Постанова

від 08.07.2014 по справі 925/115/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 925/115/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.07.2014 року по справі № 925/115/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" на рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.03.2014 року) по справі № 925/115/14 (суддя - Пащенко А.Д.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Воля"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське

хлібоприймальне підприємство"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Воля" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" про визнання недійсним, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, договору про виділення орендованої землі окремим масивом від 10 листопада 2011 року, підписаного колишнім директором СТОВ "Воля" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" Мамулою М.І.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року у справі № 925/115/14 позов задоволено повністю, визнано недійсним на майбутнє договір про виділення орендованої землі окремим масивом від 10 листопада 2011 року, укладений сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Воля" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство", стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" - 609 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/115/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року по справі № 925/115/14 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 03.06.2014 року.

26.05.2014 року від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року по справі № 925/115/14 розгляд справи відкладено на 17.06.2014 року.

17.06.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

17.06.2014 року від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" надійшла заява з додатковими документами на виконання вимог ухвали суду, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судовому засідання, призначеному на 17.06.2014 року, оголошено перерву до 01.07.2014 року та продовжено строк розгляду справи.

У судовому засідання, призначеному на 01.07.2014 року, оголошено перерву до 08.07.2014 року.

01.07.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" надійшли додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Воля" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року по справі № 925/115/14 - слід скасувати, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2011 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Воля" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" укладено договір про виділення орендованої землі окремим масивом (а.с. 7).

Предметом даного договору є те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" заключило 26 договорів оренди з власниками земельних паїв розташованих на території Бубнівської сільської ради на 10 років до 31.12.2020 року.

Загальна площа орендованих паїв становить 61,65 га землі, земельні паї виділені в натурі на восьми полях (а.с. 107-159, т.1).

Для зручної обробки землі сторони даного договору домовились про виділення 26 земельних паїв одним окремим масивом у 61,65 га, який розташованих найближче до товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство".

Даний договір укладено на термін дії договорів оренди земельних паїв до 31.12.2020 року.

Станом до 12.12.2012 року даний договір виконувався належним чином.

12.12.2012 року СТОВ «Воля» повідомило листом № 164 ТОВ "Гладківщинське ХПП", що підписаний колишнім директором СТОВ «Воля» про те, що договір про виділення орендованої землі окремим масивом від 10.11.2011 року вважаться неукладеним (а.с. 8).

У відповідь ТОВ "Гладківщинське ХПП" направило на адресу СТОВ «Воля» лист № 324 від 10.10.2013 року, в якому зазначено, що договір є діючим, а також те, що ТОВ "Гладківщинське ХПП" обробляє 28 земельних ділянок в межах сільської ради с. Бубнівська Слобідка Золотоніського району Черкаської області на законних підставах та у спосіб, передбачений договором (а.с. 9).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

На підставі ч. 7 ст. 179 ГКУ господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Враховуючи ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Враховуючи те, що договір не є підставою для користування земельними ділянками, то на думку позивача не можуть настати правові наслідки: а саме не виникає права у ТОВ "Гладківщинське ХПП" на обробіток землі. Отже, твердження висловлені ТОВ "Гладківщинське ХПП" в абзаці 10 листа № 324 від 10.10.2013 року про обробіток землі на законних підставах не відповідають дійсності.

У зв'язку з чим, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Воля" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" про визнання недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України договору про виділення орендованої землі окремим масивом від 10 листопада 2011 року, підписаного колишнім директором СТОВ "Воля" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" Мамулою М.І.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

По-перше, що обидві сторони спірного договору є орендарями, які використовують земельні ділянки на підставі договорів оренди землі, укладених ними із власниками земельних паїв, розташованих на території Бубнівської сільської ради.

Представник позивача пояснює, що укладення спірного договору не дає право відповідачу користуватися земельними ділянками, на які у нього відсутні договори оренди землі, та що для використання таких земельних ділянок необхідно було укласти договори суборенди, що передбачено частиною 8 статті 8 Закону України "Про оренду землі".

За доводами представників відповідача спірний договір є звичайним господарським договором, на який не можуть поширюватися вимоги земельного законодавства; відповідач посилається на спірний договір як на право обробітку землі, що не є аналогічним праву її використання; укладенням спірного договору сторони домовилися про порядок зручного обробітку земельних ділянок, оскільки 28 земельних ділянок, які орендує відповідач, знаходяться на певній віддаленості одна від одної, що утруднює їх ефективний обробіток.

Однак, як зазначає суд першої інстанції, чинним законодавством України не передбачено укладення орендарями земельних ділянок такого договору як договір про виділення орендованої землі окремим масивом.

По-друге, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даній ситуації фактично склалися відносини суборенди земельних ділянок, належних громадянам - власникам земельних паїв, із якими у відповідача відсутні відносини оренди землі, оскільки за умовами спірного договору сторони домовилися про взаємний обмін земельними ділянками, які вони можуть обробляти, виходячи із територіально розміщення земельних ділянок щодо розташування приміщень відповідача.

Таким чином, у даному спорі необхідно застосовувати приписи Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" про суборенду землі.

Оскільки, спірний договір не відповідає вимогам статті 8 Закону України "Про оренду землі" щодо договорів суборенди землі, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір про виділення орендованої землі окремим масивом від 10 листопада 2011 року необхідно визнати недійсним.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За спірним договором сторони не набували права володіти та користуватися земельними ділянками, визначеними в додатку 1 до договору, а лише обробляти їх для досягнення економічних результатів.

Спірний договір врегульовує виключно господарські відносини між сторонами, а саме порядок обробки орендованих сторонами земельних ділянок.

Додатком № 1 до договору про виділення орендованої землі окремим масивом від 10.11.2011 року визначені межі і ділянки, які використовуються сторонами (а.с. 40).

Під час укладення договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов.

Протягом строку дії договору він виконувався обома сторонами. Осіню 2012 року та 2013 року відповідач належним чином збирав врожай з земельних ділянок.

Осіню 2013 року земельні ділянки підготовлені для проведення польових робіт 2014 року, здійснена глибока оранка та внесенні мінеральні добрива.

Пунктом № 5 акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 22 січня 2014 року № 1, складеного державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області, не було встановлено факту самовільного зайняття земельних ділянок зі сторони ТОВ "Гладківщинське ХПП" (а.с. 34-39).

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та гою статті 203 цього Кодексу.

За приписом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи наявний лист СТОВ «Воля» від 14.05.2014 року № 54 до ПП «Землемір», в якому зазначено, що ТОВ "Гладківщинське ХПП" звернулось до останнього з вимогою виділити в натурі 26 паїв, розташованих на земельних ділянках, що на сьогоднішній день обробляються СТОВ «Воля» та на яких вже здійснені роботи по посадці с/г культур (а.с. 193, т. 2).

Також в даному листі зазначено, що ТОВ "Гладківщинське ХПП" цілеспрямовано створює перешкоди у використанні СТОВ «Воля» як єдиного масиву земель площею 60 га так і 26 земельних паїв.

Тобто позивач сам зазначає, що ті паї, які перебувають в оренді відповідача використовуються ним на підставі спірного договору.

Дана обставина також підтверджується актами складеними власниками земельних ділянок та представниками відповідача, в яких зазначено, що земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ "Гладківщинське ХПП" на даний час засіяні та використовуються СТОВ «Воля» (а.с. 196-213, т. 2).

Крім того, після прийняття рішення судом першої інстанції, позивач запропонував переукласти спірний договір на інших умовах (а.с. 84).

Це свідчить про те, що фактично метою позивача є не визнання договору недійсним, а переукладання його на інших умовах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" про визнання недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України договору про виділення орендованої землі окремим масивом від 10 листопада 2011 року, підписаного колишнім директором СТОВ "Воля" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" Мамулою М.І. задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" на рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року по справі № 925/115/14 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року по справі № 925/115/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" (19750, Черкаська область, Золотоніський район, с. Б. Слобідка, ідентифікаційний код 03793142) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гладківщинське хлібоприймальне підприємство" (19720, Черкаська область, Золотоніський район, с. Гладківщина, ідентифікаційний код 05516381) 609 грн. (шістсот дев'ять гривень) судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/115/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов