Рішення

від 01.07.2014 по справі 910/9631/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9631/14 01.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Тігріс"

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною

сировиною в особі відокремленого підрозділу Виробничого комплексу "Техносервіс"

про стягнення 113 115,55 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача Романюк Л.М. - пред. по довір.

Від відповідача Маловічко А.І. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 110 000 грн. основного боргу за Договором суборенди нерухомого майна № 06-10/1/6/13-ВК від 10.06.2013р. та 3 115,55 грн. річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014р. порушено провадження у справі № 910/9631/14 та призначено розгляд справи на 17.06.2014р.

12.06.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014р.

17.06.2014р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.06.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України. 24.06.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо укладення Договору № 06-10/1/6/13-Вк від 10.06.2013р.

24.06.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014р.

24.06.2014р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 01.07.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. було визначено, що належним відповідачем слід вважати Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-в, ідентифікаційний код 20077743) в особі відокремленого підрозділу Виробничого комплексу "Техносервіс" (01121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, ідентифікаційний код 33058529).

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2014р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти вимог та просив в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що Акт прийому-передачі від 01.07.2013р. не є належним доказом, оскільки, з боку відповідача його було підписано В.о. начальника ОСОБА_3, який не мав на це достатніх повноважень.

В судовому засіданні 01.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013р. між позивачем, як суборендодавцем, та відповідачем, як суборендарем, було укладено Договір суборенди нерухомого майна №06-10/1/6/13-Вк (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно. Також, відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти майно та сплачувати суборендну плату в розмірі та строки визначені Договором.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Директором ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, та від відповідача - В.о. начальника ОСОБА_5, який діяв на підставі Довіреності від 28.02.2013 року № 51 та положення про виробничий комплекс, та скріплено печатками. Даний Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.2.1. Договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 71,20 кв. м. з огорожею, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 5.

Згідно з п. 2.1. Договору суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом строком на два роки і одинадцять місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта.

Відповідно до п. 3.1. Договору суборендна плата становить 22 000 грн. (двадцять дві тисячі гривень) без ПДВ в місяць. Суборендна плата за перші шість місяців сплачується авансом.

Згідно з п. 3.2. Договору сторони дійшли згоди, що зобов'язання суборендаря щодо виконання умов Договору забезпечуються у вигляді завдатку шляхом сплати суборендої плати за користування об'єктом суборенди за перші шість місяців авансовано в розмірі 132 000 грн. (сто тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. Договору сторони також погодились, що за цим Договором сума авансованого платежу за користування об'єктом суборенди протягом перших шести місяців, з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди, сплачується субрендарем шляхом перерахування цієї грошової суми (авансованого платежу) на розрахунковий рахунок субрендодавця протягом 65 (шістдесяти п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди за цим договором, розмір якого визначений в п. 3.2. цього Договору.

Відповідно до п. 3.5. Договору суборендна плата нараховується суборендарю, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем нарахування та сплати суборендої плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні майна суборендодавцеві або дата примусового виселення суборендаря.

Згідно з п. 3.6. Договору суборендна плата сплачується суборендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно до 20-го числа поточного місяця на рахунок суборендодавця.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно - нежитлову будівлю літера О загальною площею 71,20 кв.м. з огорожею, розташованою за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 5.

Факт передачі відповідачу в користування майна підтверджується Актом прийому-передачі від 01.07.2013р., який підписано з боку позивача - Директором ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, та з боку відповідача - В.о.начальника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 26.06.2013р. № 103 та Положення про виробничий комплекс.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у В.о.начальника ОСОБА_3 достатніх повноважень на підписання вищевказаного акту.

Виходячи з відсутності повноважень, відповідач вказує на те, що акт є недостатнім доказом передачі позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди.

Також, відповідач зазначає, що укладений між сторонами договір суборенди є реальним, тобто права та обов'язки сторін виникають з моменту виконання та настання конкретно визначеної події, а саме, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Заперечення відповідача є необґрунтованими та документально непідтвердженими, виходячи з такого.

Як зазначалось вище, Акт приймання-передачі від 07.07.2013р. з боку відповідача було підписано ОСОБА_3, який діяв на підставі Довіреності № 103 від 26.06.2013р. та Положення про виробничий комплекс.

До матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію Довіреності № 103 від 26.06.2013р., з тексту якої вбачається, що ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси підприємства в усіх державних органах, підприємствах, установах і організаціях з питань, пов'язаних з діяльністю Виробничого комплексу.

Для виконання представницьких функцій ОСОБА_3 надані такі повноваження: здійснювати керівництво Виробничим комплексом у межах повноважень, визначених Положенням про Виробничий комплекс; підписувати фінансові документи та звітність пов'язані з діяльністю Виробничого комплексу; від імені Підприємства укладати та підписувати договори про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації частки відходів комунальних та аналогічних їм неспецифічних промислових, не перероблених у компост у процесі оброблення (код 9010.2.3.07) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини»; від імені Підприємства укладати та підписувати договори про виконання робіт з організації збирання, заготівлі та утилізації зношених шин на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року № 1136 «Деякі питання збирання, заготівлі та утилізації зношених шин»; укладати та підписувати правочини; приймати на роботу та звільняти працівників Виробничого комплексу за погодженням з відповідними структурними підрозділами Підприємства; від імені Підприємства підписувати акти наданих послуг та акти виконаних робіт; за погодженням з заступником директора Підприємства, у відповідності до розподілу обов'язків, підписувати акти приймання-передавання матеріальних цінностей, що належать Підприємству, а також вчиняти інші дії пов'язані із прийманням, передачею індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності; виконувати інші дії в межах та в обсязі, передбаченими чинним законодавством України для такого роду уповноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, ОСОБА_3 мав всі необхідні повноваження на підписання Акту приймання-передачі від 01.07.2013р., оскільки, діяв на підставі довіреності, яка оформлена належним чином, відповідно до вимог законодавства та в межах строку її дії (з 26.06.2013р. по 31.12.2013р.).

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати суборендної плати, в тому числі, щодо внесення авансового платежу.

За період з 01.07.2013 року до 19.05.2014 року відповідач здійснив платежі за Договором на загальну суму 110 000 грн.

Враховуючи оплату заборгованість відповідача перед позивачем складає 110 000 грн.

В підтвердження факту суборенди нерухомого майна позивачем надано такі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): Акт № ОУ-0000002 від 31.07.2013р.; Акт № ОУ-0000005 від 30.08.2013р.; Акт № ОУ-0000018 від 30.12.2013р.; Акт № ОУ-0000003 від 31.01.2014р.; Акт № ОУ-0000009 від 10.01.2014р.; Акт № ОУ-0000012 від 10.01.2014р.; Акт № ОУ-0000015 від 10.01.2014р.; Акт № ОУ-0000006 від 28.02.2014р.; Акт № ОУ-0000008 від 31.03.2014р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно х ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 3 115,55 грн., посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме, внесення суборендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-в, ідентифікаційний код 20077743) в особі відокремленого підрозділу Виробничого комплексу "Техносервіс" (01121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, ідентифікаційний код 33058529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Тігріс" (58000, м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 5, ідентифікаційний код 33761754), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 110 000 (сто десять тисяч) грн., три відсотка річних у розмірі 3 115 (три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 55 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 31 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено 09 липня 2014 року.