Постанова

від 04.07.2014 по справі 2а-5099/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2014 року 12:00 Справа № 2а-5099/11/2670

(вх.7808)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест» (надалі - ТОВ «ВСР - Інвест», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0 яким встановлено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3 566 034,00грн., з яких 2 377 356,00 грн. основний платіж, та 1 188 678,00 грн. штрафні санкції.

Свої позовні вимоги ТОВ «ВСР - Інвест» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «АМ-Рест» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «АМ-Рест» правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Окрім того, позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій його контрагент мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав і не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВСР - Інвест» зареєстроване 01.06.2007р. Святошинською районною в м. Києвi державною адміністрацією. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35122027.

ТОВ «ВСР - Інвест» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.06.2007р. та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.06.2007р. № 100046797, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 351220226573, ТОВ «ВСР - Інвест» зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «ВСР - Інвест», за результатами якої складено акт від 21.10.2010р. №40/07-207/35122027 про результати документальної виїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «ВСР - Інвест» при взаємовідносинах з ТОВ «АМ-Рест» частини 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 377 356 грн., в тому числі по періодах: за березень 2010 року в сумі 2 377 356 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що податковим органом не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю поставок з боку ТОВ «АМ-Рест», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0, яким згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього в сумі 3 566 034,00 грн., з яких 2 377 356,00 грн. основний платіж та 1 188 678,00 грн. штрафні санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АМ-Рест» укладено низку договорів (поставки та надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг).

В підтвердження законності включення до складу податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії договорів, податкових накладних, акти приймання-передачі виконаних робіт тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 26.09.2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до норм підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.1.32 ст. 1 даного закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)). Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат на підставі яких може бути сформовано податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З цього приводу слід зазначити, що з огляду на характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «АМ-Рест» товар мав перевозитися та зберігатися.

В той же час, судом встановлено, що позивачем не надано до перевірки жодних товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б свідчили про перевезення та зберігання товару. Також, до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо реального виконання по суті наданих маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг відповідно до договорів з ТОВ «АМ-Рест».

З актів виконаних робіт (послуг) не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами. Надані позивачем документи, на думку суду, не конкретизують суті маркетингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.

Таким чином, надані позивачем документи, є такими, що не підтверджують реальність здійснення витрат.

Встановлені фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, придбання товарів та причинного зв'язку між придбаними товарами та послугами і отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку товару, послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, судом у судовому засіданні запропоновано позивачу надати додаткові докази щодо реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «АМ-Рест» та документальне підтвердження щодо подальшого використання товару, отриманого від операцій із зазначеним контрагентом.

Однак позивач вимоги суду не виконав, не надав суду належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, факти придбання та подальшого використання товару.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «АМ-Рест» зареєстровано Києво-Святошинською державною адміністрацією 08.12.2009р. за №13391020000006372. Код за ЄДРПОУ ТОВ «АМ-Рест» - 36712893. Взято на податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва 09.12.2009р., станом на 21.10.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

За повідомленням ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області директором ТОВ «АМ-Рест» є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2, а також відібрання у нього пояснень щодо місцезнаходження та фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «АМ-Рест» до УПМ ДПА у Запорізькій області були направлені відповідні запити.

З отриманої відповіді вбачається, що за адресою вказаною адресою особа не проживає, його місцезнаходження не відоме.

Окрім того, ТОВ «АМ-Рест» не подавало до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва розрахунки з податку на прибуток та комунального податку за період 2009 - 2010 роки, що свідчить про відсутність інформації щодо трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року прийнята «до відома». Має стан - визнано банкрутом.

Листом від 02.09.2010р. №1088/7/23-408 ДПА у м. Києві повідомлено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва надійшов лист Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 20.04.2010р. №9/14-4434 про порушення кримінальної справи №01-13572 відносно невстановлених слідством осіб, які зареєстрували на підставних осіб ТОВ «АМ-Рест».

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 27.04.2011р. ТОВ «АМ-Рест» відсутнє за місцезнаходженням.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВСР - Інвест» та ТОВ «АМ-Рест» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «АМ-Рест» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «ВСР - Інвест» при укладенні договорів на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений ТОВ «ВСР - Інвест» податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 377 356,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 188,678,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0 винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко