Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/5201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5201/14 10.07.14

За позовом Приватної агрофірми "Дністер"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Цінні папери"

2) Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Перевесло»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_1,

2) ОСОБА_2,

3) ОСОБА_3,

про визнання договору недійсним

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Котягін А.С.

від відповідача 1: Шинкарук М.М., Кадушкевич В.Є.

від відповідача 2: не з'явилися

третя особа 1: ОСОБА_1

третя особа 2: ОСОБА_2

третя особа 3: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна агрофірма "Дністер" (далі -позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Цінні папери" (далі -відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем перевищено свої повноваження при укладенні договору, внаслідок чого порушено вимоги п.2 ст. 203 ЦК.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

17.04.2014 р. судове засідання не відбулося через участь судді Бондарчук В.В. на загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. призначено розгляд справи на 15.05.2014 р. за участю представників сторін.

14.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі відповідача - Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Перевесло» у зв'язку з тим, що спірний договір укладений відповідачем від власного імені, але на підставі договору на брокерське обслуговування і замовлення в інтересах комітента, яким згідно умов вказаного договору є Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Перевесло».

14.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив, оскільки відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою суду від 15.05.2014 р. клопотання Приватної агрофірми "Дністер" про залучення до участі у справі відповідача задоволено, залучено Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Перевесло» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 43, ідентифікаційний код - 33751259) відповідачем та відкладено розгляд справи на 12.06.2014 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 12.06.2014 р. судом оголошувалася перерва до 10.07.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

07.07.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав письмові пояснення на спростування наданої відповідачем копії протоколу загальних зборів Приватної агрофірми «Дністер», а саме копії нотаріально завірених пояснень учасників товариства про те, що жодних зборів учасників товариства щодо укладення чи погодження спірного договору не проводились.

У даному судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки вказані фізичні особи являються учасниками Приватної агрофірми "Дністер" та рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Так, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

З огляду на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються учасниками Приватної агрофірми "Дністер", що вбачається з копії статуту підприємства і витягу з ЄДРПОУ та вирішення спору у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб, тому суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1), ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_3).

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Представники третіх осіб надали у судовому засіданні пояснення по справі відносно того, що жодних загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" з питань надання повноважень директору підприємства на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р. чи наступного схвалення такої угоди не проводилися, про будь-які інші можливі загальні збори з приводу зазначених питань вказані учасники підприємства не повідомлялися.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, однак про проведення судового засідання були обізнані, що підтверджується розпискою про оголошення перерви (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та третіми особами.

У судовому засіданні 10.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Цінні папери" в особі директора Кадушкевича В.Є., який діє на підставі статуту, як комісіонер на підставі замовлення №07 від 15.12.2011 р. до договору на брокерське обслуговування №Б 11/4466; УН/180-У від 13.01.2011 р., що діє від свого імені, в інтересах і за рахунок Венчурного пайового інвестиційного фонду «Українська нерухомість» недиверсифікованого виду закритого типу (продавець) та Приватною агрофірмою "Дністер" в особі директора Верещинського Мар'яна Богдановича було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р. (покупець), умовами якого передбачено, що відповідач-1 зобов'язався забезпечити передачу у власність позивача, а позивач зобов'язався оплатити вказані в цьому пункті цінні папери на умовах, передбачених договором: іменні процентні звичайні облігації, що вільно обертаються серії К, код ISIN - UA4000022446, номінальна вартість 1 000,00 грн., загальна кількість ЦП - 3 458 шт., загальною вартістю 5 810 857,78 грн.

Також між Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «Перевесло», що є компанією з управління активами Венчурного пайового інвестиційного фонду «Українська нерухомість» недиверсифікованого виду закритого типу в особі голови правління Кулія Т.В. та Приватною агрофірмою "Дністер" в особі директора Верещинського Мар'яна Богдановича підписано акт виконаних зобов'язань до договору №Б 11/5966 від 15.12.2011 р., яким встановлено, що відповідач-2 передав, а позивач 15.03.2012 р. прийняв цінні папери, що є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що директор Приватної агрофірми "Дністер", підписував договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р. з перевищенням наданих повноважень, визначених статутом відповідача (п.6.6 та п. 6.12 статуту), тому такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме статуту Приватної агрофірми "Дністер" вбачається, що для забезпечення діяльності агрофірми за рахунок грошових внесків учасників створюється статутний капітал агрофірми у розмірі 242 000,00 грн. (п. 4.1. статуту).

Учасниками товариства є:

- ОСОБА_2 (10 % статутного капіталу);

- ОСОБА_9 (18,67 % статутного капіталу);

- ОСОБА_10 ( 18,67 % статутного капіталу);

- ОСОБА_11 (18,66 % статутного капіталу);

- ОСОБА_12 (14 % статутного капіталу);

- ОСОБА_3 (10 % статутного капіталу);

- ОСОБА_1 (10 % статутного капіталу).

Тому, оскільки статутний капітал Приватної агрофірми "Дністер" поділений на частки між учасниками товариства, суд приходить до висновку, що позивач створений в організаційно-правовій формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п. 6.12 статуту позивача, виконавчим органом агрофірми є дирекція агрофірми. Дирекція здійснює керівництво поточної діяльності агрофірми. На чолі дирекції стоїть директор агрофірми.

Директор має право, зокрема, укладати угоди та чинити юридичні дії від імені агрофірми, давати доручення, стосовно господарської діяльності на суму, що не перевищує 50 % статутного капітал агрофірми.

При цьому, в п. 6.6. статуту позивача передбачено, що до компетенції найвищого органу агрофірми входить, зокрема, прийняття рішення про укладення правочинів (стосовно нерухомості, активів, залучення коштів, надання гарантій, позик, поруки, оренди, безоплатної передачі майна, або відчуження іншим шляхом та прийняття рішення про укладення правочинів стосовно господарської діяльності на суму, що перевищує 50 статутного капіталу агрофірми.

Таким чином, проаналізувавши положення статуту Приватної агрофірми "Дністер", суд приходить до висновку, що директор товариства має право укладати угоди на суму, що не перевищує 121 000,00 грн., а будь-які угоди на суму, більшу від вказаної, лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер".

Так, в процесі провадження у справі відповідач-1 надав суду примірник рішення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", датований 13.11.2011 р., яким було надано повноваження директору Приватної агрофірми "Дністер" Верещинському Мар'яну Богдановичу на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів на суму 5 810 857,78 грн. 66% голосів учасників. З протоколу вбачається, що присутніми були: ОСОБА_1 - 10% голосів; ОСОБА_11 - 18,66% голосів, ОСОБА_9 - 18,67 % голосів, ОСОБА_10 - 18,67% голосів. Було встановлено, що на загальних зборах учасників присутні 4 учасника ПАТ «Дністер», які в сукупності володіють 66% голосів. Загальні збори учасників є повноважними.

Проте, директор та представники Приватної агрофірми "Дністер" заперечують щодо проведення будь-яких загальних зборів учасників підприємства щодо надання повноважень директору Приватної агрофірми "Дністер" Верещинському Мар'яну Богдановичу на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів на суму 5 810 857,78 грн.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлено порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Так, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

З вказаного вище протоколу №13-11/11 загальних зборів учасників позивача від 13.11.2011 р. вбачається, що на загальних зборах учасників були присутні 4 учасника ПАТ «Дністер», які в сукупності володіють 66% голосів. Загальні збори учасників є повноважними.

Однак, ОСОБА_1 заперечила щодо своєї участі та голосуванні у загальних зборах Приватної агрофірми "Дністер" 13.11.2011 р. та зазначила, що їх невідомо про проведення таких загальних зборів, жодних повідомлень про такі загальні збори не отримувала.

Крім того, інші учасники Приватної агрофірми "Дністер", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також надали пояснення, в яких заперечували проведення зборів учасників товариства.

Додатково вказаними учасниками та ОСОБА_12, яка володіє 14% статутного капіталу) було надано аналогічні нотаріально-завірені письмові пояснення із запереченнями щодо проведення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" 13.11.2011 р., оформлених протоколом №13-11/11.

Таким чином, припустивши проведення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" 13.11.2011 р., оформлених протоколом №13-11/11, беручи до уваги, що ОСОБА_1, яка володіє 10% голосів, не голосувала на таких зборах, суд приходить до висновку, що останні в будь-якому випадку є неповноважними, оскільки учасники (представники учасників) володіли у сукупності менш як 60 відсотками голосів учасників.

Відповідно до ч. 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пунктом 6.10 статуту позивача визначено, що у разі проведення позачергових зборів, або якщо загальні збори призначено на інше число, учасники мають бути проінформовані про дату, місце і порядок денний зборів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача і третіх осіб, жодних повідомлень про проведення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" на 13.11.2011 р. не надсилалось, порядку денного не створювалось та взагалі загальні збори не скликались, доказів зворотного суду не надано.

Так, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» встановлено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства), а пунктом 21 вказаної постанови встановлено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" 13.11.2011 р., оформлених протоколом №13-11/11, яким ніби то було надано повноваження директору Приватної агрофірми "Дністер" Верещинському Мар'яну Богдановичу на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів на суму 5 810 857,78 грн. є незаконним та недійсним.

Тому, приймаючи до уваги факт відсутності законного рішення зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" на уповноваження директора позивача Верещинського Мар'яна Богдановича на укладення спірного договору, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р. укладений директором Приватної агрофірми "Дністер" Верещинським Мар'яном Богдановичем є укладений останнім з перевищенням повноважень.

Частина 3 статті 92 ЦК України визначає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, підпунктом 8 пункту 3.3. Постанови пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається з преамбули спірного договору, директор Верещинський Мар'ян Богданович діяв на підставі статуту, про це зазначено в договорі, а тому суд приходить до висновку, що відповідач-1 був обізнаний про обмеження директора позивача щодо повноважень на укладення спірного договору.

Так, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Проте, наявний в матеріалах справи акт виконаних зобов'язань до договору №Б 11/5966 від 15.12.2011 р., яким встановлено, що відповідач-2 передав, а позивач 15.03.2012 р. прийняв цінні папери, що є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р. не є належним доказом наступного схвалення товариством спірного договору, оскільки такий акт було підписано директором позивача, який не мав повноважень на укладення спірного договору.

Відповідно до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки директор Приватної агрофірми "Дністер" не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення спірного договору, враховуючи наступне схвалення такого договору стороною не відбулося, суд дійшов висновку, що позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватної агрофірми "Дністер" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 11/5966 від 15.12.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Цінні папери" та Приватною агрофірмою "Дністер".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Цінні папери" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15, код ЄДРПОУ - 33448240), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної агрофірми "Дністер" (81635, Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Верин, код ЄДРПОУ - 03762064) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.