Постанова

від 23.09.2014 по справі 922/2151/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 922/2151/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Фоміна В. О. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Смуригін О.О. - дов. б/н від 20.05.14

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1882Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.14 у справі № 922/2151/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона - Сервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків

про стягнення 502017,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.14 (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні заяви ТОВ "Корона-Сервіс" про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок" "Салтівський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс" 449958,24 грн. основного боргу, 20131,01 грн. пені, 27897,41 грн. інфляційних збитків, 4031,13 грн. - 3% річних, 10040,34 грн. судового збору

Відповідач з даним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, зокрема, посилається на те, що надані позивачем на підтвердження факту поставки копії товарно-транспортних накладних не містять у повному обсязі всіх необхідних даних, які б підтверджували отримання саме відповідачем або уповноваженою ним особою такого товару від позивача. Апелянт зазначає, що ряд таких накладних містять лише підпис особи, що отримала товар, однак не містять прізвища такої особи, по деяким поставкам відсутні довіреності на отримання товару від відповідача, а на деяких накладних взагалі стоять невстановлені та невідомі відповідачу штампи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.07.14 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 19.08.14.

15.08.14 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6643), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач стверджує, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. При цьому, як зазначає позивач, у апеляційній скарзі відповідач лише посилається на факт неналежного оформлення позивачем товарно-транспортних накладних, однак, не спростовує сам факт отримання ним товару від позивача. Також вказує, що спірна сума підтверджена актом звірки від 20.06.14. На підтвердження своїх доводів позивачем до відзиву надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких зафіксовано всі поставки по накладним, доданим позивачем до позову.

Також 15.08.14 від відповідача надійшло клопотання (вх. №6670) про відкладення розгляду справи через неможливість представника бути присутнім у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 19.08.14 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив у задоволенні такої скарги відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, з підстав, зазначених вище, про час та місце засідання суду відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду при прийняття апеляційної скарги до провадження) та подане ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 19.08.14 розгляд справи відкладено на 18.09.14 та запропоновано сторонам надати додаткові обґрунтовані пояснення та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, зокрема, відповідачу запропоновано надати пояснення щодо відображення спірних сум у податковому обліку, витяг з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних за спірний період щодо податкового кредиту, отриманого за наслідками операцій між позивачем та відповідачем.

16.09.14 від позивача надійшли письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. №7855), в яких від підтримує раніше подані заперечення на апеляційну скаргу. До пояснень додано копії податкових накладних на підтвердження сум, що є предметом позову та листа Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів №8643/10/28-09-39-20 від 12.09.14, з якого вбачається, що розбіжності між позивачем та відповідачем по податковим зобов'язанням за жовтень-грудень 2013 року відсутні. З наведеної у листі таблиці вбачається, що сума податкових зобов'язань позивача за вказаний період відповідає сумі податкового кредиту відповідача, що вказаний ним особисто у податкових деклараціях.

Також 16.09.14 від відповідача надійшло клопотання (вх. №7856) про відкладення розгляду справи та надання часу для можливості отримання відповіді від позивача щодо підписання мирової угоди, проект якої направлено відповідачем на адресу позивача. До клопотання додано копії проекту мирової угоди від 12.09.14 та супровідного листа про її направлення на адресу позивача.

Присутній у судовому засіданні 18.09.14 представник позивача підтвердив, що проект мирової угоди позивачем отримано, однак, до цього часу позивач не мав можливості поспілкуватися з відповідачем, оскільки останній не виходить на зв'язок.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи зважаючи на те, що передбачений ГПК України строк для розгляду апеляційної скарги закінчився, представник відповідача у судове засідання не прибув, клопотань про продовження строку розгляду справи не заявляв, а у суду відсутня можливість продовжити строк розгляду апеляційної скарги за власною ініціативою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 502017,79 грн., в т.ч. 449958,24 грн. основного боргу, 20131,01 грн. пені, 27897,41 грн. інфляційних збитків, 4031,13 грн. - 3% річних, яка виникла через неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманого товару, що був поставлений позивачем за договором № 735/А-188/1 від 20.06.12.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 20.06.12 між ТОВ "Корона-Сервіс" (позивач, постачальник) та ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 735/А-188/1, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар (ТМ "Корона", ТМ "Якобз", в кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 3.2 -3.4 договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з моменту поставки, датою якої вважається дата отримання товару покупцем, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем.

П. 5.2 договору сторони визначили, що за порушення строків, передбачених п. 3.3 договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором поставив відповідачу за період з 18.10.13 по 17.12.13 товар на загальну суму 451337,33 грн., що підтверджується наданими позивачем товаро-транспортними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

З урахуванням суми повернутого товару у розмірі 1379,09 грн. (що підтверджується наданим актом) позивачем до стягнення заявлено 449958,24 грн. основного боргу, на яку за період з 01.02.14 по 20.05.14 (за 109 днів) нараховано 20131,01 грн. пені відповідно до умов договору, 27897,41 грн. інфляційних збитків та 4031,13 грн. - 3% річних на підставі положень ст. 625 ЦК України.

Судом першої інстанції досліджено наявні у справі докази та з урахуванням приписів ст. ст. 193 ГК України, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 692, 712 ЦК України зроблено висновки про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 45 днів в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 449958,24 грн., на яку правомірно нараховані відповідні суми пені, інфляційних та річних.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 449958,24 грн., є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги, заперечення відповідача фактично зводяться до того, що надані позивачем на підтвердження факту поставки копії товарно-транспортних накладних не містять у повному обсязі всіх необхідних даних, які б підтверджували отримання саме відповідачем або уповноваженою ним особою такого товару від позивача.

Колегія суддів погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що дійсно надані позивачем до позовної заяви копії товарно-транспортних видаткових накладних дійсно мають ряд дефектів, а саме: деякі з накладних містять лише підпис особи, що отримала товар, однак не містять прізвища такої особи, по деяким поставкам відсутні довіреності на отримання товару від відповідача, а також мають місце інші недоліки в оформленні таких накладних.

Присутній у судових засіданнях представник позивача наявність зазначених недоліків у оформленні товарно-транспортних видаткових накладних визнав, однак, наполягав на тому, що відповідачем не спростовано самого факту поставки товару. На підтвердження своїх доводів посилався на наявність акту звірки від 20.06.14, яким сторони підтвердили спірну суму заборгованості та на дані податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що по спірним операціям між сторонами відповідно до положень податкового законодавства у позивача мають виникнути податкові зобов'язання по податку на додану вартість, а у відповідача відповідно - податковий кредит на таку ж суму.

Позивачем на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог надано до суду апеляційної інстанції копії податкових накладних на спірні поставки та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за період жовтень-грудень 2013 року, в яких зафіксовано всі поставки по накладним, доданим позивачем до позову та по яким позивачем суми податку на додану вартість по спірним операціям віднесені до складу податкових зобов'язань.

Відповідачем вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання пояснень про відображення спірних сум у податковому обліку та витягу з реєстру виписаних та отриманих податкових накладних за спірний період щодо податкового кредиту, отриманого за наслідками операцій між позивачем та відповідачем не виконані.

Разом з тим, як вбачається із наданої позивачем копії листа Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів №8643/10/28-09-39-20 від 12.09.14 (на адресу позивача за його запитом), розбіжності між позивачем та відповідачем по податковим зобов'язанням за жовтень-грудень 2013 року відсутні. З наведеної у листі таблиці вбачається, що сума податкових зобов'язань позивача за вказаний період відповідає сумі податкового кредиту відповідача, що вказаний ним особисто у податкових деклараціях.

Вищенаведені дані є беззаперечними доказами того, що відповідач отримав товар від позивача по спірним накладним, відобразив відповідні операції у своєму бухгалтерському обліку, однак ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Додатковим доказом факту отримання товару є і надана самим відповідачем до суду апеляційної інстанції копія проекту мирової угоди, який направлено відповідачем на адресу позивача. Із вказаного проекту вбачається, що відповідач визнає заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 438636,50 грн. (за мінусом 11321,74 грн. по 9 накладним, що оформлені з дефектами) та пропонує позивачу укласти мирову угоду про її погашення частинами, за умови, що позивач відмовиться від пред'явлення вимог про стягнення пені, інфляційних, річних та судових витрат, що стягнуті за оскаржуваним рішенням суду.

Усе вищенаведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу.

З урахуванням приписів ст. ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, 343 ГК України, положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 5.3 договору колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача 20131,01 грн. пені 27897,41 грн. інфляційних збитків та 4031,13 грн. - 3% річних, що нараховані позивачем за період з 01.02.14 по 20.05.14 (за 109 днів).

При цьому, колегією суддів перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено відповідність їх як положенням чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи. Розрахунок пені здійснено з урахуванням строків, встановлених ст. 232 ГК України. Відповідачем жодних заперечень, які б стосувалися правомірності здійснених позивачем розрахунків, не надано.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних - колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідні суми стягуються згідно ст. 625 ЦК України навіть якщо про це не зазначено у договорі.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено підстав для її задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2151/14 - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.14 у справі №922/2151/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.09.14

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шутенко І.А.