Постанова

від 31.01.2007 по справі 2-27/13368-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 29 січня 2007 року  

 Справа № 2-27/13368-2006

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич

Г.К.,

суддів                                                                      Гонтаря

В.І.,

Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Концевої

К. І., довіреність б/н від 26.01.07;

відповідача: ОСОБА_1,

паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_2, - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;

відповідача: не

з'явився - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3;

відповідача: не

з'явився - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4;

відповідача: не

з'явився - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5;

розглянувши апеляційні скарги

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, суб'єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_5 на рішення

господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Воронцова Н.В.) від 12.12.2006 у справі

№2-27/13368-2006

за позовом           приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" (пр. Кірова, 25, м.Сімферополь, 95017)

до           суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

про спонукання до виконання

зобов'язань за договором оренди та стягнення збитків і штрафних санкцій

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду

Автономної Республіки Крим (суддя Н.В. Воронцова) від 12.12.2006 у справі №

2-27/13368-2006 задоволено позов приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_5, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про спонукання до

виконання зобов'язань за договором оренди та стягнення збитків і штрафних

санкцій.

З суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" стягнуто 60525,00 грн. збитків, 5392,23 грн. штрафу, 878,

90 грн. державного мита і 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. З суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на

користь приватного підприємства "Фірма "Віалакі" стягнуто

100875,00 грн. збитків, 8987,06 грн. штрафу, 878, 90 грн. державного мита і

29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З

суб'єкта підприємницької діяльності  

ОСОБА_4 на користь приватного підприємства "Фірма

"Віалакі"  стягнуто 60525,00

грн. збитків, 5392,23 грн. штрафу, 878, 90 грн.     державного мита і 29,50 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_5 на користь приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" стягнуто 100875,00 грн. збитків, 8987,06 грн. штрафу, 878,

90 грн. державного мита і 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Відповідачі, не погодившись з

постановленим судовим актом, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення

скасувати, у позові відмовити.

Заперечення на апеляційні скарги до

суду не надходили.

У судове засідання 29.01.2007

відповідачі - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_5, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4

не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про

причини неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального

кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм

процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін

-це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо

нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в

межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за

якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення

розгляду справи не вбачається.

За клопотанням представників

позивача та відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в

порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія

встановила наступне.

У серпні 2006 року приватне

підприємство "Фірма "Віалакі" звернулось до господарського суду

з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_5,  суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_4, просило спонукати відповідачів до виконання зобов'язань

за  договорами оренди в частині сплати

різниці орендної плати за період з 01.03.2006 по 01.06.2006, в частині сплати

орендної плати за період з 01.06.2006 по 15.08.2006 та стягнути збитки у

вигляді неотриманого доходу від оренди, посилаючись на те, що відповідачі

ухилялись від вирішення питання про збільшення розміру орендної плати, що

призвело до розірвання договорів.

Ухвалою господарського суду

Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 накладено арешт на майно (товари)

відповідачів, що знаходиться на орендованих площах за адресою: АДРЕСА_3,

магазин „Никита”; АДРЕСА_4, 1-й поверх; накладено арешт на особисте майно

відповідачів у зв'язку з тим, що вони є фізичними особами-підприємцями, а саме:

АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, а також накладено арешт на автотранспортний засіб

-автомобіль NISSAN Micra, державний номер НОМЕР_2 до розгляду справи по суті.

          Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 28.09.2006 ухвалу господарського суду

Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 змінено, виключено з опису

арештованого майна: особисте майно та нерухомість суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та майно, що знаходиться на орендованих площах

за адресою: АДРЕСА_4, магазин "Никита", 1-й поверх; особисте майно та

нерухомість суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та

майно, що знаходиться на орендованих площах за адресою: АДРЕСА_4, магазин

"Никита", 1-й поверх. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Уточнивши позовні вимоги позивач

просив стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 збитки та штрафні

санкції в сумі 74134,53 грн., з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

-74134,53 грн., з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 -123557,55 грн.,

з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 - 

123557,55 грн. Крім того, позивач просив додатково накласти арешт на майно

відповідачів, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_3, магазин „Никита”, АДРЕСА_4,

магазин "Никита", 1-й поверх та на особисте майно та нерухомість

відповідачів у зв'язку з тим. що вони є фізичними особами підприємцями, що

знаходиться за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_5.

Відповідачі, заперечуючи проти

позову, вважають його безпідставним з огляду на відсутність угоди про

збільшення розміру орендної плати.

Оскаржуване рішення мотивоване

посиланням на норми, якими встановлена відповідальність за порушення

зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи,

вислухавши представників позивача та відповідача -суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова

колегія  вважає апеляційну скаргу такою,

що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з прийняттям нового про відмову у

позові з наступних підстав.

          Позовні вимоги приватного

підприємства "Фірма "Віалакі" обґрунтовані посиланням на норми

статтями 188, 199, 216, 218, 220, 225, 226, 232 Господарського кодексу України.

          Визнавши, що відповідачі неналежним

чином виконували зобов'язання по сплаті орендної плати за договорами оренди,

суд першої інстанції на підставі статті 623 Цивільного кодексу України присудив

відповідачам сплатити збитки, завдані порушенням зобов'язання та, згідно зі

статтями 230-232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за

прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11

“Про судове рішення”, рішення  є законним

тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності

-на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з

загальних  засад і змісту законодавства

України.

На думку колегії, оскаржуване

рішення зазначеним вимогам не відповідає.

          Відповідно до статті 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні 

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо 

виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах

звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що

між позивачем та кожним із відповідачів 01.01.2006 були укладені договори

оренди приміщень за адресою: АДРЕСА_6.

Строки дії договорів визначено

пунктом 2.1 до 01.10.2006 та 01.12.2006, розмір орендної плати встановлено

пунктом 3.1 договору 10 грн. за 1 кв.м.

Пунктом 3.3 договорів передбачено,

що розмір орендної плати може бути переглянуто за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.4 договорів встановлено

право орендаря вносити орендну плату раніше за любий строк у розмірі, який

визначається на момент сплати. У такому випадку порядок перегляду орендної

плати, передбачений пунктом 3.3 договору, не застосовується до періоду, який

орендар вже сплатив.

Пунктом 7.2 договорів встановлено,

що любі зміни та доповнення до договору дійсні тільки за умов, що вони

оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими на то представниками

сторін. Додатки до договору складають його невід'ємну частину.           

Відповідно до статті 188

Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або

договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати

договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вбачається з матеріалів справи

та пояснень позивача, останній листом б/н від 01.03.2006 надіслав відповідачам

пропозицію про оформлення Додаткової угоди про збільшення ставки орендної плати

до 125,00 грн. за 1 кв.м (том 2, а.с.5).

У відповідності зі статтею 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суду не надано належних доказів,

які б свідчили про відправлення вищезгаданої 

кореспонденції відповідачам. За таких обставин вважати, що позивачем

станом на 01.03.2006 були дотримані вимоги статті 188 Господарського кодексу

України, підстави відсутні.

Листами від 29 та 30.05.2006

позивач повідомив відповідачів, що у зв'язку з не підписанням ними Додаткових

угод про збільшення ставки орендної плати 

договори оренди з 01.06.2006 будуть вважатися розірваними, а приміщення

підлягають звільненню в строк до 07.06.2006. Однак, вищезгадані листи не

містять конкретного розміру орендної плати, яку пропонує встановити позивач

(а.с.8-15, том 2).

Рішенням господарського суду

Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 у справі № 2-29/10975-2006 задоволено

позов приватного підприємства "Фірма "Віалакі" до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди. Розірвані договори оренди

від 01.11.2005 та 01.01.2006, укладені між сторонами. Відповідачі виселені із

займаних приміщень, розташованих по АДРЕСА_6. У задоволенні зустрічних позовних

вимог про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 41760,00 грн.

збитків відмовлено.

У рішенні зазначено, що підставою

для розірвання договорів є, згідно статті 652 Цивільного кодексу України,  істотна зміна обставин та одночасно  встановлено факт належного виконання

відповідачами зобов'язань щодо сплати орендної плати.

Згідно зі статтею 35 Господарського

процесуального кодексу України факти, 

встановлені  рішенням  господарського  суду 

(іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду

однієї справи,  не  доводяться 

знову  при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з врахуванням вищенаведеного,

позивач позбавлений можливості доказувати, що розірвання договорів мало місце у

зв'язку з несплатою відповідачами орендної плати або сплатою її у неповному

обсязі станом на 01.06.2006.

Разом з тим судова колегія вважає,

що визнання у мотивувальній частині рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 31.07.2006 у справі № 2-29/10975-2006 того, що позивач саме

у порядку, передбаченому статті 188 Господарського кодексу України, надіслав

відповідачам пропозицію про зміну розміру орендної плати, на що відповідачі

своєї згоди не надали, є не встановленим у розумінні статті 35 Господарського

процесуального кодексу України фактом, а оціночним судженням стосовно доказів у

зазначеній справі та  не має

преюдиціального характеру при розгляді справи № 2-27/13368-2006.

Відповідно до пункту 5 статті 188

Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано,

договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним

рішенням, якщо  іншого строку

набрання  чинності не встановлено за

рішенням суду.

Отже, договори з відповідачами

вважаються розірваними з часу набрання чинності рішення у справі №

2-29/10975-2006, тобто, з 05.09.2006, тоді як актами від 07.09.2006 об'єкти

нерухомості були повернуті орендодавцю. Однак, на думку колегії, позивач не

надав суду належних доказів наявності заборгованості відповідачів по сплаті

орендної плати з розрахунку 10,00 грн. за 1 кв.м станом на 07.09.2006,

оскільки, як свідчать матеріали справи, фактично орендарями до 01.06.2006

сплачувалась сума, яка перевищувала встановлену договором ставку.

Зазначене  також не дає підстав і  для задоволення позовних вимог про

стягнення  як штрафних санкцій, так і

збитків, виходячи з наступного.

Правовою підставою для стягнення

санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач визначає статтю

232 Господарського кодексу України, обмежуючи розмір санкцій подвійною

обліковою ставкою НБУ.

Відповідальність орендарів за

несвоєчасне внесення орендної плати 

формально прописана у пункті 5.1 договорів, однак зазначений пункт не

містить конкретних ставок штрафу та пені, окрім обмеження подвійною обліковою ставкою

НБУ. Розмір санкцій нараховано позивачем, виходячи зі ставки орендної плати

125,00 грн. за 1 кв.м, починаючи з 01.03.2006.

Однак, оскільки орендна плата на

виконання вимог пункту 3.3 договору за згодою сторін переглянута не була,

вважати правомірним порядок нарахування штрафних санкцій, запроваджений

позивачем, підстав не вбачається.

          Також не відповідає ані матеріалам

справи, ані приписам господарського законодавства  вимога позивача про стягнення з відповідачів

збитків, обчислених у вигляді різниці між орендною платою 125,00 грн. за 1 кв.м

, сплати якої вимагає позивач з 01.03.2006, та ставкою 10,00 грн. за 1 кв.м,

передбаченою договорами.

          Як було зазначено вище, у

встановленому порядку сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договори, належних

доказів надсилання пропозиції та тексту Додаткової угоди про зміну умов

договору позивачем суду не надано.

Стаття 224 Господарського кодексу

України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати 

завдані  цим  збитки суб'єкту, права або законні інтереси

якого порушено.

Відповідно до пункту 1 частини 1

статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що

вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Оцінивши надані сторонами докази у

їх сукупності, судова колегія не вбачає факту порушення відповідачами

зобов'язань за договорами оренди від 01.11.2005 та 01.01.2006, з огляду на що

вина як цивільно-правова підстава відповідальності також відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції

неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють

відповідальність за порушення зобов'язань.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті

104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або

зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 2 статті 103

Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за  результатами 

розгляду  апеляційної скарги

(подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове

рішення.

Статтею 68 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що питання  про скасування забезпечення позову  вирішується господарським  судом, що розглядає справу, із зазначенням

про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно зі статтею 49 Господарського

процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський

суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, у зв'язку з чим з позивача на

користь відповідачів підлягає стягненню сума держмита.

          Керуючись статтями 101, 103, пунктом

4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

       1. Апеляційні скарги суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, суб'єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_5

задовольнити.

       2. Рішення господарського суду

Автономної Республіки Крим від 12.12.2006 у справі № 2-27/13368-2006 скасувати.

У позові приватного підприємства

"Фірма "Віалакі" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_4, суб'єкта 

підприємницької діяльності ОСОБА_5 про спонукання до виконання

зобов'язань за договором оренди та стягнення збитків і штрафних санкцій

відмовити.

Стягнути з приватного підприємства

"Фірма "Віалакі" (м.Сімферополь, пр. Кірова, 25; р/р

26005301323496  в ФКЦО

"Промінвестбанк", МФО 324430, ЄДРПОУ 13772543) на користь суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний  код 2423114998) державне мито в сумі 329,60

грн.

Стягнути з приватного підприємства

"Фірма "Віалакі" (м.Сімферополь, пр. Кірова, 25; р/р

26005301323496  в ФКЦО

"Промінвестбанк", МФО 324430, ЄДРПОУ 13772543) на користь суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_4)

державне мито в сумі 329,60 грн. 

Стягнути з приватного підприємства

"Фірма "Віалакі" (м.Сімферополь, пр. Кірова, 25; р/р

26005301323496  в ФКЦО

"Промінвестбанк", МФО 324430, ЄДРПОУ 13772543) на користь суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_3)

державне мито в сумі 549,31 грн.

Стягнути з приватного підприємства

"Фірма "Віалакі" (м.Сімферополь, пр. Кірова, 25; р/р

26005301323496  в ФКЦО

"Промінвестбанк", МФО 324430, ЄДРПОУ 13772543) на користь суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код 2422900208)

державне мито в сумі 549,31 грн.

3. Скасувати заходи до забезпечення

позову, накладені ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від

17.08.2006.

4. Доручити господарському суду

Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                 

Г.К. Прокопанич

Судді                                                                               

В.І. Гонтар

Н.П. Горошко