Постанова

від 30.05.2007 по справі 2-27/13368-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 травня 2007 р.                                                                                  

№ 2-27/13368-2006 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Ткаченко Н.Г.

суддів:

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Самусенко С.С.

розглянувши  касаційну скаргу

Приватного підприємства «Фірма

«Віалакі»

на постанову

Севастопольського апеляційного

господарського суду від 29.01.2007

у справі

господарського суду

№ 2-27/13368-2006 АР Крим

за позовом

Приватного підприємства «Фірма

«Віалакі»

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної

особи ОСОБА_2 Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4

про

спонукання до виконання

зобов'язань за договором оренди та стягнення збитків і штрафних санкцій

в судовому

засіданні взяли участь  представники :

від позивача

не з'явились

від відповідачів

не з'явились

В С Т А Н О В

И В  :

У серпні 2006 року приватне

підприємство "Фірма "Віалакі" звернулось до господарського суду

з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_4, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, в якій просило спонукати

відповідачів до виконання зобов'язань за договорами оренди в частині сплати

різниці орендної плати за період з 01.03.2006 по 01.06.2006. в частині сплати

орендної плати за період з 01.06.2006 по 15.08.2006 та стягнути збитки у

вигляді неотриманого доходу від оренди, аргументуючи тим, що відповідачі

ухилялись від вирішення питання про збільшення розміру орендної плати, що

призвело до розірвання договорів.

Уточнивши позовні вимоги позивач

просив стягнути з СПД ОСОБА_1 збитки та штрафні санкції в сумі 74134,53 грн., з

СПД ОСОБА_2 - 74134,53 грн., з СПД ОСОБА_4 - 123557,55 гри., з СПД ОСОБА_3 -

123557,55 грн.

Рішенням господарського суду

Автономної Республіки Крим (суддя II.В. Воронцова) від 12.12.2006 у справі №

2-27/13368-2006 задоволено позов приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_4, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про спонукання до

виконання зобов'язань за договором оренди та стягнення збитків і штрафних

санкцій.

З СПД ОСОБА_1 на користь позивача

стягнуто 60525,00 грн. збитків, 5392,23 грн. штрафу, 878, 90 грн. державного

мита і 29,50 гри. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу. З СПД ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто 100875,00 гри. збитків,

8987,06 грн. штрафу, 878, 90 грн. державного мита і 29,50 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З СПД ОСОБА_2 на користь

позивача стягнуто 60525,00 грн. збитків, 5392,23 грн. штрафу, 878, 90 гри.

державного мита і 29,50 гри. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. З СПД ОСОБА_4 На користь позивача стягнуто 100875,00 гри.

збитків, 8987,06 грн. штрафу, 878, 90 грн. державного мита і 29,50 три. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з постановленим

судовим актом відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили рішення

скасувати, у позові відмовити.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 29.01.2007 апеляційні скарги відповідачів

задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від

12.12.2006 скасовано, у позові приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" до відповідачів про спонукання до виконання зобов'язань за

договором оренди та стягнення збитків і штрафних санкцій відмовлено, стягнуто з

приватного підприємства "Фірма "Віалакі" на користь СПД ОСОБА_1

державне мито в сумі 329,60 грн.; на користь СПД ОСОБА_2 державне мито в сумі

329,60 грн.; на користь СПД ОСОБА_3 державне мито в сумі 549,31 грн.; на

користь СПД ОСОБА_4 державне мито в сумі 549,3 1 грн.; скасовано заходи до

забезпечення позову, накладені ухвалою господарського суду Автономної

Республіки Крим від 17.08.2006.

Не погоджуючись з винесеною

постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати,

рішення суду першої інстанції залишити без змін, аргументуючи порушенням норм

матеріального права, зокрема, статей 5, 17 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 6, 51, 205, 651

Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду

апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для

задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 188 Господарського

кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому

порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір,

повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами частин 1, 2 статті 651

Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за

згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може

бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі

істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених

договором або законом.

За приписами статті 35

Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено судом

апеляційної інстанції, між позивачем та кожним із відповідачів 01.01.2006 були

укладені договори оренди приміщень за адресою: АДРЕСА_1

Строки дії договорів визначено

пунктом 2.1 до 01.10.2006 та 01.12.2006, розмір орендної плати встановлено

пунктом 3.1 договору 10 гри. за 1 кв.м.

Пунктом 3.3 договорів передбачено,

що розмір орендної плати може бути переглянуто за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.4 договорів встановлено

право орендаря вносити орендну плату раніше за будь-який строк у розмірі, який

визначається на момент сплати. У такому випадку порядок перегляду орендної

плати, передбачений пунктом 3.3 договору, не застосовується до періоду, який

орендар вже сплатив.

Пунктом 7.2 договорів встановлено,

що будь-які зміни та доповнення до договору дійсні тільки за умов, що вони

оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими на то представниками

сторін. Додатки до договору складають його невід'ємну частину.

Позивач листом б/н від 01.03.2006

надіслав відповідачам пропозицію про оформлення Додаткової угоди про збільшення

ставки орендної плати до 125,00 грн. за 1 кв.м (том 2, а.с. 5). Однак,

апеляційним судом було встановлено, що позивачем не було надано належних

доказів зміни первісних зобов'язань щодо розміру орендної плати, як за взаємною

згодою сторін, так і в судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів

Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної

інстанції, про відсутність підстав для стягнення збільшеної орендної плати,

збитків та господарських санкцій за невиконання зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджується,

що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 у

справі № 2-29/10975-2006 задоволено позов приватного підприємства "Фірма

"Віалакі" до СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_3 про

розірвання договорів оренди. Розірвані договори оренди від 01.11.2005 та

01.01.2006, укладені між сторонами. Відповідачі виселені із займаних приміщень,

розташованих по АДРЕСА_1 у місті Сімферополі. У задоволенні зустрічних позовних

вимог про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 41760,00 грн.

збитків відмовлено.

Відповідно до пункту 5 статті 188

Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або

розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності

даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням

суду.

Отже, договори з відповідачами

вважаються розірваними з часу набрання чинності рішення у справі №

2-29/10975-2006, тобто, з 05.09.2006 (т.2 а.с. 90).

Дослідивши докази у справі

апеляційний суд дійшов висновків про недоведення позивачем обґрунтованості

позовних вимог по предмету спору за період дії договору.

Доводи скаржника про безумовне

збільшення розміру орендної плати на підставі листа позивача в адресу

відповідача про таке збільшення суперечать приписам статей 651 Цивільного

кодексу України та 188 Господарського кодексу України, договірним зобов'язанням

сторін та вважаються колегією суддів необгрунтованими.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11

"Про судове рішення", рішення є законним годі, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню

до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства

України.

З огляду на викладене, колегія

суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду

касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського

процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду апеляційної

інстанції щодо рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам

та не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного

господарського суду від 29.01.2007 у справі.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК

України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О

В И В :

1.          Касаційну скаргу приватного

підприємства «Фірма «Віалакі»залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду від 29.01.2007 у справі №2-27/13368-2006

залишити без змін.

Головуючий                                                                            

Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л.

Катеринчук

                                                                    С.

Самусенко