Постанова

від 10.07.2014 по справі 814/1823/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

Миколаїв

12:16

10 липня 2014 року справа № 814/1823/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., пр. позивача Щукіна І.І., пр. відповідача Тігієвої Ф.Е. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 доПриватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", вул. Комсомольська, 2, смт. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область, 55222

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2010 рік у сумі 19 309,22 грн

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" (вул. Комсомольська, 2, смт. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область, 55222, код за ЄДРПОУ 00955058) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код за ЄДРПОУ 37992781) 18 780 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень) адміністративно-господарських санкцій та 529, 22 грн (п'ятсот двадцять дев'ять гривень 22 к.) пені.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Миколаїв

10 липня 2014 року справа № 814/1823/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., пр. позивача Щукіна І.І., пр. відповідача Тігієвої Ф.Е. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 доПриватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", вул. Комсомольська, 2, смт. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область, 55222

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2010 рік у сумі 19 309,22 грн ВСТАНОВИВ:

Позивач, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до ВАТ «Підгороднянський елеватор», с. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 18 780 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 529,22 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення приписів статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2010 році.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем вживались всі заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, а саме: протягом 2010 року надавались звіти з вакансіями № 3 ПН до центру зайнятості, були виділені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів, які були у штатному розписі на 2010 рік.

10.07.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухав пояснення представників сторін, врахував заперечення відповідача, розглянув подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов наступного висновку.

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 р. відповідача свідчить, що при середньообліковій кількості штатних працівників - 70 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, а повинно працювати інваліді відповідно до вимог ст.19 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи.

Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон N 875-XII).

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється відповідний норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (чотири відсотка середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця).

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 20 Закону N 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором, обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України чи Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника в сфері господарювання, у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Законом України «Про зайнятість населення» (ч.4 ст. 20 в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форм власності мають щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідач надав суду звіти форми № 3-ПН, які надавались центру зайнятості за дев'ять місяців - за лютий, травень, вересень 2010 року звіти не надавались.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що дійсно за три місяці 2010 року звіти форми 3 ПН до центру зайнятості не надавались.

Відповідач надав суду колективний договір, в якому (п.5.6) передбачено, що адміністрація зобов'язується створити (пристосувати) на підприємстві за власний рахунок робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно встановленої законодавством квоти і розробити необхідні для цього заходи. Крім того, відповідач надав суду довідку від 09.07.2010 року про працевлаштування в 2010 році на підприємстві чотирьох інвалідів, але в судовому засіданні пояснив, що інвалід ОСОБА_3 був прийняти на роботи наказом № 91 від 16.03.2010 року, та звільнений з підприємства через п'ять днів. Посилання відповідача на те, що на підприємстві п'ять днів в 2010 році працював четвертий інвалід ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, оскільки тривалість його роботи (5 днів) не може вплинути на середньооблікову кількість інвалідів, які працювали на підприємстві в 2010 році.

Згідно довідки відповідача від 04.07.2014 на підприємстві 2010 році працювало три інваліди, але вони не працювали повний рік, а саме ОСОБА_4 була прийнята на роботу 15.05.2001, ОСОБА_5 був прийнятий на роботу наказом № 118 від 09.04.2010, ОСОБА_6 був прийнятий на роботу наказом № 152 від 27.05.2010.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік складає 70 осіб. На підприємстві повинно було працювати 3 інваліда.

Згідно з п.3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. за № 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за № 1442/11722 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи на підприємстві, що минули у цьому періоді. Таким чином, середньооблікова кількість штатних інвалідів відповідача складає в 2010 р. 1+1+1+2+2+3+3+3+3+3+3+3/12= 2,33, що округлюється до цілого значення 2. Таким чином, у відповідача в 2010 р. працювало два інваліди, а повинно працювати три інваліди.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Надані відповідачем документи свідчать, що він неналежне інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме не подавав щомісячно звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, а саме за лютий, травень, вересень 2010 р., що є порушенням вищезазначеної норми матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 9.07.2013, 19.07.2013, 28.01.2014).

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" (вул. Комсомольська, 2, смт. Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область, 55222, код за ЄДРПОУ 00955058) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код за ЄДРПОУ 37992781) 18 780 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень) адміністративно-господарських санкцій та 529, 22 грн (п'ятсот двадцять дев'ять гривень 22 к.) пені.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 15.07.2014.