Постанова

від 20.11.2014 по справі 910/9631/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 910/9631/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Жаботиної Г.В.

за участю повноважних представників: позивача -

відповідача - Приходька Я.М.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі виробничого комплексу "Техносервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 1 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Тігріс" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі виробничого комплексу "Техносервіс" про стягнення 113 115, 55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 110 000 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна №06-10/1/6/13-ВК від 10.06.2013 року, укладеного між сторонами у справі та 3 115, 55 грн. річних, нарахованих відповідачеві за несвоєчасне виконання ним грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду м.Києва від 1 липня 2014 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 110 000 грн., три відсотки річних в сумі 3 115, 55 грн., судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Буковина-Тігріс", як суборендодавцем та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі виробничого комплексу "Техносервіс", як суборендарем був укладений договір суборенди нерухомого майна №06-10/1/6/13-Вк, згідно умов якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно та зобов'язується сплачувати орендну плату в розмірі і строки, визначені даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2.1 укладеного договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 71,20 кв. м з огорожею, розташовану за адресою: м.Чернівці, вул. Зелена, буд. 5.

Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом строком на два роки і одинадцять місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта.

Суборендна плата становить 22 000 грн. без ПДВ в місяць. Суборендна плата за перші шість місяців сплачується авансом (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору зобов'язання суборендаря щодо виконання умов договору забезпечуються у вигляді завдатку шляхом сплати суборендої плати за користування об'єктом суборенди за перші шість місяців авансовано в розмірі 132 000 грн.

Згідно з п.3.6 вказаного договору суборендна плата сплачується суборендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно до 20-го числа поточного місяця на рахунок суборендодавця.

На виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно - нежитлову будівлю літера О загальною площею 71,20 кв.м з огорожею, розташовану за адресою: Чернівецька область, м.Чернівці, вул. Зелена, буд.5, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 01.07.2013 року, підписаного між сторонами у справі (а.с.13).

Крім того, користування відповідачем вказаним приміщенням підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи (а.с.14-22).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті орендної плати в повному обсязі не виконав, сплативши тільки за період з 01.07.2013 року по 19.05.2014 року передбачені умовами укладеного договору платежі в сумі 110 000 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг в сумі 110 000 грн.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На підставі ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно встановив факт невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 110 000 грн.

Також, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального права і обґрунтовано визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 115, 55 грн. 3% річних, нарахованих відповідачеві за прострочення виконання ним грошового зобов'язання за укладеним договором суборенди нерухомого майна №06-10/1/6/13-Вк від 10.06.2013 року.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі доказами, яким господарські суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку та не відповідають нормам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 1 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Г.В. Жаботина