Постанова

від 16.07.2014 по справі 910/5292/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/5292/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Фрідман О.О. (дов. №б/н від 17.02.2014 року);

від відповідача - Сахацький С.О. (дов. №043-23 від 09.01.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року

у справі №910/5292/14 (суддя Ю.М. Смирнова)

за позовом громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева», м. Київ

до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про стягнення 40 507,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року громадська організація «Спілка підприємців «Жовтнева» (надалі - ГО «СП «Жовтнева», позивач у справі) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - КП «Київблагоустрій», відповідач у справі) про стягнення 40 507,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання по поверненню відповідачу безпідставно набутих коштів у розмірі 141 744,43 грн., у зв'язку з чим, з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 692,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 792,46 грн.

15.05.2014 року позивача, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про зміну підстав позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими відповідачем коштами на підставі ст.ст. 536, 1214, 1048 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 40 507,82 грн.

Вказані заяви були прийняті судом першої інстанції до розгляду. За таких обставин справа розглядалась з урахуванням заяв про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог ГО «СП «Жовтнева» у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки Господарським судом міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/5912/13 було затверджено мирову угоду від 24.01.2014 року, укладену між сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року, таким чином у ГО «СП «Жовтнева» відсутні підстави у стягненні з КП «Київблагоустрій» процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у розмірі 40 507,82 грн. за період з 08.07.2010 року по 15.05.2014 року, оскільки сторонами в мировій угоді було узгоджено новий графік виконання зобов'язання.

Не погодившись із вказаним рішенням, ГО «СП «Жовтнева» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено та не надано належної оцінки наявним у матеріалах доказів чим порушив норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року апеляційну скаргу ГО «СП «Жовтнева» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.07.2014 року.

В судовому засіданні 16.07.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив колегію суддів скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, КП «Київблагоустрій» було виставлено ГО «СП «Жовтнева» (надалі - замовник) рахунки від 18.06.2010 року № 2010051082 до договору № 2010051082 від 18.06.2010 року на загальну суму 122 415,67 грн. та від 18.06.2010 року № 2010051083 до договору № 2010051083 від 18.06.2010 року на загальну суму 19 328,79 грн. стосовно підготовки повного пакету документації (проектів документів), необхідної для оформлення замовником ордеру на право тимчасового порушення існуючого благоустрою при виконанні наступних робіт: встановлення тимчасової споруди (19 та 3 од.) за адресою: Політехнічний пров. 2-4.

06.07.2010 року ГО «СП «Жовтнева» відповідно до квитанцій № 10801/з34 на суму 122 415,67 грн. (а.с. 18) та №10801/з35 (а.с. 19) на суму 19 328,79 грн. були сплачені на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 141 744,43 грн., в призначенні платежу зазначено: оплата за отримання ордеру на встановлення тимчасової споруди згідно рахунків № 2010051082 від 18.06.2010 року договір № 2010051082 та № 2010051083 від 18.06.2010 року договір № 2010051083.

Листом від 02.09.2010 року № 1/09-10 ГО «СП «Жовтнева» звернулося до з КП «Київблагоустрій» з вимогою повернути сплачені грошові кошти в розмірі 19 328,79 грн.

У відповідь на зазначений лист КП «Київблагоустрій» надало відповідь листом від 09.09.2010 року № 043-375/КБ в якому повідомив про те, що всі необхідні документи на отримання ордерів підготовлені та їх можна отримати, звернувшись до кабінету № 305 по вул. Саксаганського, 143 та підписати акти виконаних робіт та проекти договорів.

Проте, документів на отримання ордерів ГО «СП «Жовтнева» отримано не було, а 06.01.2011 року Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 043-28 було повідомлено КП «Київблагоустрій» про те, що Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) анульовано заявку та листи погодження щодо видачі дозволу (ордеру) на порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової споруди (торгівельного ряду) до 55 кв. м за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-4.

Кошти, сплачені за отримання дозвільної документації, КП «Київблагоустрій» позивачу в добровільному порядку не повернув.

Вищевказані обставини було встановлено у рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі № 910/5912/14 (а.с. 20-24), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року (а.с. 25-29), яким присуджено до стягнення з КП «Київблагоустрій» на користь ГО «СП «Жовтнева» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 141 744,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року у справі №910/5912/13 затверджено мирову угоду між ГО «СП «Жовтнева» та КП «Київблагоустрій» (а.с. 79-82). Так, вказаною ухвалою затверджено мирову угоду у справі №910/5912/13 на стадії виконання та закінчення виконавчого провадження, укладену між ГО «СП «Жовтнева» та КП «Київблагоустрій», відповідно до якої КП «Київблагоустрій» зобов'язалося сплачувати ГО «СП «Жовтнева» суму основного боргу у розмірі 141 744,46 грн. на умовах та в порядку, передбаченому цією мировою угодою. Погашення заборгованості КП «Київблагоустрій» здійснюється згідно наведеного в мировій угоді графіку.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами з посиланням на ч. 2 ст. 1214 та ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах ГО «СП «Жовтнева» зазначив, що оскільки Господарським судом міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/5912/13 було затверджено мирову угоду від 24.01.2014, укладену між сторонами, у позивача відсутні підстави нараховувати проценти за користування чужими коштами, оскільки сторонами погоджено новий графік проплат.

Колегія суддів проаналізувавши рішення суду першої інстанції, не погоджується із вказаними висновками, з огляду на наступне.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначене кореспондується із п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Таким чином, мирову угоду укладену сторонами під час виконання судового рішення, яка затверджена господарським судом, не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Правова позиція про те, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, викладена й у постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 року у справі №24/489.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що мирова угода, на яку посилається суд першої інстанції, не врегулювала спір між відповідачем та позивачем, а лише встановила порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/5912/13.

Матеріали справи свідчать, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/5912/13, яким задоволено позов ГО «СП «Жовтнева» до КП «Київблагоустрій» на час подачі позову до суду відповідачем виконано лише частково, а саме: платіжними дорученнями №227 від 14.03.2014 року на суму 16 064,37 грн. та №306 від 07.04.2014 року на суму 16 064,37 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку позивача (а.с. 53).

За таких обставин, станом на день розгляду справи відповідачем не повернуто 109 615,72 грн.

За змістом статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору у формі єдиного документу не складався, а тому розмір процентів за користування чужими грошима сторонами визначено не було, за таких обставин розмір процентів визначається згідно із чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена у його постанові від 24.01.2006 у справі №14/130.

Згідно пункту 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Враховуючи те, що відповідач не повністю повернув грошові кошти розмірі 109 615,72 грн., та вказана сума знаходиться у відповідача у користуванні, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштам підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання по поверненню коштів починається через 7 днів з моменту отримання вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу про повернення коштів позивач надіслав відповідачеві 02.09.2010 року, враховуючи вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України, строк з якого може нараховуватися процент за користування чужими коштами починається з 10.09.2010 року.

За таких обставин, з урахуванням часткових проплат відповідача, розмір процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами підлягає стягненню у розмірі 38 450,25 грн. (який обраховувався з 10.09.2010 року по 15.05.2014 року).

З приводу заяви відповідача, яка була подана в суді першої інстанції, про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що строк позовної давності переривався з березня 2013 року (дата подачі позову про стягнення безпідставно отриманих коштів) по жовтень 2013 року (дата винесення постави апеляційним судом), таким чином строк подачі позову з вимогою про стягнення процентів за користування чужими коштами не був пропущений, а тому не має підстав для застосування строку позовної давності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 та приймає нове рішення суду про часткове задоволення позовних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/5292/14 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Київблагоустрій» (ідентифікаційний код 26199708) на користь громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» (ідентифікаційний код 25895943) 38 450 (тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 25 коп. процентів за користування чужими коштами та 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири ) грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з комунального підприємства «Київблагоустрій» (ідентифікаційний код 26199708) на користь громадської організації «Спілка підприємців «Жовтнева» (ідентифікаційний код 25895943) 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 10 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу справі №910/5292/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз