Ухвала

від 24.06.2014 по справі 2а-5562/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/9828/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-5562/10/2570 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Підприємцем до суду заявлений позов про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 20.10.2010 № 0004121720/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 20 931,00 грн. та фінансових санкцій - 6 956,60 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивачем при формуванні податкового кредиту з ПДВ було дотримано всіх вимог передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що видані контрагентом позивача, який відсутній за місцем реєстрації, а також зазначає, що позивачем до податкового кредиту травня та червня 2009 року включено суми ПДВ, які вже включались Підприємцем до податкового кредиту квітня 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 15.10.2010 №1382/17-219/НОМЕР_1. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 198/97-ВР), що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ відповідно до податкових накладних, виписаних на користь позивача його контрагентом ТОВ "АКВАМАРИН -ЛТД", який відсутній за місцезнаходженням. Крім того, відповідач дійшов висновку, що Підприємцем двічі включено до податкового кредиту суми ПДВ вартості придбаних товарів та послуг у ТОВ "INTER CARS UKRAINE", ТОВ "Принц" та ТОВ "ТД "Контин- Галичина". Вказані обставини були встановлені податковим органом шляхом автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця, суди попередніх інстанції у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

З урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо неправомірності включення ПДВ на підставі податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ "АКВАМАРИН -ЛТД", судами попередніх інстанції були досліджені податкові накладні, які були видані на користь позивача та на підставі яких було сформовано податковий кредит, і встановлено, що зазначені податкові накладні містить всі необхідні відомості та реквізити, визначені пп. 7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97ВР.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що на момент, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагент позивача ТОВ "АКВАМАРИН -ЛТД", як власне і позивач, були платниками ПДВ, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, судами встановлена достовірність фактичного здійснення господарських операцій та сплати ПДВ у складі ціни товару, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також вважає за необхідне зазначити, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, податкового обліку, наявності чи відсутності останнього за його місцезнаходженням, а тому допущення таких порушень контрагентом не є підставою для не включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Також будь - яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Також, в ході розгляду справи, судами попередніх інстанцій було досліджено податкові декларації позивача від 06.05.2009 № 57728, від 10.06.2009 № 72748, від 14.07.2009 №90492 та спростовано твердження контролюючого органу щодо подвійного включення до податкового кредиту суми ПДВ вартості придбаних товарів та послуг.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-5562/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко