Постанова

від 02.06.2014 по справі 810/1859/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року № 810/1859/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» до Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бучанський завод склотари» звернулось до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000162204 та № 0000172204.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними.

До судового засідання представники сторін не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

ТОВ «Бучанський завод склотари» зареєстроване як юридична особа 05.08.1999, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Посадовими особами Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бучанський завод склотари» з питань дотримання вимого податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд» (код за ЄДРПОУ 37962383) за період з 01.01.2012 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 13.02.2014 №100/22-4/30530431 згідно висновків якого встановлено, що суми податкового кредиту з ПДВ, сформовані позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд» з порушенням вимог п.п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9), 198.3, 198.6, п. 201.1 ст. 201 ПК України, тому підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1 370 305 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2012 року на суму 17 745,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8 750,00 грн., за березень 2012 року на суму 60 754,00 грн., за квітень 2012 року на суму 45 029,00 грн., за травень 2012 року на суму 82 465,00 грн., за червень 2012 року на суму 141 518,00 грн., за липень 2012 року на суму 105 201,00 грн., за серпень 2012 року на суму 192 499,00 грн., за вересень 2012 року на суму 208 832,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 90 501,00 грн., за листопад 2012 року на суму 125 879,00 грн., за грудень 2012 року на суму 97 629,00 грн., за січень 2013 року на суму 102 849,00 грн., за лютий 2013 року на суму 90 654,00 грн.

В результаті, на думку відповідача, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 33 547,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 1 336 758,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014: № 0000162204, яким позивачу зменшено розмір суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 336 758 грн., та № 0000172204, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 33 547,00 грн. у декларації з ПДВ і застосований штрафні (фінансові) санкції у сумі 16 773, 50 грн.

Вважаючи висновки Акта перевірки необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» (код ЄДРПОУ 35250070) ґрунтувалися на договорі поставки №0301/12 від 03.01.2012, Додатку № 1 від 03.01.2012, Додаткових угодах №1 від 20.09.2012 та б/н від 05.01.2012, згідно яких Постачальник (ТОВ «Укрсклотрейд») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю (ТОВ «Бучанський завод склотари») склобій безбарвний, піддони, селен (послуги з перевезення та очистки склобою), а Покупець зобов'язується прийняти його і оплатити за ціною та на умовах, визначених у Договорі.

Реальність зазначених господарських операцій, а також сплата позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом товари та послуги підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями первинних документів, а саме: витратних накладних, податкових накладних та актах приймання-передачі.

Оплата товарів здійснювалась у безготівковій формі та взаємозаліком, що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, та платіжними дорученнями

В ході розгляду даної справи судом також встановлено, що на момент укладання зазначеного договору (з урахуванням додатків до нього) та здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій. Вказані обставини також не заперечувались податковим органом в ході перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2, абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерстві фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1333/20071, (який набрав чинності 01.12.2011 та втратив чинність 01.03.2014, отже, діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1379) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку № 1379 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно п. 1 Порядку № 1379 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті Порядку № 1379.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку № 1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

- відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- порушення порядку заповнення податкової накладної;

- податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку № 1379).

З викладеного слідує, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), що не підтверджено податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом ані в Акті, ані в письмових запереченнях проти позову не спростовувалось те, що позивачем як платником податків у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд» на підставі належно оформлених первинних документів.

Також судом під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «Укрсклотрейд», не встановлено їх невідповідності вимогам закону, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором та додатками до нього, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Укрсклотрейд».

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд».

Також суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 №1389/22-57-22-06-09/37962383 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків, від 25.04.2013 № 286/22-509/3827 Позапланової документальної перевірки ТОВ «Артмікс-К», від 05.09.2013 № 154/26-57-22-03-07/3836484 Позапланової документальної перевірки ТОВ «Фроус стат», акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.07.2012 № 382/22-5/37687858 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будремінвестком плюс», а також, акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 05.07.2012 № 2245/22-9/37194012 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росар-Трейд», та акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.09.2012 № 1454/2240/3753308 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК Славекс Трейд», оскільки, інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в Акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також суд зазначає, що з 01.01.2011 набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

У свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів недійсності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Укрсклотрейд», відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Укрсклотрейд» на підставі їхньої нікчемності.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У той же час відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

Також суду не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд».

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2014 № 0000162204 та № 0000172204.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 97 КАС суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 97, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.03.2014 № 0000162204 та № 0000172204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.