Ухвала

від 23.06.2014 по справі 805/12875/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/61823/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Регіон проект строй»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013

у справі № 805/12875/13-а

за позовом Приватного підприємства «Регіон проект строй»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Регіон проект строй» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000172203 від 25.07.2013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172203 від 25.07.2013 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 352,75 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Регіон проект строй» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків: ТОВ «СКАЙ ЛАЙН ПРОДАКТ» за період з 01.04 по 30.04.2013; ТОВ «ВТЛ ТРЕЙД СЕРВІС» за період 01.03 по 31.03.2013; ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» за період з 01.11 по 30.11.2012, складено акт № 23/22-2/34603885 від 11.07.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 1, 5 ст. 203 , пп. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України , пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 , п. п. 198.1, 198.2, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет по результатам взаємовідносин з ТОВ «СКАЙ ЛАЙН ПРОДАКТ» та ТОВ «ВТЛ ТРЕЙД СЕРВІС» за березень-квітень 2013 року на суму 17 411 грн.

25.07.2013 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 116,50 грн., в т.ч.: 17 411 грн. основного платежу та 8 705,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи оскарження позивачем судових рішень фактично лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог та межі перегляду, слід зазначити наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок податкового органу про завищення ним податкового кредиту з податку на додану вартість в податкових деклараціях за березень та квітень 2013 року на загальну суму 17 411 грн. по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «ВТЛ ТРЕЙД СЕРВІС» та ТОВ «СКАЙ ЛАЙН ПРОДАКТ», оскільки господарські операції по угодам не мали реального характеру.

Матеріалами справи встановлено, що позивач без укладання відповідних договорів, в період березень-квітень 2013 року отримав від ТОВ «ВТЛ ТРЕЙД СЕРВІС» та ТОВ «СКАЙ ЛАЙН ПРОДАКТ» податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 17 411,02 грн., які відніс до податкового кредиту з ПДВ зазначених періодів.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на те, що позивач без укладання відповідних договорів, тобто без здійснення господарських операцій з постачання товарів/послуг протягом березня - квітня 2013 року отримав від ТОВ «ВТЛ ТРЕЙД СЕРВІС» та ТОВ «СКАЙ ЛАЙН ПРОДАКТ» податкові накладні на загальну суму ПДВ 17 411,02 грн., на підставі яких сформував податковий кредит з податку на додану вартість вказаних податкових періодів 2013 року, то є обґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 17 411 грн.

Також, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку повинен становити не 50, а 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання з ПДВ згідно вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України , що складає 4 352,75 грн.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Регіон проект строй» відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний