Постанова

від 14.07.2014 по справі 817/1621/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1621/14

14 липня 2014 року 13год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Лавренчук Тетяна Віталіївна, Грицюк Ірина Петрівна,

відповідача: представник Горовенко Олександр Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "Квант" (далі - МПзОВ "Квант") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432200 та № 0000442200 від 07.04. 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Представники позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримали повністю та зазначили, що податковим органом було безпідставно визнано правочини, вчинені МПзОВ "Квант" з ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" безтоварними. Достовірність та правильність визначення позивачем суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, податковими накладними, що засвідчують факт здійснення господарських операцій, і були підставою для формування у відповідних податкових періодах податкового кредиту. При цьому, позивачем були виконані умови, передбачені ст.ст. 138, 139, 198 та 201 Податкового кодексу України. Всі контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і на момент проведення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, пояснили суду, що висновки акта перевірки № 308/22-13991920 від 25.03. 2014 року, щодо безтоварності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та на інформації, отриманої від інших податкових органів. Здолбунівською ОДПІ не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій з поставки товарів або вказували на невідповідність їх дійсному економічному змісту чи підтверджували б недобросовісність дій позивача як платника податку.

Крім того, зазначили, що виявлене Здолбунівською ОДПІ завищення валових витрат за І-й квартал 2011 року не відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку позивача, адже МПзОВ "Квант" не здійснювало у перевіреному періоді закупівлі транспортних послуг на суму 403994,71грн. та не відображало таких послуг у бухгалтерському обліку, в тому числі проводкою Дт 79 Кт 23, а також не відображало придбання таких послуг і в деклараціях за відповідні звітні періоди. Такою бухгалтерською проводкою на суму 403994,71грн. було відображено у бухгалтерському обліку Позивача віднесення на фінансові результати витрат, що понесені у результаті господарської діяльності по транспортній дільниці МПзОВ "Квант", а не транспортні витрати, чого не було враховано під час перевірки.

Вказують, що Здолбунівська ОДПІ неправомірно стверджує про завищення Позивачем загальновиробничих витрат на суму 28061грн. у зв'язку із списанням МПзОВ "Квант" втрат матеріальних цінностей (скла, дзеркал) в межах природного убутку без оформлення актів типової форми, затверджених «Інструкцією про порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів при транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації», затв. наказом Мінторгівлі СРСР від 27.11.1991р. №95, адже позивачем було надано перевіряючим документи (накладні-вимоги) на списання матеріалів в межах допустимих норм технологічних втрат (в т.ч. в межах природного убутку), які містили всі обов'язкові реквізити первинного документа та які безпідставно не були взяті до уваги перевіряючими, хоча відповідно до п.2.7 зазначеного Положення документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм, що і було здійснено Позивачем у відповідності з п.138.7 ст.138 Податкового кодексу України.

Також представники позивача зазначили, що Здолбунівською ОДПІ було безпідставно зроблено висновок про завищення інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у ІІІ кварталі 2012 року на суму 114720,95грн., оскільки під час перевірки позивачем було надано перевіряючим розрахунок суми, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду до таблиці 2 додатку АМ «Витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, відповідно до п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України, Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року, з якого вбачається, що готова продукція, виготовлена підприємством у липні 2012 року була повністю реалізована у липні, серпні 2012 року, а тому витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, що понесені в липні 2012 року в сумі 114720,95грн. були віднесені до витрат у ІІІ кварталі 2012р.

З огляду на наведене, представники позивача просили адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав подавши письмові заперечення. В обгрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що під час документальної планової перевірки МПзОВ "Квант" було виявлено порушення останнім вимог пп.5.2.1 п.5.2. та пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зокрема, представник відповідача вказав, що перевіркою було встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ", з огляду на те, що по взаємовідносинах із вказаними суб'єктами господарювання до перевірки були представлені документи, які б свідчили про сам факт перевезення товарно-матеріальних цінностей (вантажна декларація, товарно-транспортна накладна, подорожні листи) з порушенням їх оформлення, що свідчить про відсутність реальності операцій з поставки ТМЦ. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Супутник", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ", то податковим органом по вказаних суб'єктах господарювання отримано акти перевірок, якими встановлено, що відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, стю228 Цивільного кодексу України правочини, вчинені цими суб'єктами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків треті осіб.

Крім того, представник відповідача вказує, що перевіркою відображених показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.1» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. встановлено завищення задекларованих МПзОВ "Квант" показників за І-й квартал 2011р. на суму 481802грн., а саме в порушення вимог пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено транспорті витрати на суму 403994,71грн., зв'язок яких з господарською діяльністю підприємства не встановлено, що було відображено у бухгалтерському обліку проводкою Дт 79, Кт 23 - списано виробничі витрати на фінансовий результат. Використовуючи бухгалтерське проведення Дт 79, Кт 23 підприємство заперечує факт використання в господарській діяльності транспортних послуг: вартість даних транспортних послуг не включена до собівартості виготовленої та реалізованої продукції (рах.23 «Виробництво», рах.26 «Готова продукція»); вартість даних транспортних послуг не включена до первісної вартості запасів (рах.20 «Виробничі запаси», рах.28 «Товари»); вартість даних транспортних послуг не пере виставлена покупцям (рах.903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»); вартість даних транспортних послуг не включена до складу витрат на збут. Оскільки підприємство не визначилося з напрямком використання придбаних транспортних послуг відобразити їх вартість у податковому підприємства неможливо. Враховуючи вказане, позивач в порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив валові витрати за І-й квартал 2011 року на 403994,71грн. в результаті формування валових витрат за рахунок витрат, зв'язок яких з господарською діяльністю не встановлено.

Також зазначив, що перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р. МПзОВ "Квант" здійснював списання втрат матеріальних цінностей (скла, дзеркал) в межах природного убутку згідно встановлених та законодавчо затверджених норм. Всього за вказаний період позивачем здійснено списання втрат матеріальних цінностей (скла, дзеркал) в межах природного убутку на суму 28061грн. Дані суми відображені в рядку 06.1.13 додатку ЗВ до рядка 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 року та приймають участь у формуванні загальновиробничих витрат підприємства. В бухгалтерському обліку втрати запасів підприємство не відображає, до перевірки не були представлені жодні документи згідно з якими проводиться облік бою, втрат запасів, а також актів на списання, розрахунків та інших документів, які б підтверджували достовірність об'ємів матеріальних цінностей, що підлягають списанню в межах природного убутку у їх фізичному та грошовому вимірі. Отже, в порушення п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачем завищено загальновиробничі витрати, рядок 06.1 ЗВ Декларації з податку на прибуток, за 2-4 квартали 2011 року на 28061грн.

З огляду на наведене, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Здолбунівською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "Квант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої був складений акт № 308/22-13991920 від 25.03. 2014 року (т. 1 а.с. 15-95).

Як вбачається з висновків акта перевірки, за результатами її проведення, було встановлено порушення МПзОВ "Квант" (відповідно до предмету спору):

- пп. 5.2.1 п.5.2. та пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків було занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 898249грн., в тому числі за І-й квартал 2011р. на суму 481802грн., за ІІ-ІV-й квартали 2011р.на суму 245553грн. та за 2012 рік на суму 170889грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 212814грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 70637грн.

Не погодившись із висновками вказаного акту позивачем було подано заперечення №102 від 31.03.2014 року, які відповідно до листа Здолбунівської ОДПІ №1908/22-13/356 від 07.04.2014 року були відхилені, а висновки акта перевірки були залишені без змін (т. 1 а.с. 96-99, 100-105).

На підставі акту перевірки №308/22-13991920 від 25.03.2014 року Здолбунівською ОДПІ були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000442200 від 07.04.2014р., яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 212814,00грн. за основним платежем та 17945,00грн. штрафних санкцій, всього 230759,00грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 07.04.2014р., яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70637,00грн. за основним платежем та 5852,00грн. штрафних санкцій, всього 76489,00 грн (т. 1 а.с. 13, 14).

Надаючи правову оцінку доводам сторін та спірним обставинам справи, судом враховано, що відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

1. Досліджуючи спірні обставини справи з приводу висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат на суму 77807грн. (за І-й квартал 2011 року) і на суму 145901,09грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податкового кредиту на суму 45085,63грн. по операціям позивача з ТОВ "Торговий Дім "Стальпромсервіс" (код ЄДРПОУ 37242652) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання листів, труб, кутників та полос є:

- договір купівлі-продажу №37 від 21.01.2011р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" товару (металопрокату). Відвантаження продукції проводиться при 100% попередній оплаті товару згідно наданих рахунків на умовах EXW «Франко-склад ПРОДАВЦЯ» (п.2.2. Договору) (т. 1 а.с. 131);

- видаткові накладні №РН-2501/3 від 25.01.2011р., №РН-1402/1 від 14.02.2011р., №РН-1703/6 від 17.03.2011р., №РН-0504/4 від 05.04.2011р., №РН-1304/3 від 13.04.2011р., №РН-2406/1 від 24.06.2011р. (т. 1 а.с. 132-137);

- податкові накладні №41 від 25.01.2011р., №43 від 10.02.2011р., №50 від 14.02.2011р., №77 від 16.03.2011р., №92 від 18.03.2011р., №8 від 04.04.2011р., №44 від 13.04.2011р., №94 від 23.06.2011р., розрахунок №52 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №8 від 04.04.2011р. та розрахунок №90 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №8 від 04.04.2011р. (т. 1 а.с. 138-147).

- платіжні доручення на оплату МПзОВ "Квант" для ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" придбаного товару №163 від 25.01.2011р., №327 від 10.02.2011р., №339 від 14.02.2011р., №663 від 16.03.2011р., №683 від 18.03.2011р., №880 від 04.04.2011р., №983 від 13.04.2011р., №1061 від 19.04.2011р., №1740 від 23.06.2011р., №1741 від 23.06.2011р. (т. 1 а.с. 148-159).

Перелічені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.) та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем металопрокату у ТОВ "ТД "Стальпромсервіс".

Товар було доставлено з місця поставки до місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ «Квант», що було оформлено подорожніми листами № 5 від 19.01.2011р., №7 від 08.02.2011р., №13 від 16.03.2011р., №17 від 11.04.2011р. та №30 від 22.06.2011р. (т. 4 а.с. 72-76).

У відповідності до бухгалтерської довідки №1/бух від 17.06.2014р. кредиторська заборгованість перед ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" відсутня, а весь придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а зокрема:

- для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому були реалізовані для ЗАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" на виконання умов Договору поставки №001/01-ВМ від 18.01.2011р. та договору №030/10-ВМ від 14.10.2011р. Розрахунок за вказаними договорами було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №1719 від 11.08.2011р., №3980 від 28.09.2011р., №4585 від 24.10.2011р., №5107 від 16.11.2011р., №5199 від 22.11.2011р., №5682 від 13.12.2011р.;

- для виконання ремонтних та монтажних робіт обладнання і металоконструкцій для ПАТ "Волинь-Цемент" за договором на виконання підрядних робіт №90 від 10.12.2010р. Розрахунок за виконані роботи було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №2992 від 26.05.2011р., №1920 від 08.04.2011р., №3563 від 29.06.2011р.;

- для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому були реалізовані для ТзОВ "РЗВА-Електрик" на виконання умов Договору поставки №018Р від 01.09.2011р. Розрахунок за вказаним договором було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №6946 від 06.09.2011р., №7495 від 26.09.2011р., №7870 від 07.10.2011р., №8157 від 14.10.2011р., №8273 від 17.10.2011р., №8508 від 21.10.2011р., №8649 від 25.10.2011р., №8876 від 28.10.2011р., №8981 від 01.11.2011р., №9661 від 15.11.2011р.;

- для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому були реалізовані для ТзОВ "Акон Технік" на виконання умов Договору №011/03-ВМ від 30.03.2011р. Розрахунок за вказаним договором було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №253 від 03.04.2011р., №284 від 06.05.2011р., №283 від 06.05.2011р., №293 від 19.05.2011р., №295 від 30.05.2011р., №296 від 30.05.2011р., №305 від 09.06.2011р., №311 від 16.06.2011р., №336 від 07.07.2011р., №337 від 07.07.2011р., №404 від 30.11.2011р., №405 від 30.11.2011р., №412 від 08.12.2011р.;

- для виконання робіт по реконструкції аспіраційних систем для ТзОВ "Селищанський гранітний кар'єр" на виконання умов договору №025/09-ВМ від 01.09.2011р., укладеного позивачем із вказаним суб'єктом господарювання. Розрахунок за виконані роботи було здійснено платіжними дорученнями №8878 від 05.10.2011р. та № 9596 від 07.05. 2012 р. (т. 1 а.с. 123-128).

Отже, наведена господарська операція позивача та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" з приводу придбання металопрокату - листів, труб, кутників та полос, є такою, що фактично відбулася та носила реальний характер і призвела до змін майнового стану учасників.

Податковий орган покликається на те, що в наданих під час перевірки позивачем подорожніх листах № 5 від 19.01.2011р., № 7 від 08.02.2011р., №13 від 16.03.2011р., №17 від 11.04.2011р. та №30 від 22.06.2011р. наявні недоліки в їх оформленні, а саме у них відсутня інформація про марку пального, що використовувалося відповідним автомобілем, відсутні підписи заправника, механіка та диспетчера, відсутня розрахункова кількість поїздок з вантажем, що потрібна для повного виконання завдання та ряд інших недоліків, а також не представлено товарно-транспортні накладні, які б підтверджували фактичне транспортування товару. Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З господарських правовідносин, що виникли між позивачем та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", вбачається, що покупець (позивач у справі) не замовляв послуги доставки товару, а сама поставка здійснювалася на умовах базису поставки EXW «Франко-склад ПРОДАВЦЯ», що відповідно до правил ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року) трактується як те, що всі зобов'язання продавця є виконаними з моменту надання ним товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці, без будь-яких додаткових зобов'язань по загрузці чи транспортуванні товару.

Транспортування товару з місця поставки здійснювалося власними силами та транспортними засобами покупця - МПзОВ "Квант", а відтак наявність або відсутність ТТН та подорожніх листів як підтверджуючих документів не має вирішального значення саме по собі, адже подання ТТН та подорожніх листів за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару не є обов'язковим у зв'язку з тим, що в даному спорі не оцінюється правомірність формування податкового кредиту, валових витрат безпосередньо за операціями перевезення товарів, а лише за операціями з поставки (продажу) товару - металопрокату (листів, труб, кутників та полос), крім того судом оцінено всі докази в сукупності та зроблено висновок про реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Таким чином, доводи податкового органу про відсутність ТТН та недоліки в оформленні подорожніх листів не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу

ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" для позивача металопрокату - листів, труб, кутників та полос.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму 77807грн. (за І-й квартал 2011 року) і на суму 145901,09грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податковий кредит на суму 45085,63грн. по операціям позивача з ТОВ "ТД "Стальпромсервіс".

2. Щодо спірних обставин справи з приводу висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат на суму 10840,00грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податкового кредиту на суму 2168грн. по операціям позивача з ТОВ "Супутник" (код ЄДРПОУ 20483006) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання електрокорунда є:

- договір поставки №12 від 12.04.2011р., предметом якого було придбання позивачем у

ТОВ "Супутник" товару - електрокорунду. Пунктом постачання товару за цим договором є м.Запоріжжя, якщо інше не обумовлено в заявках покупця (п.3.4. Договору) (т. 1 а.с. 180);

- видаткова накладна №34 від 30.05.2011р. (т. 1 а.с. 181);

- податкова накладна №3 від 30.05.2011р. (т. 1 а.с. 182);

- платіжне доручення №1422 від 30.05.2011р. на суму 13008,00 грн. (т. 1 а.с. 183).

Зазначені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем електрокорунду у ТОВ "Супутник".

У відповідності до бухгалтерської довідки № 2/бух від 17.06.2014р. кредиторська заборгованість перед ТОВ "Супутник" відсутня, а придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення металоконструкції «Контейнер», яка в подальшому була реалізована 30.06.2011 р. для ТзОВ "Акон Технік" на виконання умов договору №011/03-ВМ від 30.03.2011р. Розрахунок за вказаною операцією було проведено ТзОВ "Акон Технік" з позивачем платіжними дорученнями №293 від 19.05.2011р. та №337 від 07.07.2011р., дебіторська заборгованість відсутня (т. 1 а.с. 160).

Отже, наведена господарська операція позивача та ТОВ "Супутник" з приводу придбання електрокорунду є такою, що фактично відбулася та носила реальний характер.

Податковий орган покликається на те, що під час перевірки позивачем в порушення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965р., не було надано документів, вказаних у пункті 12 такої Інструкції, що підтверджує відсутність реальності вчинення господарської операції. Суд відхиляє такі доводи з огляду на наступне.

Зі змісту п.12 Інструкції №П-6 вбачається, що приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, упаковочному ярлику та ін.) відправника (виробника), при цьому відсутність вказаних документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. Отже, з вказаної норми вбачається, що перелік супровідних до товару документів не є вичерпним, а, отже, сторони можуть оформити факт приймання-передачі продукції іншим первинним документом, яким в даному випадку є видаткова накладна №34 від 30.05.2011р.

Таким чином, доводи податкового органу не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу ТОВ "Супутник" для позивача електрокорунду.

Посилання Здолбунівської ОДПІ на те, що правочини, укладені ТОВ "Супутник" є нікчемними з огляду на інформацію, викладену у акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя №145/23-2/20483006 від 30.09.2011р., суд до уваги не приймає, оскільки вказаною інформацією жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Супутник", а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки ТОВ "Супутник", так і акту перевірки позивача.

Висновки акту перевірки №145/23-2/20483006 від 30.09.2011р. не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Супутник" оскільки вони є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень. Інших доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не подано і судом не здобуто.

Крім того, суд звертає увагу, що реальність господарських операцій по договору поставки №12 від 12.04.2011р. вже перевірялася адміністративними судами у справі №2а/1770/3694/2012 (постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р., ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р.) та у справі №2а/1770/3691/2012 (постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р., ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р.), в яких судами було зроблено висновок про реальність господарських операцій з поставки ТОВ "Супутник" для МПзОВ "Квант" електрокорунду.

З врахуванням встановлених обставин справи та положень наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму 10840,00грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податковий кредит на суму 2168грн. по операціям позивача з ТОВ "Супутник".

3. Досліджуючи спірні обставини справи з приводу висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат на суму 60750,61грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податкового кредиту на суму 12150,13грн. по операціям позивача з ПП "Склогруп" (Код ЄДРПОУ 37386639) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання дисків, фетрів та свердл є:

- договір на поставку продукції №119/01 від 29.12.2010р., предметом якого було придбання позивачем у ПП "Склогруп" інструменту для обробки скла (диски, свердла). Поставка продукції по договору здійснюється на умовах СРТ - м.Київ (згідно Правил INCOTERMS 2000) (п.5.1. Договору) (т. 1 а.с. 187);

- видаткові накладні №11 від 14.07.2011р., №02 від 11.08.2011р., №17 від 31.08.2011р., №11 від 16.09.2011р., №22 від 26.09.2011р., №17 від 14.10.2011р., №18 від 14.10.2011р., №30 від 28.10.2011р., №01 від 01.11.2011р., №05 від 07.11.2011р., №09 від 28.11.2011р., №10 від 28.11.2011р. (т. 1 а.с. 188-199);

- податкові накладні №11 від 14.07.2011р., №02 від 11.08.2011р., №17 від 31.08.2011р., №11 від 16.09.2011р., №22 від 26.09.2011р., №17 від 14.10.2011р., №18 від 14.10.2011р., №30 від 28.10.2011р., №01 від 01.11.2011р., №05 від 07.11.2011р., №09 від 28.11.2011р., №10 від 28.11.2011р. (т. 1 а.с. 200-211);

- платіжні доручення на оплату МПзОВ "Квант" для ПП "Склогруп" придбаного товару №2045 від 20.07.2011р., №2448 від 26.08.2011р., №2496 від 30.08.2011р., №2828 від 26.09.2011р., №2952 від 04.10.2011р., №3086 від 14.10.2011р., №3117 від 18.10.2011р., №3235 від 26.10.2011р., №3336 від 02.11.2011р., №3401 від 10.11.2011р., №3433 від 11.11.2011р., №3607 від 25.11.2011р. (т. 1 а.с. 212-223).

Вказані первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій з купівлі позивачем дисків, фетрів та свердл у ПП "Склогруп".

У відповідності до бухгалтерської довідки № 3/бух від 17.06.2014р. кредиторська заборгованість перед ПП "Склогруп" відсутня, а весь придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме у процесі виготовлення виробів зі скла та дзеркала для полірування та шліфування поверхні скла, обробки кромки на зовнішньому боці скла та дзеркал, виготовлення отворів у склі та дзеркалі, оскільки диски, фетр та свердла являються витратними матеріалами до верстатів та автоматичної лінії по обробці скла, що використовуються позивачем на власному виробництві. Зазначене підтверджується відомостями з інструкцій по експлуатації та обслуговуванню вертикального прямолінійного станка для обробки торців, по експлуатації та технічному обслуговуванню вертикального прямолінійного фацетного станку, інструкції на вертикальний станок для прямолінійної обробки кроки скла FPS 15S та інструкції по експлуатації та технічному обслуговуванню напівавтоматичної горизонтальної кромочно-фацетної машини, наданими позивачем до матеріалів справи (т. 1 а.с. 184).

Отже, наведена господарська операція позивача та ПП "Склогруп" з приводу придбання дисків, фетрів та свердл є такою, що фактично відбулася та носила реальний характер.

Податковий орган покликається на те, що до перевірки йому були представлені позивачем товарно-транспортні документи з порушенням їх оформлення, а саме в ТТН зазначено адресу відправника м.Київ, в той час як ПП "Склогруп" знаходиться у м.Полтава, при цьому до перевірки не було надано ТТН, які б засвідчували доставку ТМЦ від місцезнаходження постачальника ПП "Склогруп" у м.Полтава до м.Києва, у зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку, що ТТН є невірно оформленими, а відповідно не можуть бути документальною основою податкового обліку. Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З господарських правовідносин, що виникли між позивачем та ПП "Склогруп", вбачається, що поставка здійснювалася на умовах СРТ м.Київ, що відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000 трактується так, що всі зобов'язання продавця є виконаними коли товар надано у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки, яким в даному випадку сторони визнали м.Київ.

Транспортування товару з місця поставки, визначеного п.5.1. договору на поставку продукції №119/01 від 29.12.2010р., (м.Київ) до місцезнаходження покупця здійснювалося через ПП «Нічний Експрес», що було оформлено вантажними деклараціями товарно-транспортними накладними від 04.07.2011р., від 14.07.2011р., від 08.08.2011р., від 16.08.2011р., від 05.09.2011р., від 29.09.2011р., від 05.10.2011р., від 19.10.2011р., від 04.11.2011р. (т. 1 а.с. 224-226).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не замовлялося, не придбавалося та не оплачувалося послуг з перевезення товару з м.Полтава до м.Київ (тобто не було понесено витрат на доставку такого товару), а відтак платник податків не зобов'язаний обліковувати та зберігати первинні документи (товарно-транспортні накладні) за операціями яких він не здійснював.

Зважаючи на те, що покупець (позивач у даній справі) не є замовником транспортних послуг по доставці товару з м.Полтава до м.Київ, то наявність або відсутність ТТН та шляхових листів на вказаний проміжок шляху не має юридичного значення, адже в даному спорі не оцінюється правомірність формування податкового кредиту, валових витрат за операціями перевезення товару з м.Полтава до м.Київ.

Таким чином, доводи податкового органу про начебто помилкове зазначення в ТТН адреси відправлення м.Київ замість м.Полтава не знайшли свого підтвердження, адже у відповідності з умовами укладеного між позивачем та ПП "Склогруп" договору на поставку продукції № 119/01 від 29.12. 2010 р. адресою передачі товару (а відповідно його відвантаження) є саме м.Київ, а не м.Полтава.

Поряд з цим, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а відповідно і від правильності їх оформлення, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Доводи Здолбунівської ОДПІ не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу ПП "Склогруп" для позивача дисків, фетрів та свердл.

З врахуванням встановлених обставин справи та положень наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму 60750,61грн. (за ІІ - ІV квартали 2011р.) та податковий кредит на суму 12150,13грн. по операціям позивача з ПП "Склогруп"

4. З приводу спірних обставин справи щодо висновку податкового органу стосовно завищення позивачем витрат на суму 16654,38грн. (за 2012р.) та податкового кредиту на суму 3330,88грн. по операціям позивача з ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 34366337) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання металопродукції - листів, є:

- договір поставки №МХ-116 від 01.09.2011р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" товару - металопродукції. Поставка продукції по договору здійснюється на умовах EXW - склад Постачальника: м.Дніпропетровськ, вул.Повітряна, 5 (згідно Правил «ІНКОТЕРМС» в діючій редакції) (п.2.1. Договору) (т. 1 а.с. 230-231);

- видаткова накладна №РН-0602-0002 від 06.02.2012р. (т. 1 а.с. 232);

- податкова накладна №7 від 06.02.2012р. (т. 1 а.с. 233);

- платіжне доручення №1279 від 06.02.2012р. (т. 1 а.с. 234).

Наведені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарської операції позивача та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" з приводу придбання металопродукції - листів, а також підтверджують реальний характер такої операції.

Товар було доставлено з місця поставки у місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ «Квант», що було оформлено подорожнім листом №3 від 03.02. 2012 р. (т. 4 а.с. 77).

У відповідності до бухгалтерської довідки №4/бух від 17.06.2014р. кредиторська заборгованість перед ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" відсутня, а придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а зокрема:

- для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому на виконання умов договору поставки №03-046-12 від 30.01.2012р., укладеному між позивачем та ПАТ «ЮГцемент», були реалізовані останньому. Розрахунок за вказаним договором було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №607 від 01.02.2012р та №1737 від 23.03.2012р.;

- для виконання ремонтних та монтажних робіт обладнання і металоконструкцій для ПАТ "Волинь-Цемент" за договором підряду №008/01-ВМ від 19.01.2012р. Розрахунок за виконані роботи було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №6439 від 08.05.2012р., №7362 від 19.06.2012р., №7635 від 03.07.2012р. (т. 1 а.с. 227).

Стосовно доводів податкового органу з приводу того, що на момент перевірки суми податкового кредиту та витрат за операціями позивача з названим контрагентом не підтверджені товарно-транспортними накладними, а також документами, визначеними п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затв. постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965р., то відповідно до положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати підтверджуються виключно розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. В той же час, документи обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Інструкцією №П-6, зокрема, ТТН та подорожній лист, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Транспортування товару з місця поставки здійснювалося власними силами та транспортним засобом покупця - МПзОВ "Квант", а відтак наявність або відсутність ТТН та подорожнього листа як підтверджуючих документів не має юридичного значення, адже подання ТТН та подорожніх листів за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару не є обов'язковим у зв'язку з тим, що в даному спорі не оцінюється правомірність формування податкового кредиту, валових витрат безпосередньо за операцією перевезення товарів, а лише за операціями з поставки (продажу) ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" для позивача металопродукції.

Посилання Здолбунівської ОДПІ на те, що правочини, укладені ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" є нікчемними з огляду на інформацію, викладену у акті перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №803/22-5/34366337 від 22.02.2013р., суд до уваги не приймає, оскільки вказаною інформацією жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ", а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ", так і акту перевірки позивача. Крім того, висновки акту перевірки №803/22-5/34366337 від 22.02.2013р. не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" оскільки вони є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Доводи Здолбунівської ОДПІ не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" для позивача металопродукції, а відповідно з урахуванням встановлених обставин справи та положень наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму16654,38 грн. (за 2012р.) та податковий кредит на суму 3330,88грн. по операціям позивача з ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ".

5. Щодо висновку податкового органу відносно завищення позивачем витрат на суму 39514,19грн. (за 2012р.) та податкового кредиту на суму 7902,84грн. по операціям з ТОВ "Металелектромаш" (код ЄДРПОУ 38104548) судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для формування названих сум податкового кредиту та витрат за операцією з придбання металопрокату - листів, кругів, полос (смуг), є:

- договір поставки металопрокату від 11.05.2012р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "Металелектромаш" товару - металопрокату. Поставка Товару здійснюється на умовах самовивозу (п.3.3. Договору) (т. 1 а.с. 240);

- видаткові накладні №РН-0000055 від 11.05.2012р., №РН-0000058 від 14.05.2012р., №РН-0000059 від 14.05.2012р., №РН-0000080 від 23.05.2012р. (т. 1 а.с. 241-244);

- податкові накладні №16 від 11.05.2012р., №17 від 11.05.2012р. (т. 1 а.с. 245-246);

- платіжне доручення №1215 від 11.05.2012р. (т. 1 а.с. 247).

Зазначені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення господарської операції позивача та ТОВ "Металелектромаш" з приводу придбання металопрокату.

Товар було доставлено з місця поставки у місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ «Квант», що було оформлено подорожніми листами № 37 від 09.05.2012р. та № 43 від 23.05.2012р. (т. 4 а.с. 78,79).

У відповідності до бухгалтерської довідки №5/бух від 17.06.2014р. кредиторська заборгованість перед ТОВ "Металелектромаш" відсутня, а придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а зокрема:

- для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПАТ "Івано-Франківськцемент" за договором на виконання підрядних робіт №013/03-ВМ від 05.03.2012р. Розрахунок за виконані роботи було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №3222 від 10.05.2012р., №4748 від 25.06.2012р., №7836 від 27.09.201.21р., №9674 від 03.12.2012р.;

- для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПАТ "Волинь-Цемент" на виконання умов Договору підряду №008/01-ВМ від 19.01.2012р. та Договору підряду №002/01-ВМ від 02.01.2013р. Розрахунок за вказаними договорами було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №7935 від 03.07.2012р., №3889 від 08.08.2013р.;

- для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПрАТ "Єврошпон-Смига" на виконання умов Договору підряду №023/06-ВМ від 15.06.2012р. Розрахунок за вказаними договорами було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №2628 від 06.08.2012р., №514 від 04.09.2012р., №9601 від 21.09.2012р., №9669 від 02.10.2012р.;

- для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому були реалізовані для Компанії "RONDO GOLD INDUSTRIES AND INVESMENTS LTV" на виконання умов Договору купівлі-продажу №01/12-014 від 14.05.2012р. та Договору купівлі-продажу №015/10-ВМ від 30.10.2012р. Розрахунок за вказаними договорами було здійснено з позивачем SWIFT від 15.05.2012р., SWIFT від 15.11.2012р., SWIFT від 28.01.2013р.;

- для виготовлення металоконструкцій та нестандартного обладнання, які в подальшому були реалізовані для ТзОВ "Автополюс" на виконання умов Договору №036/08 ВМ від 16.08.2012р. Розрахунок за вказаними договорами було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №28 від 17.08.2012р., №31 від 20.08.2012р., №89 від 23.11.2012р., №6 від 15.01.2013р., №5 від 15.01.2013р.;

- для виконання робіт по модернізації стенду для ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" за договором підряду №007/13-ВМ від 04.02.2013р. Розрахунок за виконані роботи було здійснено з позивачем платіжними дорученнями №867 від 25.02.2013р., №1826 від 16.04.2013р. (т. 1 а.с. 236-237).

Отже, наведена господарська операція позивача та ТОВ "Металелектромаш" з приводу придбання металопрокату - листів, кругів, полос (смуг), є такою, що фактично відбулася та носила реальний характер.

Покликання Здолбунівської ОДПІ на те, що правочини, укладені ТОВ "Металелектромаш" є нікчемними з огляду на інформацію, викладену у акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва №1213/22-9/38104548 від 03.04.2013р., суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Металелектромаш", а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки ТОВ "Металелектромаш", так і акту перевірки позивача.

Крім того, висновки акту перевірки №1213/22-9/38104548 від 03.04.2013р. не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень. Інших доказів на підтвердження вказаних висновків відповідачем не подано і судом не здобуто.

Суд відхиляє також доводи Здолбунівської ОДПІ щодо відсутності реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" у зв'язку із недоліками оформлення подорожніх листів з огляду на те, що в даному спорі не оцінюється правомірність формування податкового кредиту, валових витрат за операцією з перевезення товарів, а лише за операціями з поставки (продажу) ТОВ "Металелектромаш" для позивача металопрокату.

Таким чином, доводи Здолбунівської ОДПІ не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу ТОВ "Металелектромаш" для позивача металопрокату, а відповідно суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати на суму 39514,19грн. (за 2012р.) та податкового кредиту на суму 7902,84грн. по операціям з ТОВ "Металелектромаш".

6. З приводу висновку Здолбунівської ОДПІ щодо завищення позивачем валових витрат за І-й квартал 2011р. на суму 403995грн., що не вплинуло на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, то судом встановлено наступне.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99р., зареєстрованого в Мін'юсті України 21.12.99р. за №893/4186, передбачено, що рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), при цьому за дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин. Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.

Як вбачається з письмових пояснень головного бухгалтера МПзОВ «Квант» ОСОБА_2 щодо відображення в бухгалтерському обліку витрат по виробничому підрозділу МПзОВ «Квант» «Транспортна дільниця» на суму 403994,71грн. та щодо бухгалтерської проводки Дт79 Кт23 на суму 403994,71грн., зазначеною бухгалтерською проводкою МПзОВ "Квант" було відображено у бухгалтерському обліку підприємства у січні, лютому та березні 2011 року віднесення на фінансові результати витрат, що понесені в результаті господарської діяльності виробничого підрозділу підприємства «Транспортна дільниця» (т. 2 а.с. 20).

Зазначені витрати по транспортній дільниці у відповідності до наданих суду аналізу рахунку 23.106 за І-й квартал 2011р., письмових пояснень головного бухгалтера, а також даних декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. складаються з:

- витрат на оплату праці водіїв в сумі 57273,88грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.3 відповідно до п.п.5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування в сумі 21308,01грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.4 відповідно до п.п.5.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- амортизації транспортних засобів у бухгалтерському обліку в сумі 113854,29 грн., яка не відноситься до податкового обліку та не була відображена як в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р., так і в деклараціях з податку на прибуток підприємства будь-яких інших періодів;

- вартості списаних палива та матеріалів в сумі 184264,97грн. Зазначені витрати у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.2 як убуток балансової вартості запасів відповідно до п.п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в сумі 15989,94грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.10 відповідно до п.п.5.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- витрат зі страхування в сумі 4994,03грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.12 відповідно до п.п.5.4.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством в сумі 1512,00грн., що у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. було відображено у рядку 04.13 відповідно до п.п.5.4.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- вартості списаних малоцінних швидкозношуваних предметів в сумі 1149,27грн. Зазначені витрати у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 р. відображені у рядку 04.2 як убуток балансової вартості запасів відповідно до п.п.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- інших витрат в сумі 3648,32грн., що відображені у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. і складаються з витрат на технічні огляди автомобілів, канцелярських витрат та ін.

Зазначене засвідчує ведення позивачем у відповідності з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій аналітичного обліку за рахунком 23 "Виробництво" за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється - господарська діяльність по виробничому підрозділу підприємства "Транспортна дільниця".

У відповідності до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За наслідками дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем в процесі здійснення господарської діяльності по виробничому підрозділу підприємства «Транспортна дільниця» відносяться до витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а тому відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються до складу валових витрат.

Доводи ж податкового органу про віднесення позивачем транспортних витрат на суму 403994,71грн., зв'язок яких з господарською діяльністю не встановлений, до витрат підприємства не знайшли свого підтвердження, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, витрати на суму 403994,71грн. не являються транспортними послугами, а відносяться до виробничих витрат (рахунок 23 «Виробництво») по виробничому підрозділу МПзОВ "Квант" "Транспортна дільниця", що надає транспортні послуги стороннім організаціям та фізичним особам.

7. Щодо спірних обставин справи з приводу висновку податкового органу стосовно завищення загальновиробничих витрат у ІІ-ІV кварталах 2011 року на суму 28061грн., що не вплинуло на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, то судом встановлено наступне.

З акту про результати проведення замірів кількісних показників технічно неминучого браку (технологічних втрат) при виробництві виробів зі скла та дзеркала від 25.12.2009р., вбачається, що комісією у складі технічного директора ОСОБА_6, заступника директора з обробки скла ОСОБА_7, начальника дільниці обробки скла ОСОБА_8 та головного механіка ОСОБА_9, за наслідками проведених 02.12.2009р., 04.12.2009р., 08.12.2009р., 10.12.2009р., 14.12.2009р., 16.12.2009р., 18.12.2009р., 21.12.2009р., 22.12.2009р., 23.12.2009р. замірів на дільниці обробки скла МПзОВ "Квант", зроблено висновок про те, що середній показник технологічних втрат при виробництві виробів зі скла та дзеркала становить 15,15% (т. 2 а.с. 23).

Наказом по підприємству №19 від 26.01.2010р. на підставі проведених розрахунків кількісних показників технічно неминучого браку під час процесу виробництва виробів зі скла та дзеркала встановлено допустимі норми технічно неминучого браку (технологічних втрат) у розмірі 15% (т. 2 а.с. 24).

З урахуванням вказаного наказу, позивачем здійснювалося списання сировини по дільниці обробки скла МПзОВ "Квант":

- за квітень 2011р. на підставі розрахунку фактичного розміру технологічних втрат по дільниці обробки скла від 29.04.2011р., що було оформлено накладною вимогою №157 від 29.04.2011р. на загальну суму 4044,88грн.;

- за травень 2011р. на підставі розрахунку фактичного розміру технологічних втрат по дільниці обробки скла від 31.05.2011р., що було оформлено накладною вимогою №319 від 31.05.2011р. на загальну суму 5330,92грн.;

- за червень 2011р. на підставі розрахунку фактичного розміру технологічних втрат по дільниці обробки скла від 30.06.2011р., що було оформлено накладною вимогою №516 від 30.06.2011р. на загальну суму 4351,38грн.;

- за липень 2011р. на підставі розрахунку фактичного розміру технологічних втрат по дільниці обробки скла від 29.07.2011р., що було оформлено накладною вимогою №710 від 29.07.2011р. на загальну суму 14333,41грн. (т. 2 а.с. 25-32).

Зазначені документи, містять всі обов'язкові реквізити первинного документа передбачені п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з письмових пояснень заступника директора по обробці скла МПзОВ "Квант" ОСОБА_7 щодо втрат скла та дзеркала в процесі виробництва виробів зі скла та дзеркала на дільниці обробки скла МПзОВ "Квант", зазначена дільниця підприємства спеціалізується на виготовленні виробів зі скла та дзеркала для меблевих фабрик та по індивідуальним замовленням, при цьому підприємством виконуються такі види обробок як обробка зовнішньої й внутрішньої кромки скла та дзеркал (шліфування та полірування); свердління отворів; фацет на склі та дзеркалі; гравірування по поверхні; матування скла (у тому числі нанесення візерунків, малюнків і логотипів); фарбування скла; вітражі (виготовлення кольорових малюнків і мозаїк на склі або дзеркалі); загартовування (термічне й механічне зміцнення) скла. При цьому процес виготовлення виробів включає в себе наступні операції: порізку великих форматів скла (дзеркала) на вироби згідно заданих розмірів, механічну обробку на станках відповідно до вимог замовника, миття та упаковку продукції, - в ході здійснення яких можливі втрати скла та дзеркала, а саме при порізці на автоматичному розкрійному столі, під час проходження через конвеєри станків механічної обробки, під час свердління отворів алмазним інструментом, при термічній та абразивній обробці скла, на валках миючої машини (т. 2 а.с. 22).

Покликання Здолбунівської ОДПІ на те, що втрати (бій) мали бути оформлені відповідно до Інструкції про порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів при транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації», затвердженого наказом Мінторгівлі СРСР від 27.11.1991р. №95, суд відхиляє, оскільки відповідно до п. 1 вказаної Інструкції норми втрат (бою) будівельних матеріалів є граничними і застосовуються тільки при встановленні фактичних втрат (бою) в оптових і роздрібних підприємствах державної та кооперативної торгівлі, при цьому такою Інструкцією врегульовується порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів виключно при їх транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації. Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював списання технічно неминучого браку, що виникав не під час транспортування автотранспортом, зберіганні чи реалізації, а безпосередньо під час процесу виробництва виробів зі скла та дзеркала.

Інструкцією № 95 не регулюється питання оформлення та списання втрат (бою) матеріалів, що утворюються при виробництві скла та дзеркал для меблів, а тому її застосування податковим органом у даному випадку є безпідставним.

Пунктом 138.7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

Оскільки центральним органом виконавчої влади не встановлено допустимих норм технічно неминучого браку при виробництві скла та дзеркал для меблів та при виготовленні індивідуальних замовлень, то відповідно позивач правомірно здійснював самостійне визначення допустимих норм технічно неминучого браку та оформлював втрати накладними вимогами, що містять всі реквізити первинного документа, як це допускається п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З огляду на вказане, доводи Здолбунівської ОДПІ про завищення позивачем загальновиробничих витрат у ІІ-ІV кварталах 2011 року на суму 28061грн. не знайшли свого підтвердження.

8. Стосовно висновку податкового органу щодо завищення позивачем інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у ІІІ кварталі 2012 року на суму 114720грн., що не вплинуло на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, то судом встановлено наступне.

Згідно з п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

На підтвердження факту понесення витрат в сумі 114720грн. Позивачем надано накладні-вимоги №1130 від 09.07.2012р., №1140 від 11.07.2012р., №1161 від 16.07.2012р., №1193 від 19.07.2012р., №1217 від 26.07.2012р., №1235 від 30.07.2012р., №1236 від 30.07.2012р., №1237 від 30.07.2012р., №1238 від 30.07.2012р., №1240 від 30.07.2012р., №1241 від 30.07.2012р., №1246 від 30.07.2012р., №1243 від 30.07.2012р., №1244 від 30.07.2012р., №1242 від 30.07.2012р., №1272 від 31.07.2012р., №1276 від 31.07.2012р., №1277 від 31.07.2012р. та акти виконаних робіт №М-278 від 06.07.2012р., №Р-182 від 06.07.2012р. та №ОУ-0000107 від 20.07.2012р., які оформлені у відповідності до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (т. 2 а.с. 40-60).

З розрахунку суми, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду до таблиці 2. Витрати на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п.146.12 ст.146 розділу ІІІ Податкового кодексу України за 3 квартали 2012 року - додаток АМ Декларації з податку на прибуток, а також оборотно-сальдових відомостей по рахунку 949 за липень 2012р. та по рахунку 26 за липень і серпень 2012р. вбачається, що готова продукція, виготовлена МПзОВ "Квант" у липні 2012 року була повністю реалізована підприємством у липні та серпні 2012 року, у зв'язку із чим витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, понесені в липні 2012 року в сумі 114720,95 грн. були віднесені до витрат у ІІІ кварталі 2012р.

Оскільки, позивачем в ході перевірки було надано Здолбунівській ОДПІ всі відповідні первинні документи, які підтверджують витрати на вказану суму, і такі витрати не відносяться до таких, що не включаються до складу витрат згідно ст.139 Податкового кодексу України, то відповідно до п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України відповідач не мав права встановлювати додаткові обмеження щодо складу витрат платника податку.

Висновок відповідача щодо того, що з 01.07.2012р. в податковому обліку витрати на ремонт та поліпшення можуть бути віднесені до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) жодним чином не спростовує право платника податків на віднесення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів в сумі 114720,95 грн., при цьому суд зауважує, що віднесення витрат на інший вид витрат та зміна рядку відображення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів в податковій декларації з податку на прибуток підприємств з 06.4.ІВ на 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року не призводить до заниження об'єкта оподаткування.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000432200 та №0000442200 від 07.04.2014р. Натомість позивачем було доведено обґрунтованість своїх позовних вимог.

Отже, при зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірні та обґрунтовані, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності оскаржуваного рішення, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 487 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1138 від 06.06. 2014 року (т. 1 а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000432200 від 07.04. 2014 року та № 0000442200 від 07.04. 2014 року.

Присудити на користь позивача Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.