Ухвала

від 07.04.2014 по справі 802/4599/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

м. Вінниця

07 квітня 2014 р. Справа № 802/4599/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромпереробка» звернулось у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16 липня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток (в розмірі 178214,00 грн.) та № НОМЕР_2 від 16 липня 2012 року яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість (в розмірі 119808,00 грн.).

26.03.2014 року відповідачем подано клопотання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначив, що 24.03.2014 року сторонами по даній адміністративній справі укладено мирову угоду на підставі рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 17.02.2014 року. Предметом укладеної мирової угоди, стало узгодження суми податкового зобов'язання в даній адміністративній справі.

Представники відповідача у судовому засіданні заявлене клопотання підтримали, просили його задовольнити та закрити провадження у справі.

Представник позивача клопотання відповідача про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі підтримав, просив його задовольнити та закрити провадження у справі. При цьому представник позивача зазначив, що 24.03.2014 року між сторонами у даній адміністративній справі укладено мирову угоду, згідно якої сторони узгодили суму податкового зобов'язання та погодили його сплату частинами у строки встановлені мировою угодою.

Надавши оцінку доводам заявленого клопотання, заслухавши пояснення представників сторін щодо клопотання, та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі слід відмовити із наступних мотивів.

Встановлено, що за результатами засідання робочої групи для вирішення доцільності підписання мирової угоди між ТОВ «Агропромпереробка» та Гайсинською ОДПІ по адміністративній справі № 802/4599/13-а складено протокол від 11.12.2013 року № 4.

У протоколі зазначено, що сторони по даній адміністративній справі вирішили заключити мирову угоду. При цьому, як на підставу для такого рішення у протоколі міститься посилання на можливість скасування Вінницьким окружним адміністративним судом оскаржуваних у справі податкових повідомлень - рішень, в результаті чого кошти у державний бюджет не надійдуть (а.с. 83-86).

17.02.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення про укладення мирової угоди по справі № 802/4599/13 (а.с. 129-131). Згідно вказаного рішення вирішено вважати за доцільне укласти мирову угоду між сторонами у даній адміністративній справі, яку затвердити в процесі судового розгляду справи.

На виконання зазначеного Рішення від 17.02.2014 року, 24.03.2014 року підписано мирову угоду у адміністративній справі № 802/4599/13-а (а.с. 126-127).

Згідно п. 2.1. Мирової угоди від 24.03.2014 року предметом такої є узгодження суми податкового зобов'язання в адміністративній справі № 802/4599/13-а за позовом ТОВ «Агропромпереробка» до Гайсинською ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.07.2012 року: № НОМЕР_2 на суму 119808 грн. та № НОМЕР_1 на суму 178214,00 грн.

Подана для затвердження ОСОБА_3 угода від 24.03.2014 року містить розділ 4 «Порядок та строки виконання зобов'язань». Пунктом 4.1. Розділу 4 передбачено, що ТОВ «Агропромпереробка» сплачує 150000,00 грн. (у т.ч. по податку на додану вартість 100446,00 грн. - основного платежу, 19362,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та по податку на прибуток 30192,00 грн. - основного платежу) до державного бюджету України за реквізитами податкових повідомлень-рішень від 16.07.2012 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 після затвердження цієї мирової угоди Вінницьким окружним адміністративним судом по справі № 802/4599/13-а у такі строки та такими частинами: до 20.04.2014 року 30192,00 грн. податку на прибуток; до 20.05.2014 року 29952,00 грн. податку на додану вартість; до 20.06.2014 року 29952,00 грн. податку на додану вартість; до 20.07.2014 року 29952,00 грн. податку на додану вартість; до 20.08.2014 року 29952,00 грн. податку на додану вартість.

Згідно ч. 3 ст. 51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (ч. 4 ст. 51 КАС України).

Нормами ч. 2-3 ст. 136 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Так, частиною 3 ст. 113 КАС України передбачено, що у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм процесуального Закону, видно що при вирішенні клопотання про затвердження мирової угоди суд зобов'язаний надати оцінку на відповідність вимогам закону умов примирення, оскільки не можуть бути затверджені судом умови примирення, які суперечать закону.

Надаючи оцінку умовам примирення сторін даної адміністративної справи які містяться у ОСОБА_3 угоді від 24.03.2014 року, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядку їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Як зазначалося, предметом ОСОБА_3 угоди від 24.03.2014 року є узгодження суми податкового зобов'язання в адміністративній справі № 802/4599/13-а за позовом ТОВ «Агропромпереробка» до Гайсинською ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.07.2012 року: № НОМЕР_2 на суму 119808 грн. та № НОМЕР_1 на суму 178214,00 грн. (п. 2.1 ОСОБА_3 угоди).

Підпунктом 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок визначення сум податкових зобов'язань врегульований ст. 54 ПК України. Так, нормою п. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України передбачено перелік підстав за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

При цьому, норми Податкового кодексу України гарантують платникам податку право на оскарження рішень прийнятих контролюючим органом в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Системний аналіз та синтез наведених вище норм Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що такі передбачають виключний перелік форм (підстав) узгодження податкового зобов'язання. Зокрема, податкове зобов'язання може бути визначено платником податку самостійно, або узгоджене у порядку судового оскарження чи оскарження такого зобов'язання до податкового органу вищого рівня. При цьому Податковий кодекс України не містить норм, які б надавали платникам податків та контролюючим органам право збільшувати чи зменшувати (узгоджувати) суму визначеного податковими повідомленнями - рішеннями податкового зобов'язання за взаємною згодою на договірному рівні.

Суд критично оцінює посилання представників сторін на Розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 15.11.2013 року № 369-р «Про організацію роботи спрямованої на наповнення бюджету» як на нормативну основу для укладення мирової угоди, оскільки відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Отже, зазначене Розпорядження не може встановлювати інші, відмінні від передбачених Податковим кодексом України способи узгодження податкового зобов'язання. Більше того, стороною відповідача не доведено, а судом не встановлено того, що Розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 15.11.2013 року № 369-р зареєстроване у встановленому порядку та володіє силою нормативно - правового акта, що додатково ставить під сумнів можливість його застосування з метою регулювання податкових правовідносин.

Крім того, згідно ст. 1 ПК України компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Тому, Розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 15.11.2013 року № 369-р не може встановлювати додаткові повноваження органів контролю, в тому числі на укладення мирових угод, спрямованих на зменшення чи збільшення сум податкових зобов'язань.

Також суд звертає увагу і на те, що згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Нормою п. 37.1. ст. 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Тому, виходячи із імперативного методу правового регулювання податкових правовідносин, податковий обов'язок платника податку сплатити суму податкового зобов'язання повинен виконуватися виключно в порядку встановленому Податковим кодексом України. Натомість, Податковий кодекс України не містить серед способів виконання податкового зобов'язання зменшення суми такого на підставі взаємних домовленостей та укладеної мирової угоди між платником податку та контролюючим органом.

Крім цього про невідповідність умов мирової угоди вимогам закону свідчить і наступні положення Податкового кодексу України.

Підпунктами 4.1.1. - 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Вказані принципи повністю узгоджуються із нормою ч. 1 ст. 67 Конституції України, в силу якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Реалізовуються наведені принципи шляхом встановлення Податковим кодексом України уніфікованих та єдиних для усіх платників податку із однаковим статусом правил сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Попри те, податковим органом (відповідачем у даній справі) не надано обґрунтованих пояснень про те, які критерії враховувалися податковим органом при визначенні кола платників податку із якими ведеться робота спрямована на укладення мирових угод, що ставить під сумнів дію таких принципів податкового законодавства як загальності оподаткування, рівності усіх платників перед законом та невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Окрім того, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень про те, чим керувався податковий орган при встановленні у мировій угоді обов'язку сплати позивачем саме 150000 грн. податкового зобов'язання із 298022 грн. визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Незрозумілим залишився і алгоритм встановлення періодичності сплати визначеної мировою угодою суми податкового зобов'язання частинами.

Такі дії відповідача ставлять під сумнів дотримання останнім Конституційної норми, в силу якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 Конституції України). Підставою для такого висновку є те, що Податковий кодекс України не містить положень, які б надавали повноваження податковому органу на узгодження суми податкового зобов'язання шляхом укладення мирової угоди.

Окрім вказаного, судом при вирішенні клопотання про затвердження мирової угоди у справі встановлено, що представники, сторін, які звернулися із клопотанням не уповноважені довірителями на вчинення процесуальних дій у формі ініціювання перед судом затвердження мирової угоди.

Так, із клопотанням про затвердження мирової угоди звернувся представник відповідача ОСОБА_4 (а.с. 125), який діє на підставі довіреності від 08.01.2014 року № 4 (а.с. 88). У судовому засіданні доводи клопотання підтримали інший представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 20.08.2013 року № 527 (а.с. 133) та представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 45 від 24.03.2014 року (а.с. 128)

В силу ч. 2 ст. 59 КАС України, представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Судом оглянуто довіреності представників сторін та із їх змісту встановлено, що довірителями не уповноважено вказаних вище представників на вчинення процесуальних дій спрямованих на досягнення примирення.

При цьому судом встановлено, що підписана ОСОБА_3 угода від 24.03.2014 року заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпереробка» ОСОБА_1 та начальником Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_5 Проте, факт підписання мирової угоди заступником директора підприємства та начальником податкового органу не свідчить про те, що представники відповідача які діють у судовій справі на підставі довіреності уповноваженні на подання клопотання у суді про затвердження такої мирової угоди, оскільки звернення із таким клопотанням є завершальною стадією процедури примирення, а тому право на вчинення такої процесуальної дії в силу ч. 2 ст. 59 КАС України повинно бути спеціально обумовлене у виданій представнику довіреності.

Крім того із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (щодо ТОВ «Агропромпереробка») (а.с. 16) встановлено, що без довіреності від імені Товариства може діяти ОСОБА_6. Водночас підписант мирової угоди ОСОБА_1 не надав суду документів, які б свідчили про наявність у нього повноважень на підписання від імені Товариства мирових угод у судах, та звернення із клопотанням про затвердження таких.

Отже, представники відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також представник позивача - ОСОБА_1 звернувшись із клопотанням про примирення вийшли за межі повноважень, що надані довіреностями на представництво інтересів Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та ТОВ «Агропромпереробка» відповідно. Вказана обставина є додатковою підставою для відмови у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди між сторонами у справі.

Таким чином, при аналізі поданої для затвердження ОСОБА_3 угоди від 24.03.2014 року суд встановив, що зміст такої суперечить закону, що виключає можливість затвердження такої з огляду на норми ч. 4 ст. 51 та ч. 3 ст. 113 КАС України. Крім того, представники сторін у справі, які звернулися із клопотанням про затвердження такої мирової угоди, вийшли за межі наданих довіреностями повноважень. Тому, у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 802/4599/13-а слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 113, 160, 165, 186, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди у адміністративній справі № 802/4599/13-а відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду , які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Богоніс Михайло Богданович