Постанова

від 11.07.2014 по справі 803/1296/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року Справа № 803/1296/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача Корнійчука А.В.,

представників відповідача Орлова В.В., Литвина Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріва Архітект Груп" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Волинське обласне відділення ФСЗІ, фонд) звернулось в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріва Архітект Груп" (далі - ТзОВ "Аріва Архітект Груп", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 8027,78 грн. та пені в сумі 175,93 грн., усього на зальну суму 8203,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2013 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 9 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році становить 1 осіб. Проте такий норматив не був виконаний, оскільки відповідач не працевлаштував жодного інваліда, що згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8027,78 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму адміністративно-господарських санкцій, тому вона підлягає до примусового стягнення в судовому порядку. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 175,93 грн. На підставі вищевикладеного фонд просить суд стягнути з ТзОВ "Аріва Архітект Груп" в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 8027,78 грн. та пені в сумі 175,93 грн., усього на зальну суму 8203,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представники відповідача позов не визнали, у своїх усних запереченнях з приводу заявлених позовних вимог, посилається на те, що товариством були вжиті всі необхідні заходи передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: 12 серпня 2013 року ТзОВ "Аріва Архітект Груп" направляли інформацію до Луцького міського центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів, а саме, «інженер-конструктор», «архітектор», про те Державною службою зайнятості не направлялось осіб зі встановленою групою інвалідності, які б відповідали основним вимогам до претендента на вакансію. Таким чином на думку відповідача вжито усіх заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем мого знаходження інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Просять суд відмовити повністю в задоволені адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі -Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 4 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Згідно з частиною третьою статті 18 вказаного Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

У такому випадку суд зазначає, що передбачений статтею 19 Закону № 875-ХІІ обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів не слід ототожнювати з обов'язком роботодавця здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування на створених останнім робочих місцях, оскільки законом на роботодавця такий обов'язок не покладається.

Обов'язок по забезпеченню роботодавцем працевлаштування інвалідів буде виконаний останнім в передбаченому законом обсязі у випадку дотримання роботодавцем нормативних вимог статті 18 Закону № 875-ХІІ (виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Отже, законодавство України в сфері соціальної захищеності інвалідів обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки було встановлено, що відповідачем було подано звіт форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у фізичної особи-підприємця становить 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-ХІІ, становить 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб.

Форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року. Звіти форми 3-ПН містять інформацію, необхідну для встановлення відповідачем факту виконання чи невиконання позивачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2013 року ТзОВ "Аріва Архітект Груп", надійшли 2 звіти за формою № 3-ПН від 12.08.2013 року з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади «інженер-конструктор» та «архітектор», на яких може використовуватись праця інвалідів, що підтверджується листом Луцького міського центру зайнятості №4695/05-18 від 07.07.2014 року. Тобто, щомісячно протягом 2013 року відповідачем до органу державної служби зайнятості не надавалася інформація про відповідні створені робочі місця для інвалідів.

Суд вказує на те, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», за якою підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ТзОВ "Аріва Архітект Груп" вживались додаткові заходи додатково щодо пошуку інвалідів для працевлаштування шляхом розміщення у засобах масової інформації оголошень про працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Таким чином, суд прийшов висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів, щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та допущено правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріва Архітект Груп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріва Архітект Груп" (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Грабовського, 11/89, ідентифікаційний код 36064074) до Державного бюджету України адміністративно господарські санкції у розмірі 8027,78 (вісім тисяч двадцять сім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок та пеню в сумі 175,93 (сто сімдесят п'ять) гривень 93 (дев'яносто три) копійки, усього на зальну суму 8203,71 (вісім тисяч двісті три) гривень 71 (сімдесят одну) копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 14 липня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський