Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/5972/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року 14:09 № 826/5972/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МегаполісБуд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень №0005372203 та №0005382203 від18.04.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МегаполісБуд» (надалі - позивач або ТОВ «МегаполісБуд») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просив суд:

- скасувати акт перевірки Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №346/26-54-22-03-07/36146554 від 04.04.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МегаполісБуд" код за ЄДРПОУ 36146554 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Бізнес Полюс ХХІ" код за ЄДРПОУ 38346094 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 рік;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0005372203 від 18.04.2014 року Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0005382203 від 18.04.2014 року Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 346/26-54-22-03-07/36146554 від 04.04.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕГАПОЛІСБУД» код за ЄДРПОУ 36146554 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БІЗНЕС ПОЛЮС XXI» код за ЄДРПОУ 38346094 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2014 року відкрито провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0005372203 та №0005382203 від 18.04.2014 року, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «МегаполісБуд» не порушувало вимог п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та пп.198.1., п.198.4., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрати позивача по взаємовідносинам з контрагентом.

У судове засідання 16.06.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 16.06.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Полюс ХХІ» код за ЄДРПОУ 38346094 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року.

Перевіркою було встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2013 р. на загальну суму 44610,00 грн., а саме: III квартал 2013 р. - 44610,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 46958,00 грн., а саме: серпень 2013 року - 46958,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 04.04.2014 року №346/26-54-22-03-07/36146554, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 9 місяців 2013 р. на загальну суму 44610,00 грн., а саме: III квартал 2013 р. - 44610,00 грн.;

пп.198.1., п.198.4., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 46958,00 грн., в тому числі: серпень 2013 р. - 46958,00 грн.

Зазначені порушення, крім іншого, обґрунтовані з боку відповідача наявністю ознак фіктивності контрагента позивача - ТОВ «Бізнес Плюс XХІ».

Так, під час перевірки позивача, до відповідача надійшла постанова слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2013 року про призначення документальної перевірки, з тексту якої встановлено, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110000000074 від 28 листопада 2012 року, за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Бізнес Плюс XXI», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч.2 ст.205 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Бізнес Плюс XXI» має явні ознаки фіктивності. Згідно протоколу допиту свідка від 08.10.2013 р., а саме: директора та засновника ТОВ «Бізнес Плюс XXI» (код ЄДРПОУ 38346094) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що непричетний до реєстрації товариства та ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ «Бізнес Плюс XXI», вказуючи на те, що в 2005 р. втратив паспорт громадянина України на своє ім'я; ніколи не підписував документи, які підтверджували факт діяльності ТОВ «Бізнес Плюс XXI» між покупцями та постачальниками. Відтак, невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити, банківські рахунки, іншу документацію ТОВ «Бізнес Плюс XXI», діючи умисно, виготовили документи про нібито здійснення поставок на адресу ТОВ «МегаполісБуд».

Таким чином, взаємовідносини ТОВ «Бізнес Плюс XXI» з ТОВ «МегаполісБуд» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та сприяння в ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «МегаполісБуд».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Бізнес Плюс XXI» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ «МегаполісБуд», тобто діяльність на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, а, отже, складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а також засвідчити право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 04.04.2014 року №346/26-54-22-03-07/36146554, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р":

від 18.04.2014 року № 0005372203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46958,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11739,50 грн.;

від 18.04.2014 року № 0005382203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних в розмірі 44610,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11152,50 грн.

Докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідача в адміністративному порядку за правилами ст.56 Податкового кодексу України позивачем суду не подані.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» 18.04.2014 року № 0005372203 та № 0005382203 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки позивача та матеріалів справи, на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», позивачем подані суду копії документів:

рахунку на оплату №2008/001 від 20.08.2013 року на загальну суму 281 750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46 958,33 грн.;

видаткової накладної від 20.08.2013 року № 2008/001 на обсадну трубу діаметром 880 см. у кількості 35 м на загальну суму 281 750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46 958,33 грн.;

податкової накладної від 20.08.2013 року № 75 до договору поставки від 20.08.2013 року № 2008/001 на обсадну трубу діаметром 880 см. у кількості 35 м на загальну суму 281 750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46 958,33 грн.;

витягу Єдиного реєстру податкових накладних № 16143925;

платіжного доручення від 29.08.2013 року № 614 на суму 281 750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46 958,33 грн.

Згідно листа позивача від 17.03.2014 року № 17/03, останній придбав у ТОВ «Бізнес Плюс XXI» обсадні труби діаметром 880 мм в кількості 35 м. на суму 281 750,00 грн., транспортування яких виконувало ПП «Вассерман».

На підтвердження транспортування відповідного товару, позивачем подані суду копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.09.2013 року та платіжне доручення на оплату транспортних послуг від 02.09.2013 року № 617 на суму 68150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11358,33 грн.).

На думку позивача, вищезазначених документів достатньо для підтвердження реальності його господарських операцій з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», а також підтвердження його права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

Водночас, судом в ході дослідження та надання оцінки відповідності поданих позивачем первинних документів вимогам діючого законодавства щодо їх оформлення встановлено, що в порушення положень п.2.4 Положення від 24.05.1995 р. № 88 видаткова накладна від 20.08.2013 року № 2008/001 не містять розшифрування (посади, прізвища та документу, що підтверджує повноваження представника) підпису особи від позивача, яка приймала товар, а, відтак, така видаткова накладна не може прийматися до уваги, як належним чином оформлений первинний документ та підтвердити факт реальності здійснення відповідної господарської операції.

Ненадання позивачем суду доказів отримання товарів (довіреностей), прийняття і обліку їх на складі позивача, не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.09.2013 року, в якості доказу транспортування відповідного товару, не містить в собі посилань на перевезення обсадної труби у кількості 35 м, а лише містить дані по маршруту транспортних послуг, що не дає змоги ідентифікувати перевезення саме зазначеного товару, придбаного у ТОВ «Бізнес Плюс XXI», а також містить різні прізвища директора ТОВ «МегаполісБуд», а саме: у місці «Затверджую» акту зазначено ОСОБА_4, у місці підпису акту - ОСОБА_4, що не може мати місця за правилами складання первинної документації.

Більше того, за видатковою накладною від 20.08.2013 року № 2008/001 та податковою накладною від 20.08.2013 року № 75 позивачу здійснювалась поставка товару «обсадні труби діаметром 880 см. у кількості 35 м», а згідно листа позивача від 17.03.2014 року № 17/03, характеристика товару визначена наступним чином - «обсадні труби діаметром 880 мм в кількості 35 м.», що не дає суду змоги ідентифікувати дійсну одиницю виміру товару (см. чи мм).

Системний аналіз викладеного, враховуючи наявність чисельних розбіжностей та помилок у складанні первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з зазначеним контрагентом, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження сформованих валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Плюс XXI» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Плюс XXI».

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що не підтверджують реальність (товарність) фінансового-господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Бізнес Плюс XXI».

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування йому грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями форми «Р» 18.04.2014 року № 0005372203 та № 0005382203.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» 18.04.2014 року № 0005372203 та № 0005382203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок