Ухвала

від 25.06.2014 по справі 2а-18162/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/31125/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 по справі №2а-18162/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос» (далі - ТОВ «Епос», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Епос» з податку на прибуток за І квартал 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених в листі від 13.05.2010 №11369/10/15-111. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва визнати подану 29.04.2010 податкову декларацію ТОВ «Епос» з податку на прибуток за І квартал 2010 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 23.05.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №371/7592, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Епос» 22.09.2005 зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа.

Позивачем 29.04.2010 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року.

Листом від 13.05.2010 №11369/10/15-111 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомлено ТОВ «Епос» про те що, надана податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року прийнята зі статусом «не визнано, як податкова декларація», з посиланням на порушення вимог пункту 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.203 за №371/7592, де вказується, що у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів, зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса за бажанням). При цьому, податковий орган виходив з того, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не було зазначено повної назви підприємства, що є підставою для її невизнання податковим органом, як податкової декларації, та запропоновано надати нову декларацію оформлену належним чином.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з вимогами пункту 4.1.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а)календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б)календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в)календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г)календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється, як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом, як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом, як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Вказаною нормою передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З аналізу наведеного вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

За результатом розгляду справи судами не встановлено порушення позивачем вимог щодо зазначення у податковій декларації обов'язкових реквізитів.

Форму декларації з податку на прибуток підприємства та порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, що додаються, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.03 №143 «Про затвердження форми декларації податку на прибуток підприємств та порядок її складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592.

Відповідно до пункту 1.6 вказаного наказу, достовірність даних, зазначених у декларації, підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.08 №827, працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД ); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників податку на додану вартість.

Судами встановлено, що спірна податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 року не містить відповідних недоліків, які б дозволяли податковому органу не визнавати поданий документ податковою декларацією.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення частини другої статті 220 КАС України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність неприйняття податкової декларацій позивача з податку на прибуток за І квартал 2010 року, як документу податкової звітності з підстав викладених у листі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.05.2010 №11369/10/15-111.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

Н.Г. Пилипчук