Постанова

від 09.07.2014 по справі 826/4736/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4736/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Ключковича В.Ю., Кобаль М.І. При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2013p. №75426552201 та №75526552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Кіберплат Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки №495/26-55-22-01/33745125 від 10.10.2013р. (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Кіберплат Україна»: п.п.14.1.228, п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.36, п.14.1, ст.14, п.44.1, ст.44, п.п. 135.5.4. п.135.4. ст.135, п. 138.2, п. 138.4, п.138.8, п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 907 889 грн., в т.ч. по періодам: за 2011 рік на суму 483 144 грн., за 2012 рік на суму 288 375 грн., за півріччя 2013 року на суму 136 370 грн.; п. 190.2 ст.190, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 197 959 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 17 339 грн., за березень 2011 року на суму 12 978 грн., за квітень 2011 року на суму 15 054 грн., за травень 2011 року на суму 13 716 грн., за червень 2011 року на суму 13 211 грн., за липень 2011 року на суму 14 223 грн., за серпень 2011 року на суму 19 250 грн., за вересень 2011 року на суму 21 598 грн., за жовтень 2011 року на суму 26 442 грн., за січень 2012 року на суму 44 148 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від №75426552201 від 28.10.2013p., яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 197 959,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31 416,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №75526552201 від 28.10.2013p., згідно з яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 907 889,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 106 187,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Щодо заниження валового доходу на суму 1 072 060 грн., відповідач в результаті перевірки дійшов висновку, що TOB «Кіберплат Україна» отримало безоплатно послуги від нерезидента України ЗАТ «Кіберплат» (Російська Федерація) на суму 1 072 060 грн. та в супереч вимогам п. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не включило вказану суму до складу інших доходів за 1 квартал 2012 року.

Між TOB «КіберплатУкраїна» та ЗАТ «Кіберплат» (є правонаступником ВАТ «Кіберплат.КОМ») укладено договір про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 року

За вказаним Договором ВАТ «Кіберплат.КОМ» (Виконавець, Російська Федерація) зобов'язаний надавати TOB «Кіберплат Україна» (Замовник, Україна) інформаційні послуги, пов'язані з реалізацією абонентам електронних ваучерів, призначених для поповнення рахунку (оплати послуг зв'язку) абонентів (п.2.1. з урахуванням п 1.6 Договору). Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги згідно з Договором (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору вартість послуг Виконавця становить 0,15% від загальної суми прийнятих Замовником (Дилерами) платежів та від загальної суми реалізованого Замовником (дилерами) Товару згідно з номіналом. Отже, вартість послуг Виконавця за Договором про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 р. визначено не у твердій грошовій сумі, а у відсотковому відношенні.

01.01.2011 p. сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 p., якою змінили вартість послуг Виконавця (п.4.2.), а саме: з 01.01.2011 р. вартість послуг Виконавця встановлено сторонами у розмірі 0,01% від загальної суми прийнятих Замовником (дилерами) платежів та від загальної суми реалізованого Замовником (Дилерами) Товару згідно з номіналом.

Відповідачем встановлено, що у 2011 році TOB «Кіберплат Україна» було відображено у бухгалтерському обліку на субрахунку № 632 вартість отриманих від ЗАТ «Кіберплат» послуг на загальну суму 1 149 815, 09 грн., виходячи з вартості послуг 0,15% від загальної суми прийнятих Замовником (Дилерами) платежів та від загальної суми реалізованого Замовником (дилерами) Товару згідно з номіналом.

При цьому податковий орган визнав в Акті перевірки, що при підписанні актів TOB «Кіберплат Україна» та ЗАТ «Кіберплат» не прийняли до уваги додаткову угоду № 2 від 01.01.2011 до Договору про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 року.

У січні 2012 р. TOB «Кіберплат» здійснило бухгалтерську операцію по ДТ 632 рахунку KT 442 на суму 1 072 060,21 грн., що також встановлено Відповідачем. Вказана операція була проведена на підставі актів виконаних робіт з урахуванням зменшеного відсотка вартості послуг, а саме в розмірі 0,01% від загальної суми прийнятих Замовником платежів та від загальної суми реалізованого Замовником Товару.

Через зменшення позивачем в бухгалтерському обліку вартості послуг на суму 1072060,21 грн. відповідач, керуючись пп. 14.1.13. п. 14.1.ст. 14 Податкового кодексу України дійшов хибного висновку, що послуги на цю суму отримані безоплатно, оскільки виконавець послуг не висуває вимоги щодо компенсації їх вартості. Проте, зменшення вартості послуг в обліку не означає, що вони отримані безоплатно, оскільки вартість послуг визначається домовленістю сторін.

Договір про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 р. до укладення додаткової угоди № 2 від 01.11.2011 р. та після її укладення передбачав компенсацію за надані послуги, тобто з моменту його укладення був оплатним договором. І цей факт визнано відповідачем.

Вказаним Договором (п.2.1.) передбачений обов'язок Замовника (TOB «Кіберплат Україна») здійснити оплату послуг у відповідності до Договору. Такий обов'язок Замовника кореспондується з правом Виконавця (ЗАТ «Кіберплат») вимагати оплати наданих послуг в межах їх вартості. Отже, ЗАТ «Кіберплат» надавало послуги TOB «Кіберплат Україна» на умовах компенсації їх вартості.

У 2011 році в бухгалтерському обліку було відображено вартість придбаних TOB «Кіберплат Україна» у ЗАТ «Кіберплат» інформаційних послуг у сумі 1 149 815, 09 грн., виходячи з розрахунку вартості послуг за ставкою 0,15%, що не відповідало умовам Додаткової угоди № 2 від 01.11.2011 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Обов'язковим реквізитом первинного документу є зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.

В даному випадку одиницею виміру господарської операції є відсоток, що визначав вартість інформаційних послуг у грошових одиницях. І цей відсоток був визначений додатковою угодою № 2 від 01.01.2011 року у розмірі 0,01%. Первинні документи, що складаються на виконання договору та фіксують факт здійснення господарської операції, мають відповідати його умовам.

Отже, вартість отриманих TOB «Кіберплат Україна» від ЗАТ «Кіберплат» інформаційних послуг у 2011 році було відображено в обліку на підставі документів (актів), що містили невірну одиницю виміру господарської операції - відсоток для обчислення вартості послуг (0,015%).

Вказану помилку було виправлено в обліку у січні 2012 р. шляхом бухгалтерської проводки по рахунках Дебет 632 - Кредит 442 на підставі нових актів, тобто приведено бухгалтерський облік відповідно до домовленостей сторін.

Проведення відповідної операції в бухгалтерському обліку є правомірною дією TOB «Кіберплат Україна», передбаченою нормативно-правовим актом.

Так, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 p. № 291: на субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно- матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги; на субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо; виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» відображається кореспонденцією рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6.

За викладених обставин, позивач у січні 2012 року привів бухгалтерський облік у відповідність до зміненого додатковою угодою № 2 від 01.01.2011 року порядку нарахування вартості послуг та правомірно зменшив їх вартість на суму 1 072 060 грн.

Щодо заниження доходу на суму 791 786 грн., відповідач дійшов висновку, що TOB «Кіберплат Україна» не включило до складу доходів суму кредиторської заборгованості перед ЗАТ «Кіберплат» 791 786 грн., яка обліковувалася станом на 30.06.2010 р. та за якою минув строк позовної давності. Відповідач вважає цю заборгованість безнадійною.

В обґрунтування спливу строку позовної давності податковий орган посилається на відсутність платежів за період з 30.06.2010 по 30.06.2013 року, що вбачається ним з картки рахунку 632. На підтвердження податковий орган вказав стан рахунку на 30.06.2010 та на 30.06.2013 р, не показавши рух по рахунку. Проте відсутність платежів спростовано самим відповідачем. Так, на стор.35 Акту перевірки (в частині валютного законодавства) відповідачем встановлено факт перерахування TOB «Кіберплат Україна» еквівалент 150 776 079, 06 грн. на користь ЗАТ «Кіберплат» за відповідним договором у періоді, що перевірявся.

Крім того, законодавство передбачає можливість переривання строку позовної давності в інший спосіб, та, як наслідок, його відліку заново. (ст. 264 Цивільного кодексу України)

Позивач на підтвердження переривання строку позовної давності надав суду докази про вчинення ним дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме: лист № 20/12/2011 від 20.12.2011 р. до ЗАТ «Кіберплат» з проханням розстрочити заборгованість, додаткові угоди № 4 та № 4/1 від 02.07.2012 р. до Договору про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 року, якими узгоджено графік погашення заборгованості. І як вказано вище, факт перерахування грошових коштів, визнано відповідачем.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість TOB «Кіберплат Україна» перед ЗАТ «Кіберплат» у сумі 791 786,41 грн. є безнадійною заборгованістю з причини закінчення строку позовної давності, у зв'язку з чим на підставі пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України ця сума мата бути включена до складу доходів позивача.

Щодо завищення витрат на збут на суму 2 384 000 грн. податковий орган обґрунтовує неправомірне включення позивачем до складу витрат оплату комісійної винагороди посередникам у сумі 2 384 000 грн. тим, що у ході перевірки позивачем не надано собівартість формування відсотку такої винагороди.

Судом на підставі Акту перевірки встановлено, що TOB «Кіберплат Україна» здійснювало реалізацію ваучерів та масивів електронних одиниць поповнення рахунків мобільних операторів, надання електронних ваучерів та масивів електронних одиниць, поповнення рахунків мобільних операторів у тому числі по договорах комісії та доручення. При реалізації вказаних товарів та послуг за договорами комісії та доручення Позивач виплачував посередникам комісійну винагороду, яка відповідно до актів прийому-передачі послуг сплачується у відсотках до вартості реалізованих товарів. В додатку ВЗ (витрати на збут) до декларації з податку на прибуток віднесено до складу витрат на збут - сплату комісійної винагороди торговим агентам.

Отже, перевіркою, з висновками якої погодився суд першої інстанції, встановлено, що позивач виступав отримувачем посередницьких послуг, вартість яких визначалася домовленістю сторін у відсотках, й такі посередницькі послуги пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Проте, суд першої інстанції застосував до витрат на збут норми Податкового кодексу України (пп. 14.1.228 п.14.1. ст.14, п. 138.8, п. 138.4 ст. 138), які регулюють формування собівартості реалізованих товарів, наданих послуг як складової частини витрат. З таким висновком колегія суддів не погоджується.

Так, з аналізу вказаних норм Податкового кодексу України вбачається, що собівартість формується щодо товарів, послуг, які платник податків реалізує, надає. Але, податковий орган вимагав обґрунтування собівартості не товарів (послуг), які Позивач реалізовував, а обґрунтування собівартості отриманих Позивачем посередницьких послуг, завдяки яким реалізовувався товар. Тобто вимога Відповідача є незаконною.

До того ж «витрати на збут» та «витрати, що формують собівартість» є різними видами витрат операційної діяльності, що формуються та відображаються в обліку окремо. При цьому оплата комісійних винагород посередникам Податковим кодексом України віднесено до витрат на збут.

Так, відповідно до п.138.1, пп.138.1.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункти 138.4, 138.6 -138.9 ст. 138) та інші витрати (підпункти 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138); витрати банківських установ.

Згідно з підпунктом 138.10.3. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у тому числі: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Крім того, у формі податкової декларації з податку на прибуток підприємств (затверджена Наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 114 та яка діяла в період спірних правовідносин) витрати на збут включені до інших витрат (код рядка 06.3 ВЗ) та відокремлені від витрат на собівартість (код рядка 05.1 СВ).

Крім того, перевіркою не встановлено завищення або заниження задекларованих Товариством показників «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» (стор. 14 Акту перевірки).

Також, відповідач не конкретизує ні договори, ні контрагентів, за операціями з якими необхідно обґрунтувати відсоток винагороди, не вказує підстави щодо неправомірності відображення в обліку операцій з такими контрагентами. При цьому податковий орган не звернув увагу на той факт, що згідно з додатком ВЗ (витрати на збут) до податкової декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року витрати TOB «Кіберплат Україна» на комісійні винагороди (рядок 06.3.5.) становив 7 391 617 грн., що перевищує суму порушення (2 384 000 грн.)

Оскільки податковим органом не виявлено порушень щодо оформлення первинних документів, на підставі яких було сформовано витрати на збут 2 384 000 грн., а також встановлений фактичний зв'язок посередницьких операцій з господарською діяльністю TOB «Кіберплат Україна», а формування собівартості витрат на збут не передбачено законодавством, підстави для невизнання витрат у сумі 2 384 000 грн. відсутні.

Щодо завищення інших витрат на суму 2 100 626 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Податковий орган обґрунтовує свій висновок відсутністю первинних документів, на підставі яких Товариством формувалися вказані витрати.

TOB «Кіберплат Україна» до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року, згідно з якою об'єкт оподаткування становив 638 312 грн. (таблиця на стор 18 Акту перевірки).

У IV кварталі 2011 р. TOB «Кіберплат Україна» було виявлено помилки у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

З метою виправлення помилки позивач у складі податкової декларації на прибуток за II-IV квартали 2011 р. подав додаток ВП (розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилки). У вказаному додатку ВП відображено отримане TOB «Кіберплат Україна» від'ємне значення об'єкт оподаткування у сумі 2 100 626 грн. за І квартал 2011 року. Це від'ємне значення Товариство включило до складу інших витрат господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу прямо не встановлено обмеження витрат (додаток 1В до податкової декларації за II-IV квартали 2011 р., код рядка 06.5.37). Наростаючим підсумком всіх інших витрат сума 2 100 626 грн. увійшла до складу інших витрат операційної діяльності (рядок 06.5 декларації).

Відповідно до п.50.1. ст. 50 Податкового кодексу в редакції, що діяла на момент виявлення помилки та подання податкової декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 р., у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання податкової декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 р.) встановлено, що п. 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого кане драного кварту 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З викладеного випливає, що визначивши за І квартал 2011 р. від'ємне значення оподаткування у сумі 2 100 626 грн., TOB «Кіберплат Україна» при виправленні помилки правомірно віднесло його до складу інших витрат у звітності за II-IV квартали 2011 р. в силу вимог Кодексу без оформлення первинних документів, передбачених загальними правилами для витрат.

Всі декларації за період, що перевірявся, були використані податковим органом під час перевірки та надані позивачем до суду. Таким чином, відповідач мав всі необхідні документи, що підтверджують правильність формування витрат за 2011 рік.

Крім того, правомірність формування позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами І кварталу 2011 року у розмірі 2 100 626 грн. податковим органом не ставилося під сумнів, порушень щодо його перенесення не встановлено.

Щодо завищення витрат на суму 749 159 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За Актом перевірки (стор. 16) TOB «Кіберплат Україна» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 749 159 грн., у т.ч.: 525 157-за 2012 р., 224 002 грн. - за І півріччя 2013 року.

За висновком податкового органу, позивачем неправомірно перенесено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного року.

Єдиним обґрунтуванням вказаних порушень (стор. 17 Акту перевірки) є посилання на «порушення, викладені у пп.7 п.3.2.1. Акту». Але, п.3.2.1. Акту перевірки містить всього три підпункти, тобто пп.7, на який посилається податковий орган, в Акті відсутній.

Колегія суддів зазначає, що в періодах, за які виявлені порушення, діяв складний порядок перенесення від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих років, встановлений п.З. підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Крім того, з 01.07.2012 р. набули чинності зміни до вказаної норми, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» (№ 4834 від 24.05.2012 року).

Проте, Акт перевірки не містить ані посилань на норми податкового законодавства, які порушив TOB «Кіберплат Україна» в даному випадку, ані розрахунків, ані документів, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про неправомірність перенесення від'ємного значення. Отже, з викладеної відповідачем інформації не вбачається суть вчиненого порушення.

Відповідно до п.5.2. Розділу II вказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств (затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N984) за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Оскільки Акт перевірки є суперечливим та необґрунтованим, він не може вважатися носієм доказової інформації. Інших доказів вчинення позивачем порушення відповідачем суду не надано.

Крім того, Актом перевірки (стор.24) встановлено завищення задекларованого TOB «Кіберплат Україна» податкового кредиту на загальну суму 196 693 грн. внаслідок неправомірного віднесення до його складу сум податків, нарахованих (сплачених) за наслідками операцій з придбання послуг від нерезидента ЗАТ «Кіберплат».

Порушення обґрунтовані тим, що TOB «Кіберплат Україна» не були використані в господарській діяльності послуги, придбані у 2011 році від нерезидента ЗАТ «Кіберплат» на загальну суму 1 072 060 грн., оскільки отримані безоплатно.

Безоплатність отриманих послуг, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, за умови, що на вартість цих послуг платником податків нараховано ПДВ та дотримано інші вимоги законодавства.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташовано на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування згідно з п. 190.2 ст. 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному ст. 201 Податкового кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для включення сум податку до податкового кредиту в установленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається у отримувача послуг - платника податку.

Відповідно до 4.2. п. 201.12. ст. 201 Податкового кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що наведені норми Податкового кодексу, України, які встановлюють особливості порядку формування податкового кредиту за операціями з постачання послуг нерезидентами на митній території України є спеціальними по відношенню до ст. 198 ПК України.

Отже, особливістю справляння ПДВ за операціями послуг нерезидента є те, що нарахування зобов'язань та включення до складу податкового кредиту відбувається за однією й тією ж податковою накладною. Ще однією умовою формування податкового кредиту є використання придбаних товарів, послуг, за якими сформовано податковий кредит, у межах господарської діяльності.

Як зазначено вище, у січні 2012 р. TOB «Кіберплат Україна» провело в бухгалтерському обліку коригуючі операції, якими зменшило в обліку вартість послуг нерезидента за договором про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 року, на загальну суму 1 072 060 грн.

До моменту коригування вартості на усю вартість імпортованих послуг (включаючи суму 1 072 060,21 грн.) позивачем були оформлені податкові накладні, нараховані зобов'язання з ПДВ за послугами від нерезидента на суму 210 978 грн., які відображено у відповідних податкових деклараціях, з чим погодився відповідач в Акті перевірки, (стор. 19,20).

Позивачем були надані суду копії податкових накладних, на підставі яких були сформовані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 210 978 грн. На підставі цих же податкових накладних TOB «Кіберплат Україна» сформувало податковий кредит на загальну суму 210 978 грн. Правильність оформлення податкових накладних податковим органом під сумнів не ставиться.

Щодо використання позивачем інформаційних послуг у господарській діяльності слід зазначити наступне.

Посилаючись на безоплатність операції в частині виявленого порушення з податку на прибуток, податковий орган не заперечував про використання позивачем послуг за договором про надання інформаційних послуг №20061101 від 01.11.2006 р. у його господарській діяльності.

Крім того, податковий орган не заперечує правомірність віднесення до податкового кредиту 14 285 грн., що є різницею між показником позивача та відповідача (210978 - 196693 грн.), що також свідчить про визнання останнім використання ТОВ «Кіберплат Україна» послуг у господарській діяльності.

Податковий орган, розраховуючи суму, на яку позивачем завищено податковий кредит, фактично виокремив з кожної податкової накладної (помісячно) певну суму податкового кредиту, не зважаючи на те, що зобов'язання за такою накладною були нараховані та сплачені.

З положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, що регулюють правовідносини з приводу послуг вбачається, що послуги представляють собою певні дії виконавця, результат яких споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Отже, інформаційна послуга як певний нематеріальний неподільний результат може використовуватися лише в цілому.

З викладеного з урахуванням нематеріальної природи інформаційних послуг, їх неподільності випливає, що незалежно від їх вартості, отримані TOB «Кіберплат Україна» інформаційні послуги були використані у господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 86.10 ст.86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Враховуючи, що податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за послугами від нерезидентів нараховуються за однією податковою накладною, при виявленні завищення податкового кредиту за цією операцією податковий орган повинен був скорегувати й податкове зобов'язання з ПДВ.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.10.2013 року № 75426552201 та № 75526552201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.