Постанова

від 02.07.2014 по справі 826/8548/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2014 року № 826/8548/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, що підтверджується первинними документами.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0007702203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986351,00грн. (основний платіж - 794011,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 192340,00грн.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0007692203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 954567,00грн. (основний платіж - 930016,00грн. штрафні (фінансові) санкції - 24551,00грн.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи, був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі направлень від 08.04.2014р. №950/26-59-22-03, від 08.04.2014р. №955/26-59-17-02, від 08.04.2014р. №952/26-59-22-04, від 08.04.2014р. №953/26-59-22-03, від 08.04.2014р. №954/26-59-22-03, відповідно до наказу від 08.04.13р. №47, на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з реорганізацією та відповідно до поданої заяви про припинення платника податків, згідно форми-ОПП від 08.08.13р. №10097/10, проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС», код за ЄДРПОУ 36353534 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 22.04.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.04.2014р., за результатами якої складено акт від 08.05.2014р. №1054/26-59-22-03-19/36353534.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС»: п.п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 131.5 статті 135 підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14 1.103 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України на загальну суму 930016,00 грн.; статті 22, пункту 44.1 статті 44, статті 138, статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 185.1 сттатті 185, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на загальну суму 794011, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 08.05.2014р. №1054/26-59-22-03-19/36353534, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014р. №0007702203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986351,00грн. (основний платіж - 794011,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 192340,00грн.); та податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.06.2014р. №0007692203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 954567,00грн. (основний платіж - 930016,00грн. штрафні (фінансові) санкції - 24551,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 01.01.2011р. по 22.04.2014р. задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 9782840грн. Перевіркою повноти визначення задекларованих витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2011р. по 22.04.2014р. встановлено завищення їх на загальну суму 3970063грн.

За період з 01.01.2011р. по 22.04.2014р. ТОВ«ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1904643грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 22.04.2014р. встановлено його завищення на загальну суму 794011грн.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» з ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ» (код ЄДРПОУ 37068640), яке згідно бази даних Міністерства доходів і зборів АІС «Податковий Блок» з 19.05.2010, знаходилось на обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ ГУ Міндоходів. Стан платника податків 16-припинено (ліквідовано, закрито). Причина зняття з обліку платника податків 14- госп. суд (визнання банкротом), рішення про припинення від 26.03.13р. №24/5005/10576/2012.

Податковим органом зазначено, що до перевірки не надано будь-яких документів які б підтверджували отримання товару, завантаження-розвантаження, внутрішнього переміщення, зберігання, подальшу його реалізацію, у зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок про те, що підприємство отримувало товарно-матеріальні цінності, які не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю ТОВ«ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС».

Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ«ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» від ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ», у ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22,188 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що правочини між ТОВ«ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» та ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ» здійсненні без мети настання реальних наслідків. Здійснення зазначених правочинів відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є неможливим, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Як встановлено судом, позивач мав господарські відносини з ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ» на підставі договору поставки товару за №040511 від 04.05.2011р. та договору поставки товару за №100112 від 10.01.2012р.

На виконання вказаних договорів, в матеріалах справи містяться: копії договорів, специфікацій, оборотно-сальдових відомостей, карток-рахунків, податкових та видаткових накладних, банківські виписки, рахунки-фактури, копії реєстрів довіреностей, товарно-транспортні накладні, копії договорів з контрагентами.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок щодо відсутності в товарно-транспортних накладних, інформації відносно виду та державного номеру транспорту, яким здійснювалось перевезення вантажу. Окрім того, відсутні первинні документи, що підтверджують володіння або оренди підприємством, офісних або складських приміщень за адресою, вказаною в товарно-транспортних накладних: м.Київ, вул.Сурікова,3.

Однак, в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, в яких зазначена марка автомобіля: Мерседес, державний номер: АЕ4611АА. Разом з тим, в матеріалах справи, міститься договір суборенди нежитлового приміщення №01/09 від 01.09.2010р., укладеного між Фірмою «Титан» та ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС», предметом якого є передача суборендареві, на підставі договору суборенди №12 від 08.07.2009р., за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення, загальною площею 102 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, вул. Сурікова,3. Та акт прийому-передачі до вказаного договору від 30.11.2012р.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами. Про подальшу реалізацію, транспортування, складування товарно-матеріальних цінностей, позивачем, свідчать копії договорів, укладених між ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» та контрагентами: ПрАТ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Моніто», ТОВ «Ялта- Інтурист», Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», «Одеська залізниця Пасажирська Служба», ТОВ «Сихів-Сервіс», ТОВ «Аромат», ТОВ «Фірма «Магистраль ЛТД», ТОВ «Гранд Готель Аквамарин», ФОП «Ублінський Анатолій Сергійович», ТОВ «Мехавтотранс», ДМУ «Санаторій «Білорусія», ТОВ «Ріксос- Прикарпаття», ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», ТОВ «Струмок», ПП «Мірта».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом, ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Викладене свідчить про відповідність первинних документів позивача, вимогам чинного законодавства, а отже, у ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0007702203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986351,00грн. (основний платіж - 794011,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 192340,00грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0007692203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 954567,00грн. (основний платіж - 930016,00грн. штрафні (фінансові) санкції - 24551,00грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов