Ухвала

від 10.04.2014 по справі 804/13983/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 804/13983/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. у справі №804/13983/13-а за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Олійний Дім до: про:Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю Олійний Дім (далі - ТОВ Олійний Дім ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Криворізька північна ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 3-9 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/13983/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Олійний Дім з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) при проведенні господарських операцій з ФГ Врожай 2012 за період з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. та подальшою реалізацією придбаних товарів, податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства, яке призвело до завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у січні, лютому 2013р. від ФГ Врожай 2012 на загальну суму 892651,34 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002601500 від 17.10.2013р., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що придбаний позивачем товар у цього контрагента був використаний ним у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що угода була укладена свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002601500 від 17.10.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. у справі №804/13983/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002601500 від 17.10.2013р. (суддя Турова О.М.) /а.с. 180-183 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 186-189 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 26.11.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 206-207 том 2/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 26.11.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 26.11.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 26.11.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ Олійний Дім , ідентифікаційний код 35191360, зареєстровано як юридична особа 01.06.2007р. Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, та як платник податків перебуває на податковому обліку у відповідача, згідно статутних документів основними видами діяльності підприємства є виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво рафінованих олії та жирів, вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 23.09.2013р. по 27.09.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Олійний Дім з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати ПДВ при проведенні господарських операцій з ФГ Врожай 2012 за період з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої було складено акт №194/222/35191360 від 08.10.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 12-24 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про те, що позивачем порушено:

- п.п. 1, 3, 5, 6 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 234, ст. 509, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 664 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період 01.01.2013-28.02.2013: ТОВ Олійний Дім при придбанні у підприємства - постачальника ТМЦ: ФГ Врожай-2012 на загальну суму 5355908,00 грн., в тому числі ПДВ 892651,34 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у податкових деклараціях з ПДВ завищено податковий кредит за період 01.01.2013-28.02.2013рр. на суму ПДВ - 892651,34 грн., в тому числі за січень 2013р. - 85000,00 грн., за лютий 2013р. - 807651,34 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №194/222/35191360 від 08.10.2013р. податковим органом 17.10.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002601500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1338977,01 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 892651,34 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 446325,67 грн. /а.с. 25 том 1/.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач, роблячи висновок про порушення підприємством вимог цивільного та податкового законодавства, посилався виключно на документи та інформацію, що стосується контрагента позивача, зокрема, податкова інформація з інформаційних баз органів державної податкової служби, матеріали актів перевірки Кіровоградської ОДПІ ФГ Врожай-2012 : №175/1520/38164790 від 01.03.2013р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за грудень 2012-січень 2013рр. , №47/22-4/38164790 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за лютий 2013р. , за висновками яких встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності ФГ Врожай-2012 , і саме на підставі даних відносно контрагента позивача податковим органом зроблено висновки щодо недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, щодо завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у перевіряємому періоді від вищезазначеного контрагента.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем (Покупець) було укладено договір з контрагентом - ФГ Врожай-2012 (Постачальник) (на постачання товару - соняшник), вказаний контрагент позивача під час укладення договору з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цим правочином був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем було надано усі первинні документи за цим правочином, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товарів у власній господарській діяльності, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок щодо реальності проведених позивачем господарських операцій.

Стосовно висновку відповідача про нікчемність укладеного правочину, який був ним зроблений на підставі актів перевірки іншої державної податкової інспекції, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсною угоди, яка у перевіряємому періоді була укладена між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ця угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від його контрагента товару, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з вищезазначеним контрагентом є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 26.11.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. у справі №804/13983/13-а - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 02.07.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко