Ухвала

від 08.07.2014 по справі 802/4599/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4599/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Миколюка Д.У.

представника позивача: Миколюка О.А.

представника відповідача: Загороднього Ю.С.

представника відповідача:Янушкевича А.С.

представника відповідача: Білан В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарuи Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" до Гайсинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: Позивач - скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю; Відповідач - скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники Позивача в судовому засіданні підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та заперечили проти доводів апеляційної скарги Відповідача.

Представники Відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та заперечили проти доводів апеляційної скарги Позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що працівниками Відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агропромпереробка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 199/2200/31613995 від 30.05.2012 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України

На підставі вказаного акта Гайсинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162300 від 16.07.2012 року, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем 151119 грн. та 27096 грн. за штрафними санкціями та № 0000152300 від 16.07.2012 року, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 100446 грн. та 19897 грн. за штрафними санкціями.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000162300 від 16 липня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 42739 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної санкції та № 0000152300 від 16 липня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20863 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної санкції (податкові зобов'язання за І кв. 2011 року) колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що по бухгалтерському обліку ТОВ "Агропромпереробка" рахувалась кредиторська заборгованість по контрагентам ТОВ "Маяк" - 8999 грн., ПП "Кордіс" - 5000 грн., ПП "Сомик" - 81508 грн, СФГ Задорожній - 10354 грн., ТОВ "Тридента Агро" - 5064 грн., ТОВ "Авеста" - 1440 грн., ФГ Володимир - 31520 грн., ФГ Ром - 42256 грн., ПП "Енергосервіс" - 17545 грн., на загальну суму 206686 грн. по якій минув строк позовної давності. У І кв. 2011 року Позивач кредиторську заборгованість в сумі 206686 грн. включив до валового доходу, що не заперечується Відповідачем.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, безповоротною фінансовою допомогою визнається: - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладення таких угод; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; - основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); - сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.6 ст.4 вищевказаного Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Так, згідно пп. 12.3.1 п.12.3 ст.12 вказаного Закону, сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Водночас, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містив норм, які б зобов'язували платника окрім включення суми безнадійної заборгованості до валового доходу виключати також суму такої заборгованості із валових витрат попередніх звітних періодів.

На підставі аналізу зазначених вище положень законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності включення Позивачем до валового доходу кредиторської заборгованості та відсутності обов'язку відкориговувати валові витрати у зв'язку з цим.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Позивача обов'язку відкоригувати податковий кредит в зв'язку з тим, що заборгованість яка рахується за контрагентами стала безповоротною фінансовою допомогою.

Виключний перелік підстав для коригування податкового кредиту із податку на додану вартість встановлений ст. 192 Податкового кодексу України, норми якої не містять обов'язку коригувати податковий кредит у зв'язку із виникненням безнадійної заборгованості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000162300 від 16 липня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 42739 грн. основного платежу та 1 грн. штрафна санкція та № 0000152300 від 16 липня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20863 грн. основного платежу та 1 грн. штрафна санкція підлягають скасуванню.

Доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо безпідставного розмежування судом першої інстанції сум грошових зобов'язань за основним видом платежу та за штрафними санкціями колегія суддів оцінює критично з наступних підстав.

В рішенні суду першої інстанції вказано, що зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 20863 грн. основного платежу та 1 грн. - штрафних санкцій за І кв. 2011 року визначена у зв'язку із коригуванням податковим органом суми податкового кредиту на підставі виникнення безнадійної заборгованості. Зобов'язання із податку на прибуток в сумі 42739 грн. - основного платежу та 1 грн. - штрафних санкцій визначено у зв'язку із незменшенням суми валових витрат попередніх періодів на суму безнадійної заборгованості, яка є безповоротною фінансовою допомогою та відображена у складі валових доходів. Так, зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток, наданими головним державним ревізором-інспектором Білан В.В., яка проводила перевірку ТОВ "Агропромпереробка".

Враховуючи, що судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення в частині визначення основного платежу в сумі 42739 грн. по податку на прибуток та в сумі 20863 грн. по податку на додану вартість, відповідно судом визнано протиправними та скасовано штрафні санкції, нараховані податковим органом на зазначені суми податкових зобов'язань, тобто в розмірі 1грн.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "ФК Соларіс", колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат та доходів є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Так, TOB "Агропромпереробка" в листопаді 2010 року документально відобразило господарську операцію із TOB "ФК "Соларіс", а саме придбало нітроамофоску, аміачну селітру, карбомід на підставі податкової накладної № 10111402 від 14.11.2010 року на загальну суму 477500 грн., в т.ч.ПДВ 79583,33 грн. та видаткової накладної №10111402 від 14.11.2010 року нітроамофоску в кількості 20 т , аміачну селітру в кількості 120 т , карбамід в кількості 25 т , на загальну суму 477 500 грн. , в т.ч. ПДВ 79583,33 грн.

Також судом встановлено, що оплата за отриманий товар Позивачем не проведена до цього часу та за TOB "Агропромпереробка" рахується кредиторська заборгованість перед TOB "ФК "Соларіс" в сумі 477 500 грн.

Крім того, у Позивача відсутні документи, які підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

Варто зазначити, що під час вирішення питання щодо правомірності формування витрат та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, суд оцінює наявність усіх первинних документів, які у своїй сукупності дають можливість встановити фактичне здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що наявність податкової накладної не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в ній відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Наявність у Позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

На підставі вищезазначеного, висновок суду першої інстанції щодо безтоварності господарських операцій за договором поставки підтверджується матеріалами справи та не спростовано представниками Позивача в ході апеляційного розгляду справи. Відтак податкові повідомлення-рішення в цій частині є обґрунтованими та законними.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.