Постанова

від 07.10.2014 по справі 826/8548/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8548/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євролондрі системс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Євролондрі системс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 №0007702203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 351, 00грн. (основний платіж - 794 011,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 192 340,00грн.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 №0007692203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 954 567,00грн. (основний платіж - 930 016,00грн. штрафні (фінансові) санкції - 245 51,00грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлень від 08.04.2014 №950/26-59-22-03, від 08.04.2014 №955/26-59-17-02, від 08.04.2014 №952/26-59-22-04, від 08.04.2014 №953/26-59-22-03, від 08.04.2014 №954/26-59-22-03, відповідно до наказу від 08.04.13 №47, на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з реорганізацією та відповідно до поданої заяви про припинення платника податків, згідно форми-ОПП від 08.08.2013 №10097/10, проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС», код за ЄДРПОУ 36353534 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 22.04.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 22.04.2014, за результатами якої складено акт від 08.05.2014 №1054/26-59-22-03-19/36353534.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМС»:

- п.п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 131.5 статті 135 підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14 1.103 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України на загальну суму 930016,00 грн.;

- статті 22, пункту 44.1 статті 44, статті 138, статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 185.1 сттатті 185, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на загальну суму 794011, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 08.05.2014 №1054/26-59-22-03-19/36353534 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014:

- №0007702203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 986 351,00 грн. (основний платіж - 794 011,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 192 340, 00 грн.);

- №0007692203, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 954 567, 00 грн. (основний платіж - 930 016, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції - 24 551, 00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав господарські відносини з ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ» на підставі договору поставки товару за №040511 від 04.05.2011 та договору поставки товару за №100112 від 10.01.2012

На виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться копії: договорів, специфікацій, оборотно-сальдових відомостей, карток-рахунків, податкових та видаткових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур, реєстрів довіреностей, товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Так, на підтвердження товарності операції позивачем було надано документи щодо подальшої реалізації отриманого товару, а саме, товар поставлявся на користь ДМЗ Санаторій «Белоруссия», ДТГО «Південно-західна залізниця, TOB «Діагностично-лікувально-реабілітаційний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», TOB «Ярославів Вал», ЗАТ «Спортнивно-оздоровчий комплекс «Монітор», ПП «Ново-Км», TOB «Гранд Готель Аквамарин», TOB Хотел Менеджмет Груп» тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що видані позивачем видаткові накладні на користь ДМЗ Санаторій «Белоруссия», ДТГО «Південно-західна залізниця, TOB «Діагностично-лікувально-реабілітаційний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», TOB «Ярославів Вал», ЗАТ «Спортнивно-оздоровчий комплекс «Монітор», ПП «Ново-Км», TOB «Гранд Готель Аквамарин», TOB Хотел Менеджмет Груп» передують даті укладання договорів поставки з TOB «Атлантік-Сіті» (поставки від 04.05.2011 №040511, від 10.01.2012 №100112). Доводи позивача про зворотнє не знайшли свого документального підтвердження. А надана позивачем до суду апеляційної інстанції таблиця з відображенням господарських операцій з контрагентами не береться колегією суддів до уваги, оскільки дані, які відображені в цій таблиці не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними.

З приводу наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що в таких товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо підтвердження перевезення вантажів, а саме: відомості щодо транспорту, яким проводилось перевезення, державний номер такого транспорту, відсутні відомості про прибуття, вибуття транспорту, пакування, кількість місць, код вантажу, клас вантажу. У зв'язку з наведеним надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження перевезення вантажу за спірними операціями та, відповідно, вважатися належним доказом виконання спірних операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, в матеріалах справи міститься договір суборенди нежитлового приміщення №01/09 від 01.09.2010, укладеного між фірмою «Титан» та TOB «ЄВРОЛОНДРІ СИСТЕМО», предметом якого є передача суборендареві, на підставі договору суборенди №12 від 08.07.2009, за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення, загальною площею 102 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3 та акт прийому-передачі до вказаного договору від 30.11.2012.

На підставі встановлення фактів наявності договору оренди приміщення та акту прийому-передачі приміщення судом першої інстанції було зроблено висновок, що позивачем належним чином було доведено факт наявності у праві користування приміщень за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3 на час здійснення операцій поставки товару.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження факту проплати за договором суборенди від 01.09.2010 №01/09 було надано банківські виписки, відповідно до яких остання оплата суборенди приміщення здійснена за листопад-грудень 2011 року (додаток 4, а с. 147), тоді як відповідно до поданих товарно-транспортних накладних, товар поставлявся TOB «Атлантік-Сіті» на користь позивача з 04.05.2011 (ттн - №04.05/1) по 28.04.2012 (ттн - №36.04/2).

Таким чином, позивачем не надано доказів здійснення позивачем оплати за договором суборенди від 01.09.2010 №01/09 в період після листопада-грудня 2011 року, а сама лише наявність договору оренди без наявності доказів проплати не підтверджує факт користування нежитловим приміщенням за адресою Сурікова 3 в період часу, коли повинні здійснюватися поставки товару від TOB «Атлантік-Сіті» до позивача.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що укладені позивачем правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «АТЛАНТІК-СІТІ», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 №0007702203 та №0007692203 є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Євролондрі системс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2014.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.