Постанова

від 03.07.2014 по справі 914/4190/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа № 914/4190/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузь В.Л.

розглянув апеляційні скарги Львівської міської ради від 03.03.14р. №1104-вих.-231 та прокуратури м. Львова від 06.03.14р. №20/13-1264-14

на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2014р.

у справі № 914/4190/13

за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Папірус-М", м. Львів

до відповідача-1 Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова

відповідача-2 Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Львівської міської ради

про визнання права власності на нежитлові приміщення, визнання незаконним та скасування розпорядження Личаківської районної адміністрації, скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права комунальної власності

за участю представників сторін:

- від прокуратури - Куцик В.Б.,

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача-1 - не з'явився,

- від відповідача-2 - Сачала І.Л.,

- від третьої особи - Шевченко М.І.,

та представника Державного архіву Львівської області Коваля В.Б.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2014р. у справі №914/4190/13 (суддя Матвіїв Р.І.) задоволено позовні вимоги приватного підприємства виробничо-комерційної фірми (надалі - ПП ВКФ) "Папірус-М", визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення, площею 104, 6 м. кв., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 10.02.2011р. під індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6; визнано незаконним та скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації №306 від 06.03.2006р. «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю на вул. Старознесенська, 194 у м. Львові»; скасовано свідоцтво від 06.03.2006р. №ЛР0520 про право власності на нежитлову будівлю, видане на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації № 306 від 06.03.2006р.; скасовано реєстрацію права комунальної власності спірних нежитлових приміщень за територіальною громадою м. Львова.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із низки обставин, встановлених у рішенні господарського суду Львівської області від 25.08.2011р. у справі №5015/3969/11, зокрема:

- між ТзОВ «Зіронька» та ПП ВКФ «Папірус»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав нежитлове приміщення, площею 104,6 м. кв. за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194; актом прийому-передачі від 21.03.2001р. зазначене приміщення було передано покупцю в цілому; державна реєстрація приміщення не була здійснена позивачем; наявні в матеріалах справи документи свідчать про державну реєстрацію приміщення за територіальною громадою м. Львова, яку суд вважає безпідставною, оскільки така здійснена без наявності правовстановлюючих документів, перелік яких зазначений у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

- щодо розпорядження Личаківської райадміністрації №306 від 06.03.2006р. та свідоцтва від 06.03.2006р. № ЛР0520 про право власності, то факт їх видачі з порушенням порядку, встановленого законодавством, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дане рішення оскаржили Львівська міська рада та прокуратура м.Львова, оскільки вважають його таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У своїй апеляційній скарзі Львівська міська рада просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, зокрема, що суд вирішив питання про права та обов'язки міської ради, не залучивши її до участі в справі, оскільки спірне майно перебуває у власності територіальної громади м. Львова; суд дійшов неправильного висновку про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 09.02.1996р., спірне майно належало ТзОВ «Зіронька», а отже і ПП ВКФ «Папірус-М» не могло набути права власності на нього; висновок суду про безпідставність державної реєстрації спірних приміщень та про незаконність розпорядження Личаківської РА та свідоцтва про державну реєстрацію не обґрунтований жодними доказами; покликання суду першої інстанції на рішення в господарській справі №5015/3639/11 є безпідставним.

Апеляційна скарга прокурора ґрунтується на тому, що в господарському суді Львівської області до цього часу розглядаються господарські справи №№ 5015/4734/12 та 5015/6523/11 про визнання недійсним та скасування розпорядження Личаківської райадміністрації №306 від 06.03.2006р., а також про визнання права власності на спірні приміщення, а отже, відповідно до ч.1 п.2 ст.81 ГПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов - залишенню без розгляду.

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради підтримала вимоги поданих апеляційних скарг і просила задоволити апеляційну скаргу заступника прокурора м. Львова в повному обсязі, а апеляційну скаргу Львівської міської ради - в частині вимог про скасування оскаржуваного рішення. Відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району підтримав апеляційну скаргу Львівської міської ради і просив її задоволити.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. У відзиві позивач зазначив, зокрема, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини та вірно встановив всі обставини, які мають значення для справи.

08.05.2014р. від позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Личаківським районним судом м. Львова справи №2/463/745/14 про витребування у ТзОВ «Зіронька» оригіналів документів, серед яких - договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №96-ц від 09.02.1996р. та акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу (без врахування вартості будівлі) від 23.04.1996р. В судовому засіданні 19.06.2014р. було встановлено, що договір та акт, про які ведеться мова, були передані на зберігання в Державний архів Львівської області. Судом було викликано в судове засідання працівника Державного архіву, який в судове засідання 03.07.2014р. надав суду для огляду вищезазначені документи. З огляду на викладене, вищезазначене клопотання судом відхилено за безпідставністю.

Позивач та відповідач-1 явку повноважних представників в судове засідання 03.07.2014. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу-1 ухвали суду від 14.03.2014р., а також повернутим поштовим конвертом від позивача з довідкою ВПЗ із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», які були направлені їм за поштовими адресами (а. с. 71, 110 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційних скарг по суті, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд справи без представників позивача та відповідача-1.

З матеріалів справи та апеляційних скарг вбачається наступне:

Наказом представництва Фонду державного майна України в м.Львові (далі - представництво) №202 від 08.02.1996р. про викуп цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ПТ «Зіронька» магазину № 692 зобов'язано юридичний відділ представництва укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу зі структурним підрозділом ПТ «Зіронька» магазину №692 (покупець) без врахування вартості будівлі (споруди), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194 (балансовою вартістю 1257000000 крб.); вартість майна, що підлягає викупу визначено згідно акту оцінки в розмірі 558485000 крб.; будівлю залишено на балансі покупця до остаточної оплати вартості майна і після оформлення акту прийому-передачі на викуплене майно визначено, що на протязі 2 місяців підлягає вирішенню питання про списання (зняття) із балансу цієї будівлі (а.с. 91 ).

В звіті про експертну оцінку, затвердженому наказом представництва №2504 від 29.12.1995р. (а.с. 157-164, 167 ), визначено загальну вартість цілісного майнового комплексу підприємства торгівлі «Зіронька» в сумі 1815485 тис. крб., з яких вартість магазину становить 1257 млн.крб., вартість обладнання - 148423 тис.крб., вартість обігових коштів - 410062 тис.крб.

09.02.1996р. між представництвом (продавець) та товариством покупців членів трудового колективу магазину №692 структурного підрозділу ДПТ «Зіронька» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт продажу, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Старознесенська, 194 (без врахування вартості будівлі). Продавець придбав об'єкт продажу способом викупу відповідно до наказу продавця №202 від 08.02.1996р., який є додатком до цього договору. Ціна продажу об'єкта встановлена відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом продавця №2504 від 29.12.1995р. Вказаний у цьому договорі об'єкт продано за 558485000 крб. без врахування вартості будівлі в сумі 1257000000 крб. (а.с. 83-84 ).

Відповідно до акту прийому-передачі №96ц від 23.04.1996р. (а.с. 85 ) продавець передав, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс магазину №692 СП ДПТ «Зіронька» на вул. Старознесенській, 194 у м. Львові (без врахування вартості будівлі).

21.03.2001р. між ТзОВ «Зіронька» (продавець) та ПП ВКФ «Папірус-М» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 104,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194. У вказаному договорі сторони визначили, що право власності на нежитлове приміщення переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі майна; вартість відчужуваного приміщення становить 105000,00 грн. Цього ж дня (21.03.2001р.) сторони підписали акт прийому-передачі вказаного майна (а.с. 128, 129 ).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (надалі - Личаківська РА ЛМР) №306 від 06.03.2006р. (а. с. 142 ) на нежитлову будівлю загальною площею 104,6 кв. м. по вул. Старознесенській, 194 у м. Львові було видано свідоцтво про право власності №ЛР0520 від 06.03.2006р. і зазначено власником цього майна територіальну громаду м. Львова (а. с. 43 ). 23.06.2006р. обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було зареєстровано право власності на вказане майно за територіальною громадою м. Львова (витяг про реєстрацію права власності від 23.03.2006р. №10188746, а. с. 44 ).

Вважаючи, що дії відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова та Личаківської РА ЛМР із оформлення та реєстрації права власності на спірне майно за територіальною громадою м. Львова порушують його права, позивач звернувся 06.11.2013р. до суду із позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення площею 1046 кв. м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194; визнання недійсним і скасування вищезгаданого розпорядження та скасування вищезгаданих свідоцтва про право власності та державної реєстрації на спірне майно за територіальною громадою м. Львова (із врахуванням заяви про уточнення вимог від 25.11.2013р., а. с. 21 ).

Водночас, в проваджені господарського суду Львівської області перебувають наступні справи:

1) №5015/4734/12 за позовом ПП ВКФ «Папірус-М» до Личаківської РА ЛМР та ТзОВ «Зіронька», за участю третіх осіб ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Львівської міської ради, Управління комунальної власності ДЕП ЛМР про визнання недійсним і скасування розпорядження Личаківської РА ЛМР №306 від 06.03.2006р. (а.с. 86, 138-139 ). Як вбачається з інформації, що міститься в базі даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», провадження у справі №5015/4734/12 було порушено 09.11.2012р., а 20.03.2014р. - зупинено до прийняття Львівським апеляційним господарським судом рішення у справі №914/4190/13;

2) №5015/6523/11 за позовом ПП ВКФ «Папірус-М» до ТзОВ «Зіронька» та Львівської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 104,6 кв. м. з індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194 (а.с. 100-102 ). Як вбачається із інформації, що міститься в базі даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», провадження у справі №5015/6523/11 було порушено 02.01.2011р., а 23.11.2012р. - зупинене до вирішення господарським судом Львівської області пов'язаної з нею справи №5015/4734/12.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011р. № 18 визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Не можуть братись до уваги посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в рішенні господарського суду Львівської області від 25.08.2011р. у справі №5015/3969/11 з приводу аналізу положень договору купівлі-продажу №96ц від 09.02.1996р., акту прийому-передачі майна від 23.04.1996р., а також висновки щодо безпідставності видачі свідоцтва про право власності та здійснення державної реєстрації спірного майна за територіальною громадою м. Львова, відсутності необхідних правовстановлюючих документів та порушення порядку при здійсненні такої реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку самостійного дослідження судом необхідних доказів, оцінка обставин справи могла б бути іншою. Так, з аналізу положень договору купівлі-продажу, акту прийому-передачі майна, а також інших доказів, наявних в справі, колегія суддів дійшла висновку про передчасність тверджень місцевого господарського суду, що на підставі договору купівлі-продажу №96ц від 09.02.1996р. ТзОВ «Зіронька» набуло право власності на спірні нежитлові приміщення. Крім того, ні в даній справі, ні мотивувальній частині рішення суду у справі №5015/3969/11 не міститься жодного доказу, чи покликання на доказ, які б підтверджували порушення порядку і відсутності необхідних правовстановлюючих документів при видачі свідоцтва про право власності та здійсненні державної реєстрації спірного майна за територіальною громадою м. Львова.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Водночас, як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням суду визнано право власності на нежитлову будівлю по вул. Старознесенській, 194, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю №ЛР0520 від 06.03.2006р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10188746 від 23.03.2006р.

Відповідно до п.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, цим рішенням позбавлено територіальну громаду м. Львова в особі Львівської міської ради права власності на нежитлову будівлю, площею 104,6 кв. м. Проте до участі у справі власника майна - Львівську міську раду залучено не було.

Відповідно до ч.2 та п.3.ч.3 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків Львівської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, а тому відповідно до п.З ч.З ст. 104 ГПК України, таке рішення, в будь-якому випадку, підлягає скасуванню.

По суті заявлених позивачем позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Зіронька» не набуло права власності на будівлю по вул. Старознесенській, 194, оскільки, як випливає з аналізу договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №96ц від 09.02.1996р., акту прийому-передачі майна від 23.04.1996р., наказу представництва Фонду державного майна України в м.Львові №202 від 08.02.1996р. та звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом представництва Фонду державного майна України в м.Львові №2504 від 29.12.1995р., за цим договором продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити об'єкт продажу, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194 (без врахування вартості будівлі ).

Як вбачається з вказаних документів, об'єкт продажу складали обладнання та обігові кошти вартістю 558485000 крб. Натомість будівля вартістю 1257000000 крб. не входила до предмета договору і її вартість не підлягала сплаті.

Вказане підтверджується, зокрема, і п.3 наказу представництва Фонду державного майна України в м. Львові № 202 від 08.02.1996р., в якому йдеться про те, що після остаточної оплати вартості майна, спірна будівля підлягає списанню (зняттю) з балансу структурного підрозділу ДПТ «Зіронька» магазину № 692 у встановленому законом порядку, а також резолютивними частинами протоколів загальних зборів членів трудового колективу магазину №692 від 10.10.1995р. та від 06.02.1996р. (а.с. 39, 41 ), з яких вбачається, що трудовим колективом були прийняті наступні рішення: а) про клопотання перед органом приватизації про проведення приватизації майна магазину №692 способом викупу трудовим колективом відокремлено, як підрозділу підприємства торгівлі «Зіронька»; б) про визначення часток членів товариства покупців для придбання майна магазину.

Слід зазначити також, що надані позивачем копії договору купівлі - продажу №96ц від 09.02.1996р. та акту прийому-передачі майна від 23.04.1996р. (а.с. 124-125 ) не відповідають оглянутим в судовому засіданні примірникам цих документів, що були надані представником Державного архіву у Львівській області, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Таким чином, нежитлова будівля по вул. Старознесенській, 194. площею 104,6 кв.м., не була об'єктом продажу, а товариство покупців членів трудового колективу магазину №692 структурного підрозділу ДПТ «Зіронька» не стало власником спірної будівлі.

Додатковим підтвердженням того, що спірна будівля не була у власності ТзОВ «Зіронька» є також те, що Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР спірне майно передавалось ТзОВ «Зіронька» в оренду (договори оренди від 16.08.2006р . та від 31.08.2009р . (а.с. 87-90).

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держбуду України від 09.06.1998р. №121 (чинної на моменту підписання договору купівлі-продажу між ТзОВ «Зіронька» та ПП ВКФ «Папірус-М), державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Згідно зі ст. 225 ЦК УРСР (чинного на момент підписання договору купівлі-продажу між ТзОВ «Зіронька» та ПП ВКФ «Папірус-М») право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки ТзОВ «Зіронька» не набуло право власності на нежитлову будівлю по вул. Старознесенській, 194, то воно і не могло її продати, а ПП ВКФ «Папірус-М», відповідно, купити її.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірну будівлю є такими, що не ґрунтуються на обставинах справи та нормах законодавства.

Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що видача розпорядження Личаківської РА ЛМР №306 від 06.03.2006р., свідоцтва від 06.03.2006р. №ЛР0520 про право власності та здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно від 23.03.2006р. здійснені з порушенням порядку, встановленого законодавством та без наявності відповідних правовстановлюючих документів, то такий є документально необґрунтованим.

Так, відповідно до п.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ухвали Львівської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993р. №288 «Про передачу майна комунальної власності» будівля магазину №692 «Продукти» (Личаківського продторгу) по вул. Старознесенській, 194 була передана до комунальної власності м. Львова (а.с. 92 ).

Крім того, державна реєстрація права власності на спірну будівлю за територіальною громадою м. Львова була проведена на підставі свідоцтва про право власності, що є правовстановлювальним документом відповідно до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток 2 до пункту 2.1 Тимчасового положення про прядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5).

Інших доказів, які б підтверджували неправомірність видачі спірних розпорядження та свідоцтва, а також порушення порядку здійснення державної реєстрації, позивач не надав, хоч був зобов'язаний це зробити в силу ст.33 ГПК України.

Разом з тим, як зазначалось вище, на розгляді в господарському суді Львівської області перебуває справа №5015/4734/12 за позовом ПП ВКФ «Папірус-М» до Личаківської РА ЛМР та ТзОВ «Зіронька», за участю третіх осіб ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Львівської міської ради, Управління комунальної власності ДЕП ЛМР про визнання недійсним і скасування розпорядження Личаківської РА ЛМР №306 від 06.03.2006р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.81 ГПК України, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, суд залишає позов без розгляду.

Зважаючи на те, що позивач і відповідач у даній справі та справі №5015/4734/12 тотожні, а також, як вбачається з позовної заяви у справі 5015/4734/12 (а.с. 138-139 ), у справах №914/4190/13 та №5015/4734/12 тотожні підстави та предмет позову в частині визнання недійсним і скасування розпорядження Личаківської РА ЛМР №306 від 06.03.2006р., то в цій частині позов підлягає залишенню без розгляду.

Щодо апеляційної вимоги прокурора про залишення позову без розгляду повністю, з посиланням на справу господарського суду Львівської області №5015/6523/11 за позовом ПП ВКФ «Папірус-М» до ТзОВ «Зіронька» та Львівської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 104,6 кв.м. з індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194, то колегія суддів вважає її безпідставною. Суд звертає увагу на те, що відповідачами у справі №5015/6523/11 є ТзОВ «Зіронька» та Львівська міська рада, які не є відповідачами у справі №914/4190/13. Крім того, прокурором не було надано позовної заяви у справі №5015/6523/11, з якої можна було б встановити тотожність підстав і предмету позовів.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги Львівської міської ради та прокурора визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення, а рішення - скасуванню, відповідно до ст.104 ГПК України.

В порядку ст.49 ГПК України, при скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат. Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційних скарг слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 81, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Львівської міської ради та прокуратури м. Львова задоволити частково.

Рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 20.02.2014р. у справі №914/4190/13 скасувати.

Відмовити в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення, площею 104, 6 м.кв., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 194, і позначені на поверховому плані ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 10.02.2011р. під індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6; скасування свідоцтва від 06.03.2006р. №ЛР0520 про право власності на нежитлову будівлю, видане на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації № 306 від 06.03.2006р.; скасування реєстрації права комунальної власності спірних нежитлових приміщень за територіальною громадою м.Львова

В частині визнання незаконним та скасування розпорядження Личаківської районної адміністрації №306 від 06.03.2006р. «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю на вул. Старознесенська, 194 у м. Львові» - позов залишити без розгляду.

Стягнути з приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Папірус-М" (79066, м.Львів, вул.Довженка, 20/26, ідентифікаційний код 30994560) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 2740,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 11.07.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.