Ухвала

від 15.08.2016 по справі 804/13983/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року м. Київ К/800/38475/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), суддів Бухтіярової І.О., Приходько І.В., при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року

у справі № 804/13983/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013року у справі № 804/13983/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 17.10.2013 року № 0002601500.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олійний Дім» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ФГ «Врожай-2012» за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг), відповідачем складено акт від 08.10.2013 року № 194/222/35191360, яким встановлено порушення: - п.п. 1, 3, 5, 6 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228, 234, 509, 626, 629, 655, 662, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених за період 01.01.2013 року по 28.02.2013 року: ТОВ «Олійний Дім» при придбанні у підприємства-постачальника ФГ «Врожай-2012» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 5 355 908, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 892 651, 34 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 892 651, 34 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.10.2013 року № 0002601500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1 338 977, 01 грн., з яких за основним платежем - 892 651, 34 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 446 325, 67грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ФГ «Врожай-2012».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ФГ «Врожай-2012» на підставі договору поставки, згідно із яким ФГ «Врожай-2012», як продавець, зобов'язувався поставити ТОВ «Олійний Дім», як покупцю, соняшник.

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

ТОВ «Олійний Дім» не виступало стороною у відносинах з перевезення товару та не приймало участі у його транспортуванні, замовником і платником за перевезення в усіх випадках виступало ФГ «Врожай-2012», відтак відповідні витрати на перевезення соняшника позивач у складі своїх витрат не враховував.

Оприбуткування отриманого від ФГ «Врожай-2012» соняшника позивачем відображено в бухгалтерському обліку відповідними записами в оборотно-сальдових відомостях за січень та лютий 2013 року по рахунку 20.1 «Сировина та матеріали», а також записами в товарно-матеріальних відомостях по сировині за цей період.

Використання позивачем товару, придбаного у ФГ «Врожай-2012», у власній господарській діяльності підтверджується договорами купівлі-продажу та поставки, укладеними з іншими контрагентами, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами та довіреностями на отримання товару.

При цьому у бухгалтерському та складському обліку позивача також належним чином відображено рух отриманого від ФГ «Врожай-2012» соняшника, зокрема, його відпуск у виробництво, рух готової продукції - олії соняшникової та макухи, та їх реалізація, про що свідчать відповідні записи в оборотно-сальдових відомостях за січень та лютий 2013 року по рахунку 26 «Готова продукція» та рахунку 36.1 «Розрахунки з покупцями», а також записи в товарно-матеріальних відомостях по готовій продукції та аналізах цих рахунків, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні надходження з виробництва.

Оригінали первинних та бухгалтерських документів по взаємовідносинам позивача з ФГ «Врожай-2012», а саме: договір, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, а також всі товарно-транспортні накладні, були надані ТОВ «Олійний Дім» до перевірки головному державному ревізору-інспектору відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Кравченку В.В. згідно із актом приймання-передачі документів від 23.09.2013 року № 1. Ці документи були повернуті позивачу перевіряючим також за актом приймання-передачі від 23.09.2013 року № 2.

Наведене спростовує висновки акта перевірки про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі № 804/13983/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

І.В.Приходько