Ухвала

від 20.10.2014 по справі 826/5972/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/5972/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаполісБуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаполісБуд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.04.2014 року №0005372203, №0005382203,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МегаполісБуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року» від 04.04.2014 року №346/26-54-22-03-07/36146554; скасування податкових повідомлень - рішень від 18.04.2014 року №0005372203, №0005382203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування акту перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що має значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ» за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 04.04.2014 року №346/26-54-22-03-07/36146554.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44610,00 грн.; п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 46958,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ», оскільки керівник вказаного товариства згідно протоколу допиту свідка заперечує свою причетність до господарської діяльності. Також, контролюючий орган зазначає, що видаткова накладна, яка була надана для перевірки та підтверджує придбання обсадних труб діаметром 880 мм в кількості 35 м, складена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в ній відсутній підпис та посада особи, що отримала продукцію. Податкова та видаткова накладні підписані Дятлом Р.І., який заперечує свою причетність до господарської діяльності. Окрім цього, відповідач в акті перевірки звертає увагу на те, що у видатковій накладній вказаний товар - обсадні труби діаметром 880 мм, який не відповідає ГОСТ 632-80, оскільки згідно вказаних стандартів мінімальний діаметр обсадних труб є 114 мм, максимальний 508 мм; для перевірки не надано документації, що підтверджує походження товару.

18 квітня 2014 року ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005372203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58697,50 грн., у тому числі за основним платежем 46958,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11739,50 грн.;

- №0005382203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 55762,50 грн., у тому числі за основним платежем 44610,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 11152,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Плюс XXI», позивачем подані наступні копії документів:

- рахунок на оплату від 20.08.2013 року №2008/001 на загальну суму 281750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46958,33 грн.;

- видаткову накладну від 20.08.2013 року №2008/001 на обсадну трубу діаметром 880 см у кількості 35 м на загальну суму 281750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46958,33 грн.;

- податкову накладну від 20.08.2013 року №75 до договору поставки від 20.08.2013 року № 2008/001 на обсадну трубу діаметром 880 см. у кількості 35 м на загальну суму 281750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46958,33 грн.;

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №16143925;

- платіжне доручення від 29.08.2013 року №614 на суму 281750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46 958,33 грн.

Згідно листа позивача від 17.03.2014 року №17/03, останній придбав у ТОВ «Бізнес Плюс XXI» обсадні труби діаметром 880 мм в кількості 35 м. на суму 281750,00 грн., транспортування яких виконувало ПП «Вассерман».

На підтвердження транспортування відповідного товару, позивачем подані копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.09.2013 року та платіжне доручення на оплату транспортних послуг від 02.09.2013 року №617 на суму 68150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11358,33 грн.).

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення положень п.2.4 Положення від 24.05.1995 року №88 видаткова накладна від 20.08.2013 року № 2008/001 не містить розшифрування (посади, прізвища та документу, що підтверджує повноваження представника) підпису особи від позивача, яка приймала товар, а, тому, така видаткова накладна не може підтвердити факт реальності здійснення відповідної господарської операції.

Також, наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.09.2013 року, в якості доказу транспортування відповідного товару, не містить в собі посилань на перевезення обсадної труби у кількості 35 м, а лише містить дані по маршруту транспортних послуг, що не дає змоги ідентифікувати перевезення саме зазначеного товару, придбаного у ТОВ «Бізнес Плюс XXI».

Крім того, за видатковою накладною від 20.08.2013 року № 2008/001 та податковою накладною від 20.08.2013 року №75 позивачу здійснювалась поставка товару «обсадні труби діаметром 880 см. у кількості 35 м», а згідно листа позивача від 17.03.2014 року №17/03, характеристика товару визначена наступним чином - «обсадні труби діаметром 880 мм в кількості 35 м.», що не дає суду змоги ідентифікувати дійсну одиницю виміру товару (см чи мм).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Бізнес плюс ХХІ».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаполісБуд» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.