Ухвала

від 03.07.2014 по справі 229/5152/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 229/5152/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5488/2014

Головуючий у 1 інстанції: Панова Т.Л. Єдиний унікальний номер № 229/5152/13-ц

Доповідач: Постолова В.Г. Номер провадження № 22-ц/775/5488/14

Категорія: 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Постолової В.Г.

суддів: Резникової Л.В., Курило В.П.

при секретарі: Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він з 29 серпня 2012 року працював на посаді заступника директора ТОВ "ТИМ" та 04 листопада 2013року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу № 12к , при цьому при звільненні відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку, а також всі належні йому гроші .Крім того вважає, що йому завдана моральна шкода, яку оцінює в 1500грн. За його проханням надати йому довідку про середню заробітну плату відповіді не надійшло. Просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1600 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 1500грн, моральну шкоду в розмірі 1500грн та зобов"язати відповідача видати йому довідку про заробітну плату. В подальшому позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог, в останній заяві просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3986,20грн, а також моральну шкоду в розмірі 3000грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ТИМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «ТИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3781,96 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТИМ» просить ухвалити нове рішення, яким змінити рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , стягнення моральної шкоди та судового збору , посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального права.

Сторони не з*явилися до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до телефонограм. Представник відповідача відповідно до заяви просив розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки ,суд виходив з того, що відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання належних йому сум від підприємства у день звільнення.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права.

Згідно зі ст.ст. 116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З матеріалів справи вбачається , що позивач працював у відповідача з 29 серпня 2012 року по 4 листопада 2013 року та був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу 12-к від 4.11.2013 року.

Встановлено , що позивачу при звільнені відповідачем не були виплачені всі суми належні йому від підприємства , а саме заробітна плата за 2 робочих дні в сумі 152,38 грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 1498,56грн і які були йому виплачені лише 21 січня 2014 року відповідно до касового ордеру.

При визначені розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд врахував вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100 та обґрунтовано визначив середньоденну заробітну плату з врахуванням заробітної плати за вересень, жовтень 2013 року та кількості робочих днів (відповідно до довідки, наданої відповідачем) та правильно визначив період стягнення по день фактичного розрахунку з позивачем 21 січня 2014 року.

Доводи скарги щодо відсутності вини відповідача в невиплаті позивачеві належних йому сум з 26.12.2013 року з посиланням на лист від 19.12.2013 року, який було отримано позивачем 26.12.2013 року та його відмовою від отримання грошей, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем не надано суду доказів щодо відмови позивача 26.12.2013 року отримати належні йому від підприємства гроші, а надана відповідачем до апеляційної скарги копія відповіді позивача на їх лист від 19.12.2013 року не є свідченням відмови його отримати гроші .

Доводи скарги стосовно неврахування судом при визначені розміру середнього заробітку за весь час затримку розрахунку при звільненні можливого отримання позивачем заробітку за іншим місцем роботи безпідставні, оскільки частина 3 ст. 117 КЗпП України виключена відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3248-1У, який вступив в дію з 05.01.2006 року.

За вказаних обставин та задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені суд дійшов правильного висновку про те, що належні позивачеві при звільненні суми не були виплачені йому з вини відповідача, а тому відповідач повинен виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди відповідає вимогам ст.237-1 КЗпП України .

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин, зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, які позивачу було спричинено внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем всіх належних йому від підприємства сум, вимоги розумності та справедливості та вірно визначив його у розмірі 1000 грн.

Розмір стягнутого судом судового збору в сумі 243,60 грн за позов майнового та немайнового характеру за кожний відповідає вимогам ст.4 ч.1 п.1,2 Закону України «Про судовий збір» .

Доводи скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» відхилити.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді :