Рішення

від 03.06.2014 по справі 453/585/14-ц

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/585/14-ц

№ провадження 2/453/287/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ;

з участю секретаря Корнута Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» та Приватного підприємства «Інтермосфін» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 25.04.2014 року звернулася в суд із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір № 001447 про надання безвідсоткової позики, укладений 27.11.2013 року між нею та відповідачем - ТзОВ «Інтермосфін», визнати недійсним договір № 001447 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 27.11.2013 року між нею та відповідачем - ПП «Інтермосфін», визнати недійсним договір № 001452 про надання безвідсоткової позики, укладений 30.11.2013 року між нею та відповідачем - ТзОВ «Інтермосфін», визнати недійсним договір № 001452 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 30.11.2013 року між нею та відповідачем - ПП «Інтермосфін», стягнути з відповідача - ПП «Інтермосфін» у свою користь завдану майнову шкоду, що полягає у одержанні останнім на виконання недійсних договорів, у розмірі 9350 грн. 00 коп. а також судові витрати у справі, що полягають у оплаті за виклик відповідачів у судове засідання за допомогою розміщення оголошення у пресі, у розмірі 420 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.11.2013 року між нею, як учасником та відповідачем ТзОВ «Інтермосфін», як виконавцем був укладений договір про надання послуг програми «Легкий старт», згідно пункту 1. 1. ст. 1 якого виконавець за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до вказаного договору, на умовах діяльності програми «Легкий старт», що міститься у додатку № 2 до вказаного договору, і які є невід'ємними частинами цього договору, у тому числі забезпечити обслуговування учасника за умовами договору, повідомити учаснику програми про реєстрацію договору, організувати та проводити розподіл фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь учасника за рахунок фонду учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Пунктом 1. 5. ст. 1 договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів фонду учасників. Згідно з додатком № 1 до договору сума позики становить 50000 грн.. У відповідності до додатку № 2 до договору з метою прийняття рішення про надання учаснику безвідсоткової позики, яке надається за результатами заходів з розподілу фонду учасників, останній зобов'язується щомісяця сплачувати загальний платіж, що складається з суми платежу до фонду учасників та платежу за юридичний супровід за програмою «Легкий старт», на розрахункові рахунки виконавця. На аналогічних умовах 30.11.2013 року між нею та відповідачем ТзОВ «Інтермосфін» укладено інший договір № 001452 із додатками № 1 та № 2 про надання безвідсоткової позики на умовах діяльності програми «Легкий старт» на суму 125000 грн.. З метою забезпечення виконання договірних зобов'язань та на виконання пункту 1. 1. ст. 1 обидвох договорів відповідач ТзОВ «Інтермосфін» запропонував їй укласти з відповідачем ПП «Інтермосфін» договір № 001447 від 27.11.2013 року та договір № 001452 від 30.11.2013 року про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, за якими вона, в якості вступних платежів, сплатила кошти на загальну суму 9 350 грн. на розрахунковий рахунок останнього № 26001001126180 у ПАТ «КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670. Проведення взаєморозрахунків стверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2013 року та 30.11.2013 року, а також квитанціями № 130056106 від 27.11.2013 року і № 17 від 30.11.2013 року. Уклавши договори та ознайомившись з їх змістом і численними додатками до договорів (до цього реальної інформації про послуги відповідача у неї не було), вона побачила, що договори містять умови, які є несправедливими та такими, що, на її думку, порушують її права та суперечать принципу добросовісності. Так, для неї, як споживача послуг, встановлені жорсткі обов'язки, а відповідач, в свою чергу, при наданні послуги керується власним розсудом. Важливим є і той факт, що відповідальність відповідачів за спірними договорами стосовно їх зобов'язань значно обмежена, а сама вона, як споживач, ні до підписання договорів, ні під час їх укладення, не мала реальної інформації про такий стан речей, як і щодо послуги, яка їй надається. Зрозумівши про реальний стан речей, вона була змушена 03.02.2014 року звернутися до відповідачів із претензією щодо несправедливих умов вказаних договорів та повернення у зв'язку з цим сплаченого внеску без отримання безвідсоткової позики. Однак відповідачі не реагують на її звернення, уникають відповідей на телефонні дзвінки. Таким чином вважає, що її завідомо поставили у вкрай невигідне становище, що суперечить чинному договірному законодавству. У зв'язку з вказаним, вона була змушена звернутися в суд із даним позовом про захист її права, як споживача послуг, визнання недійсним спірних договорів та відшкодування майнової шкоди у зазначеному розмірі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак подала на адресу суду клопотання вх. № 2440 від 03.06.2014 року (а. с. 40), в якому просила проводити розгляд справи у її відсутності за наявними у матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила також стягнути з відповідачів у солідарному порядку у свою користь судові витрати у справі, що полягають у оплаті за виклик відповідачів у судове засідання за допомогою розміщення оголошення у пресі, у розмірі 420 грн..

Відповідачі ТзОВ «Інтермосфін» та ПП «Інтермосфін» явку компетентних представників у судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі, про що свідчить оголошення у пресі - газеті «Урядовий кур'єр» № 93 за 27.05.2014 року (а. с. 38-39).

З огляду на вказане, у відповідності до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень вказаного Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу даної цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши позовну заяву (а. с. 2-3), давши належну оцінку доказам по справі, суд вважає, що порушене право підлягає захисту, а позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У судовому засіданні встановлено, що 27.11.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ «Інтермосфін» було укладено договір № 001447 (а. с. 45-46) про надання послуг, за умовами якого останній за згодою позивача (учасника) зобов'язувався вчинити від імені та за рахунок позивача певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до вказаного договору (а. с. 47), на умовах діяльності програми «Легкий старт», що міститься у додатку № 2 до вказаного договору (а. с. 48), і які є невід'ємними частинами цього договору, у тому числі забезпечити обслуговування учасника за умовами договору, повідомити учаснику програми про реєстрацію договору, організувати та проводити розподіл фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь учасника за рахунок фонду учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та у строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Пунктом 1. 5. ст. 1 договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів фонду учасників. Згідно з додатком № 1 до договору сума позики становить 50000 грн.. У відповідності до додатку № 2 до договору з метою прийняття рішення про надання учаснику безвідсоткової позики, яке надається за результатами заходів з розподілу фонду учасників, останній зобов'язується щомісяця сплачувати загальний платіж, що складається з суми платежу до фонду учасників та платежу за юридичний супровід за програмою «Легкий старт», на розрахункові рахунки виконавця..

На аналогічних умовах 30.11.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «Інтермосфін» укладено також договір № 001452 (а. с. 41-42) із додатками № 1 та № 2 (а. с. 43, 44) про надання безвідсоткової позики на умовах діяльності програми «Легкий старт» на суму 125000 грн..

З метою забезпечення виконання договірних зобов'язань та на виконання положень обох вказаних вище договорів відповідач ТзОВ «Інтермосфін» запропонував позивачу ОСОБА_1 укласти з відповідачем ПП «Інтермосфін» договір № 001447 від 27.11.2013 року 9а. с. 49) та договір № 001452 від 30.11.2013 року (а. с. 51) про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, за якими вона, в якості вступних платежів, сплатила кошти на загальну суму 9 350 грн. на розрахунковий рахунок останнього № 26001001126180 у ПАТ «КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670, що підтверджується квитанціями від 27.11.2013 року та від 30.11.2013 року (а. с. 53, 54). Проведення взаєморозрахунків стверджується також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2013 року та 30.11.2013 року (а. с. 50, 52).

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами у зв'язку із укладенням вказаних вище і взаємопов'язаних між собою договорів, підпадають під ознаки тих, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», з положень якого суд насамперед виходить, вирішуючи даний спір. Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються вказаним вище Законом, є лише громадянин (фізична особа), котрий замовляє або має намір замовити послуги для власних потреб, яким і є позивач ОСОБА_1. При цьому, Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією або ж фізичною особою-підприємцем, які надають послуги незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва, якими і є відповідачі - ТзОВ «Інтермосфін» та ПП «Інтермосфін».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ат ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із спірних договорів № 001447 від 27.11.2013 року та № 001452 від 30.11.2013 року про надання послуг (безвідсоткової позики) вбачається, що відповідач ТзОВ «Інтермосфін» здійснює діяльність по організації та проведенню розподілу коштів (грошового фонду учасників) в групах і такий договір пов'язаний із наданням відповідачем ТзОВ «Інтермосфін» зазначених послуг. Відтак, суд, враховуючи положення ст. 628 ЦК України - про зміст договору, керується згаданими вище нормами ЦК України, беручи за основу право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам і право сторін врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Про це йдеться також і у пунктах 2 та 3 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», згідно яких відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які йому не суперечать, а вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та виконавцем послуг, про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов'язки сторін за договором, суд виходить як із норм Закону України «Про захист прав споживачів» і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України та іншого законодавства, що регулює ті ж питання.

Надаючи у судовому засіданні оцінку всім спірним договорам, додаткам до спірних договорів, суд дійшов до висновку, що такі, хоч і спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін у них, проте укладені із грубим порушенням порядку їх укладення, який ґрунтувався би на вільному виборі сторін, вільному визначенні умов договору та врахуванням всіх обов'язкових вимог цивільного законодавства. Так, позивач, як сторона у спірних договорах і споживач послуг під час їх укладення не мала реальної інформації про послуги, що їй будуть надаватися, так як вважала, що це звичайні договори позики, і, відповідно, не могла здійснити свідомий вибір, так як детально ознайомилася із змістом договорів лише після сплати вступних внесків у загальному розмірі 9350 грн. і лише після підписання та проведення зазначеної оплати. Оскільки зміст договорів з додатками про надання послуг (безвідсоткової позики) є складним і незрозумілим, детальну інформацію, яка міститься у договорах, позивач отримала ще пізніше, після роз'яснення їй положень правником. Вказане не відповідає вимогам п. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 19 та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», які повинні бути врахованими та застосовуватися при укладенні будь-яких видів договорів (контрактів) про надання послуг. Що стосується спірних договорів про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, то такі суд вважає укладеними відповідачем ПП «Інтермосфін» з позивачем без відповідної на те підстави, лише для ще більшої плутанини і незрозумілості позивача про реальний хід подій. Фактично інформація повинна була бути наданою однією юридичною особою про те, як діє та буде виконуватись договір, що укладений із зовсім іншою юридичною особою, що вже, само по собі, викликає застереження.

При укладенні спірних договорів про надання послуг не були враховані також і інші норми згаданого вище Закону, зокрема зміст ст. 11 забороняє у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту (під всі ознаки якого підпадають спірні договори про надання послуг), зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено перелік недійсних умов договорів, які обмежують права споживача. У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 19 вказаного закону забороняється підприємницька практика, як така, що вводить в оману, а саме утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Згідно з ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Таким чином, у даному випадку має місце порушення принципу рівності сторін контракту (договору), обмеження певним чином права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, що у відповідності із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є порушенням права споживача.

Вказане вище безперечно підтверджує той факт, що зміст спірних договорів суперечить нормам чинного ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, зокрема і Закону України «Про захист прав споживачів», хоча додержання відповідної вимоги у відповідності з п. 1 ст. 203 ЦК України, є обов'язковим для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину, у зв'язку з чим договори № 001447 про надання послуг, укладений 27.11.2013 року між позивачем та відповідачем ТзОВ «Інтермосфін», № 001447 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 27.11.2013 року між позивачем та відповідачем ПП «Інтермосфін», № 001452 про надання послуг, укладений 30.11.2013 року між позивачем та відповідачем ТзОВ «Інтермосфін», № 001452 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 30.11.2013 року між позивачем та відповідачем ПП «Інтермосфін», слід визнати недійсними.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вказане, з відповідача ПП «Інтермосфін» у користь позивача підлягають стягненню кошти, а саме вступні внески, які були сплачені останньою на виконання оспорюваних договорів, у загальній сумі 9350 грн. 00 коп..

У зв'язку із необхідністю задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів ТзОВ «Інтермосфін» та ПП «Інтермосфін» у солідарному порядку слід стягнути на користь позивача і документально підтверджені судові витрати, що полягають у оплаті за розміщення оголошення у пресі про виклик представників відповідачів у розмірі 420 грн. 00 коп. (згідно квитанції № 83 від 22.05.2014 року, а. с. 35).

Керуючись ст. ст. 10-11, 62, 64, 79, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір № 001447 про надання безвідсоткової позики, укладений 27 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір № 001447 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 27 листопада 2013 року між Приватним підприємством «Інтермосфін» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір № 001452 про надання безвідсоткової позики, укладений 30 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір № 001452 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 30 листопада 2013 року між Приватним підприємством «Інтермосфін» та ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Інтермосфін» на користь ОСОБА_1 9350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» та Приватного підприємства «Інтермосфін» у рівних частинах на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Сколівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Я. Микитин