Постанова

від 24.01.2007 по справі 43/218пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

24

січня 2007 р.                                                                                  

№

43/218пд 

Вищий господарський

суд України  у складі колегії суддів:

головуючого

судді

Кравчука

Г.А.,

суддів:

Мачульського

Г.М.,

Шаргала

В.І.

за

участю представників сторін:

позивача

не

з'явився

відповідача

не

з'явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційні

скарги

1.          Донецької міської ради 2.          Виконкому Донецької міської ради

на

рішення

господарського

суду Донецької області  від 20.09.2006

р.

у

справі

№43/218пд

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Донецької

міської ради в особі виконавчого комітету

про

спонукання

до поновлення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа (надалі СПД) ОСОБА_1 звернулась до

господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради в

особі виконавчого комітету про спонукання до поновлення договору оренди

земельної ділянки. Згодом СПД ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила визнати

договір оренди  нею земельної ділянки від

24.03.2000 р. поновленим на той же термін і на тих же умовах.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що позивач як орендатор відповідно до укладеного між

сторонами договору оренди земельної ділянки має переважне право  на поновлення договору оренди після

закінчення терміну його дії, на орендованій земельній ділянці розміщений

торговий павільйон, доходи від діяльності якого є єдиним джерелом надходження

прибутку позивача.

Рішенням

господарського суду Донецької області від 20.09.2006 (суддя Зубченко І.В.)  року позовні вимоги задоволені, договір

оренди земельної ділянки площею 31,2 кв. м. АДРЕСА_1, укладений 24.03.2000р.

між СПД ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Донецької Доповідач: Шаргало В.І.

міської

ради визнаний поновленим  на той же строк

та  на тих же умовах. Судове рішення

мотивоване тим, що позивач продовжує користуватися майном після закінчення

терміну дії договору, орендодавець виставляє рахунки за оренду земельної

ділянки, а СПД ОСОБА_1 їх оплачує, заперечення або заяви з приводу припинення

чи зміни умов договору протягом місяця з дня закінчення  його дії відсутні, що є підставою для

продовження договору оренди.

Не

погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Донецька міська рада та Виконком

Донецької міської ради звернулися до Вищого господарського суду України з

касаційними скаргами, в яких, зокрема, посилаючись на  порушення 

місцевим господарським судом ст. 2 Закону України "Про оренду

землі", ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10,11 Закону України

"Про місцеве самоврядування", просять його скасувати, а справу

передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржники звертають увагу

касаційної інстанції на недослідження судом обставин справи щодо відсутності

намірів органу місцевого самоврядування 

продовжувати дію спірного договору та наявності намірів використовувати

спірну земельну ділянку для потреб територіальної громади міста, про що було

повідомлено позивача; крім того поза увагою суду залишилась та обставина, що

Донецька міська рада та Виконком Донецької міської ради є самостійними

юридичними особами, тобто названі особи мають різний статус,  а суд, виходячи із зазначеного, не

запропонував позивачеві уточнити позовні вимоги, що є порушенням норм

процесуального права.

У

відзиві на касаційні скарги СПД ОСОБА_1 просить скарги залишити без

задоволення, а судове рішення у справі -без зміни як таке, що відповідає

обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши

суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що

касаційні скарги   підлягають задоволенню з наступних

підстав.

Предметом

спору у даній справі є матеріально-правова вимога  позивача про спонукання Донецької міської

ради в особі виконавчого комітету до поновлення договору оренди земельної

ділянки.

Задовольняючи

позов,  місцевий господарський суд дійшов

висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність вимог позивача.

Проте,

відповідно до статті  84 Господарського

процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного

Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення”, з відповідними

змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши 

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими

у  судовому засіданні.

Мотивувальна

частина рішення  повинна містити

встановлені судом  обставини, які мають

значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання

на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких

визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Прийняте

у справі рішення не відповідає наведеним вимогам з наступних підстав.

Спірні

правовідносини виникли на підставі договору оренди земельної ділянки,

укладеного 24.03.2000 року між Виконавчим комітетом Донецької міської ради

(Орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Орендар)

Статтею

2 Закону України  "Про оренду

землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються

Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами

України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а

також договором оренди землі.

Відповідно

до статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець

зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і

користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати

земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто,

учасниками відносин, пов'язаних з орендою землі, відповідно до  наведеної статті, а також враховуючи

положення статей 4, 5 названого Закону є Орендодавці та Орендарі.

Разом

з тим, статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до

відання виконавчих органів міських рад віднесено, зокрема, надання під забудову

та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, а

також інші делеговані повноваження.

З

матеріалів справи вбачається, що за спірним договором оренди земельної

ділянки  від 24.03.2000 року Орендодавцем

є  Виконавчий комітет Донецької міської

ради, а Орендарем - СПД ОСОБА_1, однак позов заявлений останньою до  Донецької міської ради в особі виконавчого

комітету.

Статтею

23 Господарського процесуального кодексу України  передбачена можливість  позивача подати позов до кількох

відповідачів.

Поряд

з цим статтею 24  Господарського

процесуального кодексу України 

встановлено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має

право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю

ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд,

встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна

відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у

справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про

залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься

ухвала, і розгляд справи починається заново.

Зазначені

обставини та наведені приписи чинного законодавства залишилися поза увагою суду

під час розгляду даної справи.

Таким

чином, при розгляді цього спору суд не з'ясував всебічно і повно всі обставини,

що мають значення для правильного вирішення спору, який виник між сторонами у

справі, а також не надав повну оцінку доказам, що містяться у матеріалах

справи, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються

вимоги позивача і заперечення відповідача. Зокрема, поза увагою суду, без

наведення мотивів з яких вони не беруться до уваги, залишені заперечення

відповідача та надані на їх підтвердження докази щодо неможливості продовження

дії спірного договору оренди  у зв'язку з

реконструкцією Ленінського проспекту та про своєчасне попередження про це

ОСОБА_1.

Оскільки

в  силу вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або  постанові господарського

суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин

справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія вважає, що

касаційна скарга підлягає  задоволенню, а

рішення суду першої інстанції -скасуванню з направленням справи на новий

розгляд.

З  огляду 

на  зазначене, керуючись   статтями    

 1115 ,   1117 ,  1119,  11110, 11111, 11112

Господарського процесуального кодексу 

України, Вищий  господарський

суд  України 

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу Донецької міської

ради задовольнити.

Касаційну

скаргу Виконкому Донецької міської ради задовольнити.

Рішення

господарського суду Донецької області 

від 20.09.2006р. у справі №43/218 пд скасувати, а справу передати до

названого суду на новий розгляд.

Головуючий  суддя  

Кравчук

Г.А.

Суддя

Мачульський

Г.М.

 Суддя

 Шаргало В.І.