Ухвала

від 09.07.2014 по справі 2а-9971/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р. м.Львів Справа № 876/3380/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а-9971/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

23.11.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» (далі - ТОВ «Ріля Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова) від 17.09.2012 року за № 0000031541.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що товариство діяло у повній відповідності до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України та п.2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, з урахування того, що законодавством України не передбачено такого додатку до уточненого розрахунку з податку на додану вартість як реєстр отриманих та виданих податкових накладних, що свідчить про відсутність у платника податку обов'язку подання такого документа.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яка вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що судом першої інстанції не було враховано вимоги п.4.3 наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відповідно до яких позивач повинен був до уточнюючого розрахунку подати реєстр виданих та отриманих податкових накладних із виправленими показниками. Крім того, судом не взято до уваги, що на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (із врахуванням показників уточнюючого розрахунку) уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року не був поданий, що суперечить положенням наказу ДПС України від 16.02.2012 р. за № 128 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

19.07.2012 року ТОВ «Ріля Україна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, де в рядку 20.2 відобразило суму 9790 грн 00 коп.

13.08.2012 року ним було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, де, зокрема, виправлено суму рядка 20.2 на 2078187 грн 00 коп., а також подано податкову декларацію із податку на додану вартість за липень 2012 року із відображенням у ній вказаної вище суми.

28.08.2012 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року, про що складено акт за № 1406/15-4008/32483750 від того ж числа.

Згідно із висновками цього акта, товариством допущено порушення пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, наслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 2068656 грн 00 коп.

Як зазначено в акті, у відповідності до положень п.4.3 наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач повинен був до уточнюючого розрахунку подати реєстр виданих та отриманих податкових накладних із виправленими показниками.

На підставі вказаного акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Сихівському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 року за № 0000031541, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3102984 грн 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 2068656 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1034328 грн 00 коп.

Абзацом першим п.46.1 ст.46 ПК України податкову декларацію, розрахунок (далі - податкова декларація) визначено як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації, згідно із абзацом другим цього ж пункту, є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації, відповідно до абзацу першого п.46.5 цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання положень цієї статті Міністерством фінансів України 25.11.2011 року прийнято наказ за № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, пунктом 3 розділу ІV якого встановлено, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно із абзацом першим пункту 201.15 статті 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1402/18697.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 цього наказу та абзацу 2 пункту 201.15 ст.201 ПК України платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за змістом зазначеної вище норми платник податку зобов'язаний подавати реєстр виданих та отриманих накладних лише один раз у звітному періоді, в строки передбачені для подання податкової звітності.

Також, наведеними нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку подавати до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок такий додаток як реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Судом не взято до уваги посилання позивача на обставини надання відповіді на запити, оскільки такі, як видно із їх змісту, надсилались не у порядку проведення камеральної перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, у відповідності до Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту позивач не мав права скористатися уточнюючими показниками за червень 2012 року, оскільки даний уточнюючий розрахунок поданий у звітному податковому періоді - серпні 2012 року. Скористатися уточненими показниками задекларованими 13.08.2012 року, продовжується в акті перевірки, позивач може тільки при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період, в якому поданий цей розрахунок, а саме: за серпень 2012 року.

У відповідності до положень абзацу першого пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, абзацом другим цього ж пункту передбачено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як видно зі змісту наведених норм платник податку виявивши самостійно помилки має право:

або подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації;

або уточнити показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом не взято до уваги посилання відповідача на наказ Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 128 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту» з посиланням на главу 3 ПК України, що узагальнююча податкова консультація є обов'язковою для платника податків, а також у зв'язку з тим, що зміст згаданої податкової консультації вказує лише на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача відображати уточнюючі показники в декларації саме за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. За таких обставин, на думку суду, орган державної податкової служби, у відповідності до положень пункту 56.21 статті 56 ПК України, повинен був прийняти рішення на користь платника податків.

Суд також не взяв до уваги подані органом державної податкової служби довідку від 11.12.2012 року за № 2374/22-40/3248375 та податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року як такі, що не стосуються перевіреного періоду.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав вважає, що позивач зобов'язаний уточнити показники, в даному випадку, тільки при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період, в якому поданий цей розрахунок, а саме: за серпень 2012 року, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про заниження податку на додану вартість за липень 2012 року.

Оскільки основна сума грошового зобов'язання не знайшла свого підтвердження, суд першої інстанції вважав, що відповідачем протиправно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Як уже було зазначено вище, абзацом 2 пункту 201.15 статті 201 ПК України та реченням першим абзацу третього пункту 3 розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340 (далі - Порядок) передбачено, що платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді належать до податкової звітності з податку на додану вартість.

Тому, неподання або несвоєчасне подання платником ПДВ тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).

Разом з тим, як видно із матеріалів справи, зокрема копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень - серпень 2012 року, у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 201.15 ст.201 ПК України та пункту 3 розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1340, позивач подавав органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних у строки, що передбачені для подання податкової звітності.

Також колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (із врахуванням показників уточнюючого розрахунку) уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року не був поданий, що суперечить положенням наказу ДПС України від 16.02.2012 р. за № 128 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту».

Як видно із матеріалів справи, зазначені вище податкова декларація та уточнюючий розрахунок були подані в один день, але з різницею в декілька хвилин.

З цього приводу колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що законодавець поділяє види податкового (звітного) періоду на календарний рік, календарне півріччя, календарний квартал, календарний місяць та календарний день (зокрема, це зазначено у статтях 31, 34, 202 ПК України), натомість хвилинами (годинами) такі періоди не визначаються. Тому немає підстав вважати, що уточнюючий розрахунок був поданий пізніше, ніж податкова декларація.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ «Ріля Україна» та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а-9971/12/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 14 липня 2014 року.