Рішення

від 02.07.2014 по справі 922/2151/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.Справа № 922/2151/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона - Сервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків про стягнення 502017,79 грн. за участю представників сторін:

позивача - Смуригін О.О. (дов. б/н від 20.05.2014 р.)

відповідача - Швидка А.П. (дов. б/н від 09.08.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" на свою користь заборгованість у сумі 502017,79 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 735/А-188/1 від 20.06.2012 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2151/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 18.06.2014 р. о 12:15 год.

В судовому засіданні 18 червня 2014 року було оголошено перерву до 09:30 02 липня 2014 року з метою надання сторонами документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні 02 липня 2014 року представник позивача підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти вимог позивача та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві та додатковому відзиві на позов (вх. 20332, 22543), наданих до суду та долучених до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.06.2012 року між ТОВ "Корона-Сервіс" (позивач, постачальник) та ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № 735/А-188/1, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар (ТМ "Корона", ТМ "Якобз", в кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 3.2, 3.4 Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, вказана в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання свої зобов'язання за спірним договором, поставив відповідачу за період з 18.10.2013 р. по 17.12.2013 р. товар на загальну суму 451337,33 грн., що підтверджується наданими позивачем товаро-транспортними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем було повернуто товар позивачу на загальну суму 1379,09 грн., що підтверджується наданими позивачем актом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 3 спірного договору визначений порядок розрахунків за поставлений товар, в п. 3.3- 3.4. якого встановлено, що розрахунок здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту поставки, датою якої вважається дата отримання товару покупцем, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 45 днів в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 449958,24 грн.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову, оскільки факт отримання відповідачем товару на суму 449958,24 грн. підтверджує акт звірки взаємних розрахунків, сформований станом на 04.02.2014р., який підписано без зауважень уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками підприємств. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що акт звірки розрахунків між сторонами та всі поставки за видатковими накладними відбувались в межах договору поставки № 735/А-188/1 від 20 червня 2012 року, оскільки доказів наявності інших правовідносин між сторонами не надано.

Позивачем на адресу ТОВ "ТД Салтівський" була надана претензія від 20.05.2014 року, в якій позивач просив відповідача невідкладно, з моменту отримання даної претензії, перерахувати ТОВ "Корона-Сервіс" заборгованість у розмірі 449958,24 грн.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 23.05.2014 року, проте була залишена без відповіді.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "Корона-Сервіс" за договором поставки № 735/А-188/1 від 20.06.2012 року товару у розмірі 449958,24 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 499958,24 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 5.2 спірного договору сторони визначили, що за порушення строків, передбачених п. 3.3 договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач, відповідно до п. 5.2 спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 20131,01 грн. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 27897,41 грн., та 3% річних, сума яких складає 4031,13 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем заявлено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачеві.

Розглянувши заяву позивача, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява позивача ґрунтується на припущеннях. Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява не обґрунтована жодними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

За результатами розгляду справи, враховуючи роз*яснення надані у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та керуючись статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 10040,34 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ТОВ "Корона-Сервіс" про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок" "Салтівський" (юридична адреса: 61029, м. Харків, шосе Салтівське, будинок 129; ідентифікаційний код 31061964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРОНА-СЕРВІС" (61001, м. Харків, вул. Морозова, 11; р/р 26006060328217 ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351553; ідентифікаційний код 30639703) 449958,24 грн. основного боргу, 20131,01 грн. пені, 27897,41 грн. інфляційних збитків, 4031,13 грн. - 3% річних, 10040,34 грн. судового збору

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков