ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2014 р. Справа № 922/543/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.,
при секретарі - Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
1-го позивача - голова правління Кадук Л.В., представник Бондарець В.А. за довіреністю № 1 від 22.10.2013 року,
2-го позивача- в.о. голови правління Кадук Л.В., представник Бондарець В.А. за довіреністю № 1 від 2.20.2013 року,
відповідача- представник Новаков А.І. за довіреністю № 1 від 07.03.2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Андріївської сільської ради, с. Андріївка, Кегичівський район, Харківська область, (вх. 1449Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 р. у справі №922/543/14,
за позовом 1-го позивача - Кегичівської районної спілки споживчих товариств, пос. Кегичівка,
та 2-го позивача - Кегичівського сільського споживчого товариства, смт. Кегичівка,
до Андріївської сільської ради, с.Андріївка,
про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
У судовому засіданні 09.07.2014 року оголошено перерву до 14.07.2014 року до 10-00 години.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року по справі №922/543/14 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бринцева О.В., судді Аюпової Р.М., судді Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Визнано за Кегичівською районною спілкою споживчих товариств право власності на 4/10 частин будівлі магазину «Промтовари», площею 118,4 кв. м, що розташований по вул. Центральній, буд.17, в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області.
Визнано за Кегичівським сільським споживчим товариством право власності на 6/10 частин будівлі магазину «Промтовари» площею 198,7 кв.м, що розташований по вул. Центральній, буд.17, с. Андріївка Кегичівського району Харківської області.
Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального, а саме: статей 3,15,16,328,344,397 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме: 1,4-3,24,33,34 Господарського процесуального кодексу України, і просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 р. у справі № 922/543/14 з прийняттям нового, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясовано: який юридичний статус має спірне майно, чи є це майно чужим для позивача; особу, яка є власником спірного майна; в яких правовідносинах знаходяться або раніше знаходилися власник спірного майна та позивачі 1 і 2; характер володіння (добросовісне чи недобросовісне) з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю; чи було володіння безперервним протягом визначених законом строків; чи є майно, на яке суд визнав право власності, саме тим, яким нібито володіли позивачі, або вказане майно є зовсім іншим чи новоствореним об*єктом нерухомості.
Окрім того, апелянт вважає, що відповідачем за даним позовом про визнання права власності за набувальною давністю має бути виключно попередній власник майна або його правонаступник. Судом встановлено, що останній відомий власник майна є колгосп «КІМ», однак доказів того, що колгосп «КІМ» був позбавлений права власності на спірне майно, а майно перейшло у власність до Андріївської сільської ради (відповідач по справі) не надано, а тому позов взагалі не підлягав розгляду судом першої інстанції на підставі того, що сторони не мали спірних правовідносин між собою відносно виникнення у позивачів 1 і 2 права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять суд відмовити Андріївській сільській раді Кегичівського району у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року - залишити без змін.
У судовому засіданні 09.07.2014 року представники позивачів пояснили, що спірне майно - будівля магазину у с. Андріївка Кегичівського району Харківської області, взяте на облік відповідачем як безхазяйне майно, про що надруковане оголошення у місцевому друкованому органі - газеті «Наш край».
14.07.2014 року до апеляційного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року, в яких останній вважає, що оголошення про взяття на облік будівлі - магазину у с. Андріївка, а потім звернення ( після спливу одного року з моменту взяття на облік безхазяйного майна) до Кегичівського районного суду Харківської області з відповідною заявою про передачу безхазяйного майна у власність територіальної громади, яка залишена ухвалою суду від 21.10.2013 року без розгляду внаслідок отримання заяви позивачів про наявність спору про право відносно цього безхазяйного майна, обумовлене існуванням наступних юридичних фактів, беззаперечно встановлених судом першої інстанції, які відповідачем не оспорюються та напряму і повторно стверджуються позивачами. Такими фактами є: створення (побудова) спірного майна та набуття на нього права власності у встановленому порядку юридичною особою -колгоспом «КІМ» на підставі відповідного державного акту введення об*єкту будівництва до експлуатації; ліквідація колгоспу «КІМ» з виключенням з єдиного державного реєстру до моменту взяття Андріївською селищною радою спірного майна (будівлі магазину) на облік як безхазяйного майна.
З виникненням цих фактів чинне законодавство безальтернативно визначає подальші правові наслідки щодо зміни статусу спірного майна, а саме, приписи, передбачені статтею 335 Цивільного кодексу України.
14.07.2014 року від позивачів до апеляційного суду надійшли письмові заперечення на аргументи Андріївської сільської ради Кегичівського району щодо правомірності винесеного рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року по даній справі, в яких, на думку останнього, набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе і у разі існування відомостей про попереднього власника, що унеможливлює набуття права власності як на безхазяйну річ. Окрім того, право власності на безхазяйне нерухоме майно набувається єдиним, чітко визначеним суб*єктом - відповідною територіальною громадою, а у разі набуття права власності за набувальною давністю - будь-яким суб*єктом цивільних правовідносин з урахуванням положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Отже, наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об*єкт третіми особами за набувальною давністю.
Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Розглянувши додаткові пояснення до апеляційної скарги, враховуючи неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, колегія суддів дійшла висновку про прийняття їх до матеріалів даної справи і розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
У лютому 2014 року до господарського суду Харківської області звернулись позивачі: Кегичівська районна спілка споживчих товариств (позивач 1) та Кегичівське сільське споживче товариство (позивач 2) до Андріївської сільської ради Кегичівського району ( відповідач) з позовною заявою, в якій просили визнати право власності за Кегичівською районною спілкою споживчих товариств на 4/10 частин будівлі магазину «Промтовари» площею 118,4 кв. м, що розташований по вул. Центральній, буд.17, в с. Андріївна Кегичівського району Харківської області, та визнати право власності за Кегичівським сільським споживчим товариством на 6/10 частин будівлі магазину «Промтовари» площею 198,7 кв. м, що розташований по вул. Центральній, буд.17, в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області. Судові витрати залишити за позивачами ( а.с. 4-13 т.1).
Підставами для звернення до суду з вказаним позовом позивачі вказали добросовісне заволодіння спірним майном та безперервне володіння ним протягом десяти років. Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що до жовтня місяця 2013 року вони добросовісно, відкрито та безперервно користувались та користуються законним майном як співвласники, а саме, магазином «Промтовари» в с. Андріївка по вул. Центральній, буд.17, Кегичівського району Харківської області, та ніхто з 1988 року (рік введення в експлуатацію) не претендував з правом власності на нього, окрім відповідача, що подав заяву до Кегичівського районного суду Харківської області про передачу безхазяйного майна у комунальну власність з тих підстав, що у позивачів 1,2 в наявності немає правовстановлюючого документу на зазначену будівлю.
22.05.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що правопопередник позивачів - Кегичіввське районне споживче товариство за згодою колгоспу «КІМ» добросовісно заволоділо спірним майном - магазином в с.Андріївка Кегичівського району, і продовжувало безперервно відкрито володіти ним до передачі його позивачеві -1 та позивачеві -2. Після цього відкрите безперервне володіння і користування цим майном продовжили відповідно Кегичівська районна спілка споживчих товариств та Кегичівське сільське споживче товариство.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суджу, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна власність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Згідно пунктів 4,8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності. Правила статті 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності цим Кодексом.
Оскільки ЦК України набув чинності з 01.01.2004 року, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю може обраховуватись з 01.01.2001 року.
Згідно приписів частини 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Зміст права власності визначено статтею 317 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред*явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як убачається з матеріалів справи, факт здійснення побутови магазину в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області саме колгоспом «КІМ» підтверджується актом державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об*єкту № 44 від 26.10.1988 року, актом робочої комісії про приймання магазину від 09.11.1988 року, гарантійним паспортом об*єкту, розпорядженням Кегичсівського виконкому районної ради народних депутатів № 148 від 25.10.1988 року про призначення державної приймальної комісії для прийому в експлуатацію магазинів в колгоспах «Україна» та «КІМ» у зв'язку з будівельною готовністю.
01.09.1988 року загальними зборами уповноважених колгоспників колгоспу «КІМ» прийнято рішення про продаж продовольчого магазину в с. Андріївка Кегичівського районному споживчому товариству ( а.с. 86 т.1).
02.12.1988 року колгоспом «КІМ» виписано Кегичівському районному споживчому товариству рахунок - фактуру № 156 для перерахунку коштів за магазин в с. Андріївка 78 656,88 грн. карбованців на рахунок № 00742916 в Агропромбанку (а.с.89-90 т.1).
03.12.1988 року рішенням № 262 Кегичівського виконкому районної Ради народних депутатів надано дозвіл колгоспу «КІМ» на продаж, а Кегичівському районному споживчому товариству - на купівлю магазину з кошторисною вартістю 78 656 карбованців в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області ( а.с. 88 т.1).
Згідно Головної книги Кегичівського районного споживчого товариства за 1988 рік сума коштів 78 656,88 крб. надана банком останньому як довгострокова позика на фінансування капіталовкладення для купівлі новозбудованих будівель магазинів в с. Андріївка та с. Павлівка за загальною вартістю 188656 крб. (78656+ 110000) на рахунку № 01 «основні засоби» відображені будівлі магазинів (а.с.96-98 т.1).
Згідно Головної книги Кегичівського районного споживчого товариства за 1988 рік кошти у розмірі 188 656 крб. пішли прямим платіжним дорученням колгоспам «КІМ» та «Україна». Товариство відобразило цю суму на рахунках 765 як заборгованість перед банком ( а.с. 98,-101 т.1).
Згідно даних Головної книги за 1993 рік позика виплачена банку Кегичівським районним споживчим товариством ( а.с. 107-109 т.1).
Вартість будівлі магазину в с. Андріївка у сумі 78 656 крб. знайшла своє відображення в Головній книзі Кегичівського районного споживчого товариства по рахунку 01 «основні засоби» з грудня 1988 року, а також у Головній книзі по рахунку 92-2 «довгострокові позики банку» за 1989 рік ( а.с.103-106 т.1 ).
Відомості про відкриття будівництва магазину на суму 78656,79 крб. відображені в Інвентаризаційній книзі обліку «Основних засобів» по рахунку 01 колгоспу «КІМ» за 1988 рік ( а.с. 110-111 т.1), де також зазначено: « прод. маг. 78656-88», в переліку найменувань, що підлягають списанню на загальну вартість 82 606,32 крб.
Отже, вищенаведені документи підтверджують факт здійснення угоди купівлі - продажу спірного майна між колгоспом «КІМ» і Кегичівським районним споживчим товариством. Вказану угоду не визнано недійсною.
Згідно пункту постанови правління Кегичівського районного споживчого товариства № 49 від 15.07.1999 року «Про створення та прийом в систему районного споживчого товариства сільських споживчих товариств Кегичівського, Медведівського, Бесарабівського та Сількоопзаготпромторгу» постановлено дозволити пайовикам системи створити сільські споживчі товариства: Кегичівське сільське споживче товариство, Медведівське сільське споживче товариство, Бесарабівське сільське споживче товариство та Сількоопзаготпромторг ( а.с. 115-117 т.1).
15.07.1999 р. проведена державна реєстрація юридичної особи - Кегичівське сільське споживче товариство ( позивач 2), що підтверджується наданими до суду належним чином засвідченими копіями постанови № 49, статуту позивача 2 від 15.07.1999 року та оригіналом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно п.2 постанови № 49 Кегичівське районне споживче товариство надало згоду на передачу позивачеві 2 продовольчого магазину та складського приміщення в с. Андріївка згідно акту -передачі.
На виконання прийнятої постанови № 49, актом приймання - передачі основних засобів 1999 року Кегичівське районне споживче товариство передало позивачеві 2 основні засоби, серед яких під порядковим № 46 обліковується магазин с.Андріївка,1988 року введення в експлуатацію, за інвентарним № 103, первісною вартістю 97 597,35 крб., знос складає 9 901,54 крб., залишковою вартістю 87 695,81 крб.
Відповідно до приписів статті 128 Цивільного кодексу ( у редакції станом на момент передачі спірного майна) право власності ( право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Аналіз наведеної норми права показує, що саме з цього моменту ( моменту передачі речі) на набувача переходить тягар власності і ризик випадкової загибелі або псування майна.
На виконання прийнятої постанови № 49, актом приймання - передачі основних засобів 1999 року Кегичівське районне споживче товариство передало позивачеві 2 основні засоби, серед яких під порядковим № 46 обліковується магазин с.Андріївка,1988 року введення в експлуатацію.
15.12.2000 року проведена районна конференція уповноважених пайовиків Кегичівського району.
Згідно пунктів 1,2,3 протоколу порядку денного розглянуті питання: про створення районної Спілки споживчих товариств; затвердження статуту районної Спілки споживчих товариств; про виділення новоствореній Кегичівській райспоживспілці основних засобів 1 та ІІ групи.
За розглядом першого питання порядку денного на конференції постановили : створити районну Спілку споживчих товариств на підставі Кегичівського, Медведівського, Бесарабівського сільських споживчих товариств та Сількоопзаготпромторгу. За розглядом третього питання порядку денного постановили: для ведення господарської діяльності наділяти новостворену Кегичівську райспоживспілку основними засобами 1 та ІІ групи в міру необхідності.
21.12.2000 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Кегичівська районна спілка споживчих товариств ( позивач1), що підтверджується наданими до суду належним чином засвідченими копіями протоколу районної конференції уповноважених пайовиків Кегичівського району від 15.12.2000 року, статуту позивача 1 від 21.12.2000 року та оригіналом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Постановою правління № 10 Кегичівського районного споживчого товариства та протоколу № 2 зборів уповноважених пайовиків позивача 1 від 14.02.2002 року прийнято рішення про реорганізацію Кегичівського районного споживчого товариства шляхом приєднання останнього до позивача 1 та передачею всіх активів і пасивів, основних засобів та матеріальних цінностей.
Відповідно до прийнятого рішення 05.03.2002 року проведена державна реєстрація доповнень до статуту позивача 1, де у пункті 2 розділу 1 зазначено, що позивач 1 є правонаступником Кегичівського районного споживчого товариства по всіх його правах та зобов'язаннях. Наведе також підтверджується довідкою Кегичівської райдержадміністрації Харківської області № 262 від 20.05.2002 року.
Згідно абзацу 2 пункту 39 доповнень до статуту позивача 1 об*єкти права власності райспоживспілки можуть перебувати у спільному володінні райспоживспілки, споживчих товариств, що входять до її складу.
Таким чином, спільне володіння частинами будівлі магазину «Промтовари» у с. Андріївка Кегичівського району Харківської області між позивачем1 та позивачем 2 є обґрунтованим.
Аналізуючи наведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач 2 володіє та користується частиною спірної будівлі з вересня 1999 року, і може обраховувати строк володіння майном для визначення права власності на нього за набувальною давністю з 01.01.2001 року. Позивач 1 володіє та користується частиною спірної будівлі з 05.03.2002 року - моменту реорганізації шляхом приєднання до останнього Кегичівського районного споживчого товариства, правонаступником якого всіх прав та обов'язків він є, і може обраховувати строк володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю з 01.01.2001 року з урахуванням положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Виходячи із аналізу вищенаведеної норми права, а саме, статті 344 Цивільного кодексу України, слідує, що вказана стаття визначає ознаки володіння, сукупність яких необхідна для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Серед яких: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
У разі виникнення спору стосовно характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (стаття 397 ЦК України).
Підтвердженням відкритого володіння позивачами майном, очевидного для всіх третіх осіб, які мали можливість спостерігати за ним є, безпосереднє відкрите користування магазином, а саме, використання за його прямим призначенням - ведення торгівельної діяльності відповідно до отриманих дозволів на розміщення об*єкта та право торгівлі, ліцензій на торгівлю підакцизними товарами, утримання та проведення поточних ремонтів, нарахування відповідачем та сплати позивачами земельного податку за користування землею, відведеною під будівництво та обслуговування магазину, укладання та пролонгування договорів з АК «Харківобленерго» про постачання електричної енергії, утримання кабельних відгалужень, встановлення розрахункових приладів обліку та електричного обладнання магазину тощо.
Стосовно безперервного володіння протягом визначених законом строків необхідно зазначити, що Кегичівське районне споживче товариство добросовісно, відкрито безперервно володіло нежитловою будівлею магазином в с. Андріївна по вул. Центральна,17, з грудня 1988 року - час введення в експлуатацію та взяття на баланс підприємства.
Як убачається з матеріалів справи, листом № 137 від 24.09.2002 року відповідач звертався до позивача 2 з проханням виділити та передати із власності Кегичівської районної спілки споживчого товариства для створення будинку культури та молодіжно - культурного центру, оскільки останній знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. В проханні просив не відмовити (а.с.148 т.1).
Листом № 136 від 02.10.2002 року позивач 1 звертається до голови правління Харківської Облспоживспілки з проханням надати консультативно - юридичну та практичну допомогу стосовно звернення відповідача про передачу будівлі магазину в с. Андріївка, що обліковується на балансі підприємства з залишковою вартістю 57 916 грн., у комунальну власність для створення молодіжно - культурного центру (а.с. 149 т.1).
Листом № 499 від 08.10.2002 року заступник голови Кегичівського райдержадміністрації звертав до голови правління Кегичівського районного споживчого товариства з проханням щодо вирішення питання передачі будівлі магазину, що знаходиться в центрі села Андріївка, із власності Кегичівського районного споживчого товариства у комунальну власність Андріївської сільської ради, тобто відповідача ( а.с. 150 т.1).
Листом № УБ-6-90 від 11.11.2002 року голови правління Харківської Облспоживспілки на вхідний № 137 від 24.09.2002 року відповідача відмовлено в передачі будівлі магазину в с. Андріївка за залишковою вартістю 57 916 грн., з тих підстав, що це майно є власністю пайовиків позивача 2 та позивача 1 ( а.с. 151 т.1).
З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується добросовісне володіння Кегичівським районним споживчим товариством магазином промислових товарів в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області без наявності правовстановлюючого документу, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Статтею 335 Цивільного кодексу України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.
Враховуючи положення статей 335 і 344 Цивільного кодексу, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі ( а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 Цивільного кодексу України, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність, не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об*єкт третіми особами за набувальною давністю.
Як убачається з матеріалів справи, 21.10.2013 року Кегичівським районним судом Харківської області прийнято ухвалу про залишення без розгляду заяви відповідача про передачу безхазяйного майна у комунальну власність, а саме, нежитлову будівлю магазину «Промтовари» у зв'язку з виниклим спором стосовно права власності. Позивачами 1 та 2 як заінтересованим особам роз*яснено право подачі позову на загальних підставах у порядку позовного провадження до господарського суду Харківської області ( а.с. 24 т.1).
За таких обставин, посилання апелянта на порушення господарським судом Харківської області частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, де останній зазначає про відсутність взагалі спору між сторонами стосовно права власності на нежитлову будівлю магазин «Промтовари», спростовуються матеріалами справи та нормами матеріального права, оскільки до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387,391 Цивільного кодексу України.
Можливість пред*явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 Цивільного кодексу України, а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
З урахуванням наведеного, та враховуючи, що забудовником нежитлової будівлі магазину «Промтовари» у 1988 році був колгосп «КІМ», але на день подачі позову останній ліквідовано рівно як і банківську установу «Агропромбанк» Національного банку «Україна», через яку Кегичівським районним споживчим товариством були проведені платежі згідно виставлених розрахунків за новозбудовані магазини у селах Павлівка та Андріївка Кегичівського району Харківської області, колегія суддів вважає, що відповідачем по справі за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування, тобто у даному випадку відповідачем є Андріївська сільська рада.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено, чи є майно саме тим, яким володіли позивачі, або вказане майно є зовсім іншим чи новоствореним об*єктом нерухомості, оскільки загальна площа створеного об*єкту нерухомості складає 150 кв.м, а право власності безпідставно визнано судом на об*єкт нерухомості загальною площею 317,1 кв.м, спростовуються матеріалами справи. Так, згідно акту № 44 та № 58 державної приймальної комісії від 26.10.1988 р. прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом магазин з торгівлі промисловими товарами, торгівельною площею 150 кв.м , у колгоспі «КІМ» с. Андріївка Кегичівського району Харківської області (а.с.69-72,81-84 т.1).
Тобто, площею торгівельного залу, займаній позивачем 2, площі торгівельної зали та тамбуру ( номери приміщень 109 та 1-10) по внутрішнім промірам 144,2 кв.м + 2,1 кв.м = 146,3 кв.м, згідно даних технічного паспорту складеного Кегичівським БТІ від 08.10.2002 року.
Загальна ж площа нежитлової будівлі магазину складає по зовнішнім промірам 403,1 кв.м ( 155,4 кв.м+ 247,7 кв.м), що цілком відповідає наданій суду для огляду проектній документації.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд достовірно встановив, що Кегичівське районне споживче товариство добросовісно, відкрито, безперервно володіло нежитловою будівлею магазину в селі Андріївка по вул. Центральній,17, на території Андріївської сільської ради з грудня 1988 року, а потім постановою № 49 від 15.07.1999 року створило Кегичівське сільське споживче товариство (позивач 2), на баланс якого за актом приймання - передачі основних засобів у вересні 1999 року передано 6/10 частин зазначеної будівлі, залишивши за собою 4/10 частин будівлі, яке у 2000 році реорганізовано шляхом перетворення в Кегичівську районну спілку споживчих товариств (позивач 1),та правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про визнання права власності за позивачами 1 і 2 на спірну будівлю з підстав набувальної давності.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ні позивачем, ні судом не обґрунтовувалися вимоги позову підставами, зазначеними у статті 335 Цивільного кодексу України. Також, матеріалами справи не підтверджується факт визнання судом спірного майна безхазяйним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року у справі № 922/543/14, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Андріївської сільської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року у справі № 5922/543/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 16.07.2014.
Головуючий суддя О.А. Пуль
суддя Р.А. Гетьман
суддя В.В. Лакіза
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2014 |
Оприлюднено | 21.07.2014 |
Номер документу | 39785226 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Пуль О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні