Рішення

від 08.07.2014 по справі 903/484/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 липня 2014 р. Справа № 903/484/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", с. Крупець. Рівненська область

до відповідача: приватного підприємства "Тиверія", с. Коршів, Волинська область про стягнення 365 574 грн. 42 коп.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: Кудрявцева Т. І., довіреність від 03.06.2014 року

від відповідача: Олексюк С. М., довіреність від 11.01.2014 року

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Тиверія" про стягнення 362 526 грн. 20 коп. в т.ч. 361 842 грн. 18 коп. основного боргу, 684 грн. 02 коп. 3% річних та 7 250 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язань по оплаті отриманого згідно видаткових накладних товару.

Ухвалою суду від 28.05.2014 року порушено провадження у справі, позивача зобов'язано надіслати на адресу відповідача усі без виключення додатки до позовної заяви (докази надсилання подати суду), надати суду оригінал опису та поштової квитанції на підтвердження надсилання відповідачу позовної заяви. відповідно до п. 3 ст. 54 ГПК України пояснення із зазначенням ціни позову, належним чином завірену копію статуту товариства; відповідача - пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обгрунтування, належно засвідчені копії Статуту, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій. На виконання вимог ухвали суду позивач долучив до матеріалів справи статут товариства, в поясненнях від 03.06.2014 року №449 зазначив, що загальна сума боргу, яка стягується відповідно до позовної заяви становить 362 526 грн. 20 коп. з яких 361 842 грн. 18 коп. основного боргу, 684 грн. 02 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.06.2014 року розгляд справи відкладено, відповідача зобов'язано надати суду пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обгрунтування.

Представник відповідача в поясненнях від 24.06.2014 року в задоволенні позову просить відмовити, оскільки особистий підпис уповноваженої особи ПП «Тиверія» на деяких спірних видаткових накладних відсутній, а на інших не схожий на підпис особи, на яку видано довіреності, тобто ОСОБА_3

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2014 року долучив до матеріалів справи акт звірки між сторонами станом на липень 2013 року відповідно до якого заборгованість ПП «Тиверія» перед ТзОВ «Радивилівмолоко» становить 418 777 грн. 99 коп.

Підставою позовних вимог в даній справі є видаткові накладні про поставку товару за серпень-вересень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2014 року подала заяву про збільшення позовних вимог від 23.06.2014 року №485 відповідно до якої просить стягнути з відповідача 355 842 грн. 18 коп. основного боргу (що на 6 000 грн. 00 коп. менше, ніж заявлено у позовній заяві у зв'язку з частковою сплатою коштів відповідачем) та 8 732 грн. 24 коп. 3% річних (що на 8 048 грн. 22 коп. більше, ніж заявлено в позовній заяві у зв'язку зі зміною періоду нарахування).

До відповідної заяви позивачем долучено докази сплати судового збору та на підтвердження надіслання заяви відповідачу копії поштової квитанції, опису вкладення в цінний лист.

Заява про збільшення позовних вимог підписана представником ТзОВ «Радивилівмолоко» в межах повноважень, наданих довіреністю від 03.06.2014 року, не порушує законні права та інтереси сторін приймається судом.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відтак, нова ціна позову згідно заяви про збільшення позовних вимог становить 365 574 грн. 42 коп.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 24.06.2014 року долучила до матеріалів справи довіреності, видані ОСОБА_3 на отримання товару згідно спірних видаткових накладних з переліком цінностей, які належить отримати.

Представник відповідача видачу відповідних довіреностей не заперечує, зазначає, що ОСОБА_3 є директором ПП «Тиверія», проте позов заперечує.

Щодо посилань в спірних накладних на договір №6 від 01.02.2013 року представник позивача зазначила, що перед поставками товару ТзОВ «Радивилівмолоко» надіслало на адресу ПП «Тиверія» відповідний договір, проте ПП «Тиверія» договір не підписало, будь-якої відповіді не надало, тому поставка товару здійснювалася лише на підставі видаткових накладних.

Ухвалою суду від 24.06.2014 року розгляд справи відкладено, в порядку ст. 65 ГПК України викликано в судове засідання керівника приватного підприємства «Тиверія» ОСОБА_3 для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, позивача зобов'язано надати суду оригінали спірних накладних для огляду в судовому засіданні; оригінали поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист на підтвердження надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог від 23.06.2014 року №485, докази часткової оплати боргу по спірних накладних згідно заяви про збільшення позовних вимог від 23.06.2014 року №485, директора ПП «Тиверія» ОСОБА_3 - пояснення по справі, зокрема, щодо отримання/неотримання товару згідно спірних накладних.

Директор ПП «Тиверія» вимог ухвали суду не виконав, витребуваних пояснень не надав, в судове засідання не з'явився. Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що директор товариства перебуває у відпустці з 01.07.2014 року по 24.07.2014 року (наказ №18-к від 30.06.2014 року).

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду від 24.06.2014 року про виклик в судове засідання директора ПП «Тиверія» ОСОБА_3 отримана ним особисто 01.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 90).

Відтак, директор підприємства-відповідача ОСОБА_3, отримавши особисто завчасно ухвалу суду від 24.06.2014 року мав достатньо часу для надання суду пояснень щодо отримання/неотримання товару згідно спірних накладних.

Неявка директора ПП «Тиверія» в судове засідання та неподання витребуваних ухвалою суду пояснень розцінюється судом як зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання вимог суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, долучила до матеріалів справи довідку про надходження коштів, клопотання від 08.07.2014 року №503 про отримання інформації про податковий кредит відповідача відповідно до якого просить звернутися до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області про надання інформації про податковий кредит ПП «Тиверія» по накладних, отриманих від ТзОВ «Радивилівмолоко» за період липень-жовтень 2013 року з деталізацією: дата накладної, сума накладної.

Відповідне клопотання судом відхиляється як необґрунтоване.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує, оскільки підпис в спірних видаткових накладних не схожий на підпис уповноваженої на отримання товару особи - директора ПП «Тиверія» ОСОБА_3 Відтак, представник відповідача подав клопотання від 08.07.2014 року про призначення почеркознавчої експертизи, поставивши при цьому перед судовим експертом питання: чи належать підписи ОСОБА_3 підписи, проставлені на видаткових накладних в графі «отримав (ла)», які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача відповідне клопотання заперечувала.

Суд відхиляє клопотання відповідача про призначення експертизи як необгрутноване.

При цьому, суд вважає, що відповідне клопотання подано відповідачем з метою затягування розгляду справи по суті.

При цьому господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" відпустив відповідачу - приватному підприємству "Тиверія" згідно видаткових накладних товар на суму 362 771 грн. 82 коп. (а. с. 17-33).

Відпущення товару здійснювалося на підставі довіреностей, виданих ОСОБА_3 на отримання цінностей від ТзОВ «Радивилівмолоко» №58 від 01.08.2013 року та №66 від 01.09.2013 року (а. с. 34).

Оригінали відповідних довіреностей оглянуті в судовому засіданні 24.06.2014 року.

Отримання товару підтверджується підписами уповноваженої на отримання товару особи та печатками підприємства - відповідача.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі видаткових накладних між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, передав відповідачу товар на суму 362 771 грн. 82 коп. що стверджується видатковими накладними з підписом отримувача та печатками ПП «Тиверія». Товар отримав ОСОБА_3 за довіреностями від 01.08.2013 року №58, від 01.09.2013 року №66 (а. с. 34).

До матеріалів справи долучено довіреності №58 від 01.08.2013 року, №66 від 01.09.2013 року з переліком матеріальних цінностей, які належить отримати (85-86).

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. (надалі - Інструкція), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Таким чином, наявні в матеріалах справи довіреності від 01.08.2013 року №58, від 01.09.2013 року №66 є належним доказом на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Радивилівмолоко».

Відповідач не надав суду доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача.

Також не надано доказів її часткового списання. Щодо тверджень відповідача про те, що підпис на спірних накладних не належить ОСОБА_3, суд зазначає, що на частині накладних є печатка підприємства-відповідача.

Крім того, представник відповідача не заперечує отримання товару ПП «Тиверія» проте стверджує, що спірні видаткові накладні не є належним та допустимим доказом на підтвердження заборгованості перед ТзОВ «Радививлівмолоко».

Проте, суд дослідивши матеріали справи, з врахуванням довіреностей, виданих в серпні та вересні 2013 року, видаткових накладних з підписом та печаткою ПП «Тиверія» про отримання товару в серпні та вересні 2013 року, часткових проплат на користь позивача вважає долучені до матеріалів справи видаткові накладні та довіреності належним доказом на підтвердження передачі ТзОВ «Радивилівмолоко» ПП «Тиверія» молочних продуктів на суму 362 771 грн. 82 коп.

Відповідач отриманий товар повністю не оплатив.

Як вбачається з актів звірки взаємних розрахунків (а. с. 87) господарські відносини між сторонами існували і до поставки товарів згідно спірних накладних. Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про надходження коштів згідно якої відповідач перераховував позивачу регулярно кошти по 300 грн. 00 коп., проте без посилання за товар згідно якої накладної перераховані кошти.

В Інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Крім того, в п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Строк оплати поставленого згідно видаткових накладних товару сторонами не визначений, тому такий строк настав з моменту прийняття товару.

Щодо посилання у відповідних накладних на договір №6 від 01.02.2013 року, то позивач зазначив, що перед поставками товару ТзОВ «Радивилівмолоко» надіслало на адресу ПП «Тиверія» відповідний договір, проте ПП «Тиверія» договір не підписало, будь-якої відповіді не надало, тому поставка товару здійснювалася лише на підставі видаткових накладних.

Відтак, суд не бере до уваги відповідне посилання на договір в накладних.

Відповідачем відповідна обставина не заперечується.

10.04.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 08.04.2014 року №386 про сплату заборгованості в розмірі 369 642 грн. 18 коп., яка отримана відповідачем 12.04.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11-14). Відповідна претензія залишена ПП «Тиверія» без виконання.

В судовому засіданні 24.06.2014 року представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог від 23.06.2014 року №485 відповідно до якої просить стягнути з відповідача 355 842 грн. 18 коп. основного боргу (що на 6 000 грн. 00 коп. менше, ніж заявлено у позовній заяві у зв'язку з частковою сплатою коштів відповідачем) та 8 732 грн. 24 коп. 3% річних (що на 8 048 грн. 22 коп. більше, ніж заявлено в позовній заяві у зв'язку зі зміною періоду нарахування).

Як зазначено вище, відповідна заява прийнята судом.

Оскільки відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 6000 грн. 00 коп., то ТзОВ «Радивилівмолоко» з врахуванням відповідної проплати просить стягнути з ПП «Тиверія» основний борг в розмірі 355 842 грн. 18 коп.

Заборгованість ПП «Тиверія» перед ТзОВ «Радивилівмолоко» в розмірі 355 842 грн. 18 коп. підтверджена матеріалами справи (видатковими накладними та довіреностями), підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 732 грн. 24 коп. 3% річних, нарахованих по кожній накладній за період з дня наступного після поставки по 22.06.2014 року. Як зазначено вище, зобов'язання оплатити товар настав з моменту його прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Оскільки при перерахуванні коштів на рахунок відповідача ПП «Тиверія» не зазначено згідно якої саме накладної оплачується товар, то відповідно проплати зараховуються в погашення боргу, який виник раніше.

Здійснивши перерахунок 3% річні з врахуванням часткових проплат, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 3% річних в сумі 8 732 грн. 24 коп. по кожній накладній за період з дня наступного після поставки по 22.06.2014 року підставні та підлягають до задоволення в силу ст. 625 ЦК України..

Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду.

Позивачем долучено до заяви про збільшення позовних вимог платіжне доручення від 23.06.2014 року №3143 про сплату судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп., хоча з врахуванням нової ціни позову позивач мав доплатити судовий збір в розмірі 40 грн. 96 коп. (364 574, 42 грн. х 2% = 7 291 грн. 49 коп., згідно позовної заяви сплачено 7 250 грн. 53 коп., 7 291 грн. 49 коп. - 7 250 грн. 53 коп. = 40 грн. 96 коп.)

Відтак, судовий збір в розмірі 1 786 грн. 04 коп. підлягає поверненню позивачу як зайво сплачений.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 7 291 грн. 49 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Тиверія", вул. Лесі Українки, 82, с.Коршів, Луцький район, Волинська обл., код ЄДРПОУ 33971436 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко», с. Крупець, Радивилівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 31259168

- 355 842 грн. 18 коп. боргу, 8 732 грн. 24 коп. річних, 7 291 грн. 49 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 371 865 грн. 91 коп. (триста сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять грн. 91 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко», с.Крупець, Радивилівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 31259168

- 1 786 грн. 04 коп. (одна тисяча сімсот вісімдесят шість грн. 04 коп.) зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №3143 від 23.06.2014 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/484/14).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 09.07.2014 року

Суддя М. С. Шум