Постанова

від 08.07.2014 по справі 909/147/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа № 909/147/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Якімець Г.Г.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Надвірнянському районі, м.Надвірна, № 64/09 від 14.05.14 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 року

у справі № 909/147/14

за позовом: Прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему у Надвірнянському районі, м. Надвірна, Івано-Франківська область

до відповідача 1: Каміннецької сільської ради Надвірнянського району, с. Камінне, Надвірнянський район, Івано-Франківська область

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Прикарпаття", м. Тисмениця, Івано-Франківська область

про: скасування рішення № 224-18/2012 від 22.11.2012 р. 18 сесії 6 демократичного скликання Каміннецької сільської ради Надвірнянського району та зобов'язання привести у придатний для використання стан та повернути одержану за договором оренди № 18 від 01.07.2013 р. земельну ділянку площею 20,4 га вартістю 159 935,99 грн., яка знаходиться у межах с. Камінна Надвірнянського району у комунальну власність

За участю представників сторін:

від прокуратури : Куцик В.Б.-прокурор, посвідчення № 011165;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1 : не з'явився;

від відповідача 2 : не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014р. у справі №909/147/14 (суддя Шіляк М.А. ) у позові Прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі відділу Держкомзему у Надвірнянському районі до відповідачів Каміннецької сільської ради Надвірнянського району та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Прикарпаття" про скасування рішення № 224-18/2012 від 22.11.2012 р. 18 сесії 6 демократичного скликання Каміннецької сільської ради Надвірнянського району та зобов'язання привести у придатний для використання стан та повернути одержану за договором оренди № 18 від 01.07.2013 р. земельну ділянку площею 20,4 га вартістю 159 935,99 грн., яка знаходиться у межах с. Камінна Надвірнянського району у комунальну власність відмовлено повністю. Вирішено також стягнути з відділу Держкомзему у Надвірнянському районі в доход Державного бюджету України 2436,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 року у справі №909/174/14, позивач- Відділ Держземагенства у Надвірнянському районі - подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02. 2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення у справі, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача, якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі повного або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача. В даному випадку, апелянт вважає, що позивачем являється Держава, а тому, судові витрати повинні бути покладені саме на неї, а кошти стягненні з Державного бюджету України. Прокурор помилково визначив уповноважений орган держави у спірних відносинах, оскільки розпоряджатись землями в межах населених пунктів вправі лише органи місцевого самоврядування.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 р. по справі № 909/147/14 скасувати в частині стягнення з Відділу Держземагенства у Надвірнянському районі в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/147/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Якімець Г.Г. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.14 р., поновлено пропущений строк на оскарження рішення в судовому порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 08.07.14 р..

Представнику роз'яснено його права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 08.07.14 року прокурор з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідачів 1,2 в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

В судове засідання 08.07.14 року представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 01-04/3408/14 від 19.06.14 року) про розгляд справи без його участі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, прокуратурою Надвірнянського району проведено перевірку додержання місцевими органами влади вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Перевіркою встановлено, що рішенням № 224-18\2012 від 22.11.2012 р. 18 сесії демократичного скликання Каміннецької сільської ради Надвірнянського району надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Райз-Прикарпаття" на території сільської ради землі запасу сільської ради площею 20,4 га ріллі для ведення сільськогосподарського виробництва терміном на 11 місяців.

01.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Прикарпаття" (орендар) та Каміннецькою сільською радою (орендодавець) укладено Договір оренди №18, предмет якого на підставі Акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.07.2013 р. переданий Орендодавцем, і прийнятий Орендарем 02.07.2013 р. Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі рішення сесії Каміннецької сільської ради від 22.11.2012 р. № 224-18/2012 р. В оренду передаються земельні ділянки площею 20,4 га, у тому числі 20,4 га рілля. (п. 2 Договору). Пунктом 8 Договору визначено, що Договір укладено на 11 місяців. Згідно до п. 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 14124 грн. за 11 місяців.

Суд першої інстанції підставно визначив і скаржник цю обставину не заперечив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваним рішенням не порушено прав визначеного прокурором позивача. Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. Повноваження щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок розподіляються між названими органами залежно від місця розташування таких ділянок. Виходячи з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема норм ст. 5 Закону, договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в межах населених пунктів укладають відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. за № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Посилаючись на те, що орган, уповноважений представляти державу у спірних відносинах прокурором визначений помилково, скаржник вважає безпідставним покладення на нього судового збору за наслідками розгляду справи, вважаючи, що такий судовий збір підлягає покладенню на державу.

Однак, в ході розгляду справи судом першої інстанції скаржник не подавав відповідних заяв щодо позовних вимог, заявлених прокурором в його інтересах як уповноваженого державою у спірних відносинах органу.

Відповідно до п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відтак, суд першої інстанції підставно визначив, що у даному випадку судовий збір слід стягнути з відділу Держкомзему у Надвірнянському районі, в інтересах якої звернувся прокурор подавши позовну заяву та, який в порядку ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, подав позовну заяву. Приписи статті 5 Закону України "Про судовий збір" не звільняють відділ Держкомзему у Надвірнянському районі від сплати судового збору в установленому законом порядку.

При цьому, Закон України «Про судовий збір» передбачає стягнення судового збору в дохід держави, не визначаючи державу, як таку, платником даного збору. Норми ГПК України передбачають процесуальний статус сторони у господарському спорі лише у юридичних осіб, які визначені як представники держави у спірних відносинах.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Крім того, колегія суддів наголошує на необхідності доплати судового збору, з наступних підстав:

як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги № 64/09 від 14.05.14 року, поданої Відділом Держземагенства у Надвірнянському районі, скаржник оскаржує рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.14 року в частині стягнення з відділу Держземагенства у Надвірнянському районі в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.

Згідно п.2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року ,,Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України'', законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною сумою є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлені у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ст. 8 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2014 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 року складає 1218,00 грн.

Як вбачається із квитанції № к111/F/9 від 15.05.2014 року апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення із скаржника судового збору у розмірі 876,96 грн. за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 року у справі № 909/147/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Надвірнянському районі - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 р. у справі № 909/147/14 - без змін.

2. Стягнути з Відділу Держземагенства у Надвірнянському районі (майдан Шевченка, 30, м.Надвірна,78400) в доход Держбюджету 876,96 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 14.07.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Якімець Г.Г.