Постанова

від 08.07.2014 по справі 921/991/13-г/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа № 921/991/13-г/1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник) - Починок Г.О. (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" від 07.05.14 року,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 16 квітня 2014 року, суддя Чопко Ю.О.

у справі за № 921/991/13-г/1,

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46000 в особі Тернопільського міського району електромереж вул. Ів. Франка, 18, м. Тернопіль, 46000,

до Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" вул. Подільська, 5, м. Тернопіль, 46000,

про cтягнення 15 189 грн. 65 коп.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 16 квітня 2014 року у справі за № 921/991/13-г/1 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Тернопільського міського району електромереж - 13 769 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят дев"ять) грн. 51 коп. основного боргу за активну електроенергію і 1 548 (одну тисячу п"ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. в повернення сплаченого судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних - відмовлено.

Рішення суду про задоволення позову мотивоване тим, що відповідач, уклавши договір про постачання електричної енергії з позивачем, всупереч умовам договору своєчасно не оплатив вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку слід стягнути в примусовому порядку.

Рішення суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та 3% річних мотивоване тим, що позивач не надав відповідачу даних щодо обсягу споживання електричної енергії субспоживачів, внаслідок чого останній був позбавлений можливості вчасно виконати свої зобов'язання з оплати вартості електроенергії.

В апеляційній скарзі позивач просить прийняте рішення в даній справі в частині відмови у стягненні пені та 3% річних - скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю мотивуючи це тим, що умовами договору не передбачено обов'язку позивача письмово повідомляти відповідача про кількість спожитої енергії субспоживачами.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду першої інстанції - скасувати частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 лютого 2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго", що здійснює діяльність на підставі ліцензії від 17.08.2005р. АБ № 220530 в особі начальника Тернопільського міського РЕМ, що діє на підставі статуту та положення про РЕМ (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" (Споживач), що здійснює діяльність на підставі статуту, в особі начальника структурного підрозділу СП РБУ № 3 Ліщини І.В., що діє на підставі довіреності, укладено договір № 152 про постачання електричної енергії (надалі Договір), згідно умов якого Постачальник (позивач по справі) продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (відповідача по справі) з приєднаною потужністю 463 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та № 7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 9.4. договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком № 2 "Порядок розрахунків" до договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності до чинного законодавства та даним договором.

Розрахунковим вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника (п.2 додатку № 2).

Споживач до 12 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100 % заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії (п. 3 додатку №2).

Визначений споживачем обсяг електричної енергії, за який здійснюється попередня оплата, приймається постачальником електричної енергії як договірна величина споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії.

Щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду споживач зобов'язується направляти представника до постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії.

Рахунок оплачується споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання. (п.7 додатку №2).

Згідно п.1 Додатку № 7 до Договору про постачання електричної енергії від 06.02.2008 року у разі відсутності представника постачальника електричної енергії на обумовлену дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку.

Як зазначає позивач, остання проплата за укладеним договором була здійснена відповідачем 27 вересня 2012 року в сумі 2400,0 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 ЦК України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 22.09.2012р. по 22.01.2013р. Відкритим акціонерним товариством ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" здійснювалось поточне споживання електричної енергії, на оплату якої відповідачу виставлені рахунки за активну електроенергію № 152/15210-1 за жовтень 2012 року на суму 18850,71 грн., № 152/15211-1 за листопад 2012 року на суму 28510,46 грн., № 152/15212-1 за грудень 2012 року на суму 34256,55 грн.

Факт використання електроенергії відповідачем на ТП - 137 за період з 22.09.2012 року по 22.01.2013 року підтверджується складеними Актами про використану електроенергію, які підписані представниками обох сторін (а.с.27-30 Т.1).

Як встановлено, у вищезазначені рахунки за жовтень-грудень 2012р. позивачем було включено вартість електроенергії, спожитої субспоживачами електроенергії - ПП Чумадевський, ПрАТ "Тернопількнига", ПП Стельмах, Об'єднання парків і культури і ПП "Інтер'єр-М".

Факт отримання таких рахунків засвідчено підписом представника споживача (Ліщини І.В.).

Встановлено, що 05.10.2012 року представником позивача було складено Акт обстеження електроустановок споживача (відповідача по справі), в якому представниками позивача зазначалося про необхідність в термін до 20.10.2012 року переукласти договір на постачання електроенергії (Т.1 а.с.73).

10.10.2012 року представниками позивача складено Акт про пломбування приладу обліку на об'єкті споживача (Т.1 а.с. 74).

23.01.2013р. представниками Тернопільського РЕМ в присутності представників відповідача були зафіксовані показники приладів обліку, що підтверджується актом-відомістю контрольного огляду приладів обліку у споживачів електроенергії (відповідача та субспоживачів) (а.с.141 Т.1) і здійснено перерахунок головному споживачу (відповідачу) вартості електроенергії за мінусом споживання електроенергії субспоживачів, про що зазначає сам позивач.

Позивачем відповідачу за результатами перерахунку заборгованості за спожиту відповідачем активну електроенергію з жовтня 2012 року у січні 2013 року був виставлений рахунок № 152/15301-1 (дата виписки - 31.01.2013 року) на суму 13 769,51 грн., який отриманий представником відповідача (споживача) під розписку (т.1 а.с.23).

Згідно Порядку розрахунків (Додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії від 06.02.1008 року № 152) за укладеним Договором, такий розрахунок мав бути оплачений відповідачем протягом п'яти операційних днів з дня його отримання.

Однак, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач вчасно не оплатив вартість спожитої електроенергії і, як свідчать матеріали справи, у відповідача утворилася заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію в сумі 13 769,51 грн. згідно поданого розрахунку за січень 2013 року. 29.09.2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такої заборгованості, нарахувавши на цю суму пеню та 3% річних на підставі п. 12 Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії від 06.02.2008 року № 152..

Відповідач, не погодившись із заявленими вимогами, зазначає, що у вересні 2012 року була змінена схема постачання електричної енергії в ТП-137, вважає, що позивачем при розрахунку заявленої заборгованості не було враховано (відмінусовано) вартість спожитої електроенергії субспоживачами.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача власного окремого приладу обліку електроенергії (а.с.74 Т.1). Згідно Порядку розрахунків, який передбачений у Додатку № 2 до Договору, та згідно Графіку зняття показів засобів обліку електричної енергії, відповідач може самостійно провести зняття показів розрахункових приладів обліку, самостійно визначити обсяг спожитої електричної енергії та розрахувати власну суму платежу.

Також, поясненнями позивача підтверджується існування окремих договорів із субспоживачами, проведення позивачем з останніми окремих розрахунків за спожиту електроенергію, існування окремих рахунків на оплату субспоживачами спожитої електроенергії.

Відтак, з матеріалів справи вбачається зняття 23.01.2013 року позивачем показників приладів обліку відповідача та отримання відповідачем відокремленого рахунку на оплату спожитої електроенергії до січня 2013 року на заявлену суму боргу в розмірі 13 769,51 грн. Доказів, які б підтверджували оплату відповідачем спірної суми боргу, в матеріалах справи немає.

Вищенаведене спростовує доводи та заперечення відповідача стосовно неможливості оплати ним вартості спожитої електроенергії з вини позивача та доказів своєчасного виконання господарського зобов'язання за укладеним договором, що слід вважати порушенням відповідачем господарського зобов'язання.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 13769,51 грн., а висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині - обґрунтованим.

Згідно п.12 Порядку розрахунків (додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії від 06.02.2008 року № 152) у разі несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі 0,2 % розміру платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за кожен день прострочення.

Позивачем за невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором щодо вчасної сплати вартості використаної електроенергії було нараховано 355 грн. 65 коп. 3% річних з листопада 2012 року по серпень 2013 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні такої вимоги на тій підставі, що оскільки, позивач не надав відповідачу даних щодо обсягу споживання електричної енергії субспоживачів, відповідач був позбавлений можливості вчасно виконати свої зобов'язання, таким чином встановивши факт прострочення кредитора.

Частинами 1,2 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Однак, апеляційний господарський суд, з врахуванням вище наведеного та встановленням факту порушення договірного зобов'язання відповідачем, вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за Договором, апеляційний господарський суд не погоджується із визначеним періодом нарахування таких процентів річних, оскільки позивачем було здійснено перерахунок заборгованості відповідача на спірну суму та виписано рахунок на спірну суму лише у січні 2013 року. Умовами договору передбачено нарахування 3% річних саме на суму боргу. Заявлена спірна сума боргу в розмірі 13769,51 грн. виникла у січні 2013 року. Оскільки такий рахунок було вручено відповідачу 31.01.2013 року (дата виписки рахунку), то прострочення відповідача слід рахувати з 6 лютого 2013 року до 31.08.2013 року.

Отже, апеляційний господарський суд, здійснивши власний перерахунок, вважає, що з відповідача підлягає до стягнення 234,27 грн. 3% річних, у стягненні 3% річних в сумі 121,38 грн. слід відмовити. Тому позовна вимога про стягнення 234,27 грн. 3% річних підлягає до задоволення, рішення суду про відмову в задоволенні 234,27 грн. 3% річних - до скасування.

Також, позивачем за невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості використаної електроенергії було нараховано 1064 грн. 49 коп. пені з березня 2013 року по серпень 2013 року на основну суму заборгованості 13 769,51 грн. Як вбачається з наданого розрахунку, пеню нараховано з врахуванням облікової ставки НБУ у спірний період.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши 31.01.2013 року під розписку рахунок № 152/15301-1 за січень 2013 року на оплату спожитої активної електроенергії, не розрахувався своєчасно, а саме протягом 5 операційних днів від отримання такого рахунку, внаслідок чого з 6 лютого 2013 року настало прострочення відповідача.

Встановивши факт порушення договірного зобов'язання відповідачем, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем підставно заявлено позовні вимоги про стягнення пені з відповідача.

Однак, здійснивши перевірку розрахунку пені, поданого позивачем, апеляційний господарський суд, вважає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, зокрема, позивачем здійснено нарахування пені за період з березня 2013 року по серпень 2013 року.

Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, вважає, що вірним слід вважати період нарахування пені з 06 лютого 2013 року по 06 серпня 2013 року. Проте, враховуючи те, що суд при здійсненні перерахунку не має права виходити за межі спірного періоду зазначеного позивачем, в даному випадку пеню слід обраховувати з 01.03.2013 року по 06.08.2013 року з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період прострочення та вимог ч.6 ст.232 ГПК України. Таким чином, здійснивши власний перерахунок пені, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача підлягає до стягнення 877,85 грн. пені. У задоволенні позову про стягнення 166,64 грн. пені слід відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% в сумі 234,27 грн. та пені в сумі 877,85 грн, та на цій підставі вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, стягнувши з відповідача 3 % річних в розмірі 234,27 грн. та 877,85 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду, виходячи саме з оспорюваної суми.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат у даній справі.

Отже, враховуючи розмір задоволених позовних вимог згідно висновку суду апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача слід пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути 1685,61 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції; за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача (скаржника) слід пропорційно до задоволених вимог стягнути - 715,37 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" від 07.05.14 року - задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 16 квітня 2014 року у справі за № 921/991/13-г/1 в частині відмови у стягненні пені та 3% річних - скасувати частково. В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд", 46000, м. Тернопільська, вул. Подільська, буд. 5 (код 054481219180) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46000, м.Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2 (код 00130725) в особі Тернопільського міського району електромереж, 46000, м.Тернопіль, вул. І.Франка, буд. 18 (код 22605850) - 234 грн. (двісті тридцять чотири гривні) 27 коп. 3% річних та 877грн. (вісімсот сімдесят сім гривень) 85 коп. пені.

В решті рішення - залишити без змін.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Тернопільської області від 16 квітня 2014 року у справі за № 921/991/13-г/1 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд", 46000, м. Тернопільська, вул. Подільська, буд. 5 (код 054481219180) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46000, м.Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2 (код 00130725) в особі Тернопільського міського району електромереж, 46000, м.Тернопіль, вул. І.Франка, буд. 18 (код 22605850) - 13 769 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят дев"ять) грн. 51 коп. основного боргу за активну електроенергію, 234 грн. (двісті тридцять чотири гривні) 27 коп. 3% річних, 877грн. (вісімсот сімдесят сім гривень) 85 коп. пені та 1685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) грн. 61 коп. в повернення сплаченого судового збору.»

Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Тернопільської області від 16 квітня 2014 року у справі за № 921/991/13-г/1 викласти в наступній редакції:

«У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 166,64 грн. та 3% річних в розмірі 121,38 грн. - відмовити.»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд", 46000, м. Тернопільська, вул. Подільська, буд. 5 (код 054481219180) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46000, м.Тернопіль, вул. Енергетична, буд. 2 (код 00130725) в особі Тернопільського міського району електромереж, 46000, м.Тернопіль, вул. І.Франка, буд. 18 (код 22605850) - 715,37 грн. судового збору за апеляційне провадження.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 11.07.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.