Ухвала

від 23.09.2014 по справі 817/1621/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"23" вересня 2014 р. Справа № 817/1621/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Кратюк А. О. ,

за участю сторін:

представників позивача Грицюк І.П., Лавренчук Т.В.,

представника відповідача Горовенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" липня 2014 р. у справі за позовом Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "Квант" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000432200 та № 0000442200 від 07.04. 2014 року, винесені Здолбунівською ОДПІ. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарські операції здійснені на підставі правочинів з ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" є реальними, що підтверджується належними первинними документами та використанням отриманих товарів у господарській діяльності. Також вказує на помилковість висновку податкового органу про віднесення до валових витрат витрати на транспортні послуги в сумі 403994,71 грн., оскільки це були витрати у результаті господарської діяльності по транспортній дільниці МПзОВ "Квант". Також вважає правомірним включення загальновиробничих витрат на суму 28061 грн. у зв'язку із списанням втрат матеріальних цінностей (скла, дзеркал) в межах природного убутку, що оформлено накладними-вимогами на списання матеріалів в межах допустимих норм технологічних втрат. Вказує, що під час перевірки позивачем було надано розрахунок суми, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду до таблиці 2 додатку АМ «Витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, відповідно до п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України, Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року, з якого вбачається, що готова продукція, виготовлена підприємством у липні 2012 року була повністю реалізована у липні, серпні 2012 року, а тому витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, що понесені в липні 2012 року в сумі 114720,95грн. були віднесені до витрат у ІІІ кварталі 2012р., а отже витрати звичайної діяльності та операційні витрати у ІІІ кварталі 2012 року на суму 114720,95грн. не завищені.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000432200 від 07.04.2014 року та № 0000442200 від 07.04.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" не були реальними, оскільки не були представлені документи про перевезення товарно-матеріальних цінностей. Транспортні витрати на суму 403994,71 грн., які включені до складу валових витрат, зв'язок яких з господарською діяльністю підприємства не встановлено. Списання втрат матеріальних цінностей (скла, дзеркал) в межах природного убутку згідно встановлених та законодавчо затверджених норм на суму 28061грн. здійснено без оформлення акта належної форми.

Представники позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили відмовити в задоволенні. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що Здолбунівською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "Квант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої був складений акт № 308/22-13991920 від 25.03. 2014 року (т. 1 а.с. 15-95).

Перевіркою зокрема встановлено порушення МПзОВ "Квант":

- пп. 5.2.1 п.5.2. та пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків було занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 898249 грн., в тому числі за І-й квартал 2011р. на суму 481802 грн., за ІІ-ІV-й квартали 2011р.на суму 245553 грн. та за 2012 рік на суму 170889 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 212814 грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 70637 грн.

07.04.2014 року Здолбунівською ОДПІ були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000442200 від 07.04.2014р., яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 212814,00 грн. за основним платежем та 17945,00 грн. штрафних санкцій, всього 230759,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 07.04.2014р., яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70637,00 грн. за основним платежем та 5852,00 грн. штрафних санкцій, всього 76489,00 грн. (т. 1 а.с. 13, 14).

Відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення частини спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Стосовно висновку Здолбунівської ОДПІ щодо завищення позивачем валових витрат за І-й квартал 2011р. на суму 403995грн., що не вплинуло на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Суд встановив, що в бухгалтерському обліку відображені витрати по виробничому підрозділу МПзОВ «Квант» «Транспортна дільниця» на суму 403994,71 грн. та щодо бухгалтерської проводки Дт79 Кт23 на суму 403994,71 грн., зазначеною бухгалтерською проводкою МПзОВ "Квант" було відображено у бухгалтерському обліку підприємства у січні, лютому та березні 2011 року віднесення на фінансові результати витрат, що понесені в результаті господарської діяльності виробничого підрозділу підприємства «Транспортна дільниця».

Зазначені витрати по транспортній дільниці складаються з:

- витрат на оплату праці водіїв в сумі 57273,88 грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.3 відповідно до п.п.5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування в сумі 21308,01 грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.4 відповідно до п.п.5.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- амортизації транспортних засобів у бухгалтерському обліку в сумі 113854,29 грн., яка не відноситься до податкового обліку та не була відображена як в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р., так і в деклараціях з податку на прибуток підприємства будь-яких інших періодів;

- вартості списаних палива та матеріалів в сумі 184264,97 грн. Зазначені витрати у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.2 як убуток балансової вартості запасів відповідно до п.п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в сумі 15989,94 грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.10 відповідно до п.п.5.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- витрат зі страхування в сумі 4994,03 грн., які у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. відображені у рядку 04.12 відповідно до п.п.5.4.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством в сумі 1512,00 грн., що у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. було відображено у рядку 04.13 відповідно до п.п.5.4.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- вартості списаних малоцінних швидкозношуваних предметів в сумі 1149,27 грн. Зазначені витрати у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 р. відображені у рядку 04.2 як убуток балансової вартості запасів відповідно до п.п.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- інших витрат в сумі 3648,32 грн., що відображені у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р. і складаються з витрат на технічні огляди автомобілів, канцелярських витрат та ін.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99р., зареєстрованого в Мін'юсті України 21.12.99р. за №893/4186, рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), при цьому за дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин. Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати понесені позивачем в процесі здійснення господарської діяльності по виробничому підрозділу підприємства «Транспортна дільниця» відносяться до витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а тому відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються до складу валових витрат. Вказані витрати зовсім не являються транспортними витратами, як встановив відповідача, а відносяться до виробничих витрат (рахунок 23 «Виробництво») по виробничому підрозділу МПзОВ "Квант" "Транспортна дільниця", що надає транспортні послуги стороннім організаціям та фізичним особам.

До складу валових витрат позивачем віднесено витрати на брак продукції та псування в сумі 28061 грн.

З акту про результати проведення замірів кількісних показників технічно неминучого браку (технологічних втрат) при виробництві виробів зі скла та дзеркала від 25.12.2009р., вбачається, що комісією у складі технічного директора Сиволапа В.В., заступника директора з обробки скла Сидорні О.В., начальника дільниці обробки скла Сахнюк О.О. та головного механіка Германюк П.Т., за наслідками проведених 02.12.2009р., 04.12.2009р., 08.12.2009р., 10.12.2009р., 14.12.2009р., 16.12.2009р., 18.12.2009р., 21.12.2009р., 22.12.2009р., 23.12.2009р. замірів на дільниці обробки скла МПзОВ "Квант", зроблено висновок про те, що середній показник технологічних втрат при виробництві виробів зі скла та дзеркала становить 15,15% (т. 2 а.с. 23).

Наказом по підприємству №19 від 26.01.2010р. на підставі проведених розрахунків кількісних показників технічно неминучого браку під час процесу виробництва виробів зі скла та дзеркала встановлено допустимі норми технічно неминучого браку (технологічних втрат) у розмірі 15% (т. 2 а.с. 24).

З урахуванням вказаного наказу, позивачем здійснювалося списання сировини по дільниці обробки скла МПзОВ "Квант": - за квітень 2011р., що було оформлено накладною вимогою №157 від 29.04.2011р. на загальну суму 4044,88 грн.; за травень 2011р. - накладна- вимога №319 від 31.05.2011р. на загальну суму 5330,92 грн.; за червень 2011р. накладна- вимога №516 від 30.06.2011р. на загальну суму 4351,38 грн.; за липень 2011р. накладна- вимога №710 від 29.07.2011р. на загальну суму 14333,41 грн. (т. 2 а.с. 25-32).

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги стосовно обов'язковості оформлення бою, втрат відповідно до Інструкції про порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів при транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації», затвердженого наказом Мінторгівлі СРСР від 27.11.1991р. №95, оскільки вказана інструкція застосовується при встановленні фактичних втрат (бою) в оптових і роздрібних підприємствах державної та кооперативної торгівлі.

В даному випадку списання технічно неминучого браку здійснюється безпосередньо під час процесу виробництва виробів зі скла та дзеркала.

Пунктом 138.7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

Накладні-вимоги, оформлені позивачем містять всі обов'язкові реквізити первинного документа передбачені п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення вказаних витрат до складу валових є правомірним.

Стосовно висновку податкового органу щодо завищення позивачем інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у ІІІ кварталі 2012 року на суму 114720грн., що не вплинуло на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, то судом встановлено наступне.

Згідно з п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

На підтвердження факту понесення витрат в сумі 114720 грн. Позивачем надано накладні-вимоги №1130 від 09.07.2012р., №1140 від 11.07.2012р., №1161 від 16.07.2012р., №1193 від 19.07.2012р., №1217 від 26.07.2012р., №1235 від 30.07.2012р., №1236 від 30.07.2012р., №1237 від 30.07.2012р., №1238 від 30.07.2012р., №1240 від 30.07.2012р., №1241 від 30.07.2012р., №1246 від 30.07.2012р., №1243 від 30.07.2012р., №1244 від 30.07.2012р., №1242 від 30.07.2012р., №1272 від 31.07.2012р., №1276 від 31.07.2012р., №1277 від 31.07.2012р. та акти виконаних робіт №М-278 від 06.07.2012р., №Р-182 від 06.07.2012р. та №ОУ-0000107 від 20.07.2012р., які оформлені у відповідності до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (т. 2 а.с. 40-60).

З розрахунку суми, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду до таблиці 2. Витрати на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п.146.12 ст.146 розділу ІІІ Податкового кодексу України за 3 квартали 2012 року - додаток АМ Декларації з податку на прибуток, а також оборотно-сальдових відомостей по рахунку 949 за липень 2012р. та по рахунку 26 за липень і серпень 2012р. вбачається, що готова продукція, виготовлена МПзОВ "Квант" у липні 2012 року була повністю реалізована підприємством у липні та серпні 2012 року, у зв'язку із чим витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, понесені в липні 2012 року в сумі 114720,95 грн. були віднесені до витрат у ІІІ кварталі 2012р.

Тож, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги стосовно того, що з 01.07.2012р. в податковому обліку витрати на ремонт та поліпшення можуть бути віднесені до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) жодним чином не спростовує право платника податків на віднесення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів в сумі 114720,95 грн.

Стосовно висновку податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операцій з ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" колегія суддів зазначає наступне.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" укладено договір купівлі-продажу №37 від 21.01.2011р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "ТД "Стальпромсервіс" товару (металопрокату). Відвантаження продукції проводиться при 100% попередній оплаті товару згідно наданих рахунків на умовах EXW «Франко-склад ПРОДАВЦЯ» (п.2.2. Договору) (т. 1 а.с. 131);

За кожною господарською операцією оформлені належним чином видаткові та податкові накладні.

Згідно платіжних доручень оплата за товар проведена (т. 1 а.с. 148-159).

Товар було доставлено з місця поставки до місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ «Квант», що було оформлено подорожніми листами № 5 від 19.01.2011р., №7 від 08.02.2011р., №13 від 16.03.2011р., №17 від 11.04.2011р. та №30 від 22.06.2011р. (т. 4 а.с. 72-76).

Товар в подальшому був використаний в господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки, договорами виконання підрядних робіт з ПАТ "Волинь-Цемент", ТОВ "РЗВА-Електрик", ТОВ "Акон Технік", ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр".

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже відсутність в дорожніх листах інформації про марку пального, що використовувалося відповідним автомобілем, підписів заправника, механіка та диспетчера, не вказує на відсутність господарської операції перевезення вантажу.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "Супутник" укладено договір поставки №12 від 12.04.2011р., предметом якого було придбання позивачем товару - електрокорунду. Пунктом постачання товару за цим договором є м. Запоріжжя, якщо інше не обумовлено в заявках покупця (п.3.4. Договору) (т. 1 а.с. 180);

Позивачем отримано видаткову накладна, податкову накладну. Оплата проведена, що підтверджується платіжним дорученням. (т. 1 а.с. 181, 182, 183);

Придбаний у вказаного суб'єкта господарювання товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення металоконструкції «Контейнер», яка в подальшому була реалізована.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним документом приймання-передачі товару є видаткова накладна.

Актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №145/23-2/20483006 від 30.09.2011р., на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Супутник", а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки ТОВ "Супутник".

Також слід зазначити, що реальність господарських операцій по договору поставки №12 від 12.04.2011р. неодноразово підтверджувалася в судовому порядку.

Суд встановив, що між позивачем та ПП "Склогруп" укладено договір на поставку продукції №119/01 від 29.12.2010р., предметом якого було придбання позивачем інструменту для обробки скла (диски, свердла). Поставка продукції по договору здійснюється на умовах СРТ - м. Київ (згідно Правил INCOTERMS 2000) (п.5.1. Договору) (т. 1 а.с. 187).

На підставі господарських операцій позивач отримав належним чином оформлені видаткові та податкові накладні (т. 1 а.с. 188-211);

Оплата проведена, що підтверджується платіжним дорученнями.

Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме у процесі виготовлення виробів зі скла та дзеркала для полірування та шліфування поверхні скла, обробки кромки на зовнішньому боці скла та дзеркал, виготовлення отворів у склі та дзеркалі, оскільки диски, фетр та свердла являються витратними матеріалами до верстатів та автоматичної лінії по обробці скла, що використовуються позивачем на власному виробництві.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що в ТТН зазначено адресу відправника м. Київ, в той час як ПП "Склогруп" знаходиться у м.Полтава, при цьому до перевірки не було надано ТТН, які б засвідчували доставку ТМЦ від місцезнаходження постачальника ПП "Склогруп" у м.Полтава до м.Києва, у зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку, що ТТН є невірно оформленими, а відповідно не можуть бути документальною основою податкового обліку.

Суд встановив, що поставка здійснювалася на умовах СРТ м.Київ, що відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000 трактується так, що всі зобов'язання продавця є виконаними коли товар надано у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки, яким в даному випадку сторони визнали м.Київ.

Транспортування товару з місця поставки, визначеного п.5.1. договору на поставку продукції №119/01 від 29.12.2010р., (м.Київ) до місцезнаходження покупця здійснювалося через ПП "Нічний Експрес", що було оформлено вантажними деклараціями товарно-транспортними накладними від 04.07.2011р., від 14.07.2011р., від 08.08.2011р., від 16.08.2011р., від 05.09.2011р., від 29.09.2011р., від 05.10.2011р., від 19.10.2011р., від 04.11.2011р. (т. 1 а.с. 224-226).

Позивач не є замовником транспортних послуг по доставці товару з м.Полтава до м.Київ, тому наявність або відсутність ТТН та шляхових листів на вказаний проміжок шляху не має юридичного значення,

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" укладено договір поставки №МХ-116 від 01.09.2011р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" товару - металопродукції. Поставка продукції по договору здійснюється на умовах EXW - склад Постачальника: м.Дніпропетровськ, вул.Повітряна, 5 (згідно Правил "ІНКОТЕРМС" в діючій редакції) (п.2.1. Договору) (т. 1 а.с. 230-231).

Позивач отримав належним чином оформлені видаткову та податкову накладну. Оплата товару проведена, що підтверджується платіжним дорученням № 1279 від 06.02.2012 року. (т. 1 а.с. 232-234).

Товар було доставлено з місця поставки у місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ "Квант", що було оформлено подорожнім листом №3 від 03.02.2012 р. (т. 4 а.с. 77).

Товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а зокрема для виготовлення металоконструкцій, виконання ремонтних та монтажних робіт обладнання і металоконструкцій (т. 1 а.с. 227).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати підтверджуються виключно розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. В той же час, документи обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Інструкцією №П-6, зокрема, ТТН та подорожній лист, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Транспортування товару з місця поставки здійснювалося власними силами та транспортним засобом покупця - МПзОВ "Квант", а відтак наявність або відсутність ТТН та подорожнього листа як підтверджуючих документів не має юридичного значення, адже подання ТТН та подорожніх листів за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару не є обов'язковим у зв'язку з тим, що в даному спорі не оцінюється правомірність формування податкового кредиту, валових витрат безпосередньо за операцією перевезення товарів, а лише за операціями з поставки (продажу) ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" для позивача металопродукції.

Колегія суддів вказує, що акті перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №803/22-5/34366337 від 22.02.2013р., не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ".

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" укладено договір поставки металопрокату від 11.05.2012р., предметом якого є придбання позивачем у ТОВ "Металелектромаш" товару - металопрокату. Поставка Товару здійснюється на умовах самовивозу (п.3.3. Договору) (т. 1 а.с. 240);

Позивач отримав належним чином оформлені видаткові та податкові накладні. Оплата товару проведена, що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 241-247).

Товар було доставлено з місця поставки у місцезнаходження позивача власним транспортним засобом МПзОВ «Квант», що було оформлено подорожніми листами № 37 від 09.05.2012р. та № 43 від 23.05.2012р. (т. 4 а.с. 78,79).

Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності позивача, а зокрема для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПАТ "Івано-Франківськцемент", для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПАТ "Волинь-Цемент", для виконання ремонтних та монтажних робіт для ПрАТ "Єврошпон-Смига", для виготовлення металоконструкцій, які в подальшому були реалізовані для Компанії "RONDO GOLD INDUSTRIES AND INVESMENTS LTV", для виготовлення металоконструкцій та нестандартного обладнання, які в подальшому були реалізовані для ТзОВ "Автополюс", для виконання робіт по модернізації стенду для ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор". вказана реалізація та надання послуг підтверджується також належними первинними документами.

Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва №1213/22-9/38104548 від 03.04.2013р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Металелектромаш".

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "ТД "Стальпромсервіс", ТОВ "Супутник", ПП "Склогруп", ТОВ "Металелектромаш" та ТОВ "МСК-ХОЛДИНГ" є правомірним, вчиненим на підставі реальних господарських операцій та підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що висновки. викладені в акті перевірки є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000432200 та №0000442200 від 07.04.2014р. підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція податкового органу є помилковою. Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" липня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" вересня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" вул.Нова 1, м.Здолбунів, Рівненська область, 35705

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705

- ,