Рішення

від 17.07.2014 по справі 917/959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014 р. Справа № 917/959/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (вул. Заводська, буд. 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552; вул. Плеханівська, буд. 57А, м. Харків, 61001)

до Приватного підприємства "Біле Яблуко ТМ" (вул. Калініна, буд. 11, м. Полтава, Полтавська область, 36021)

про стягнення 10600,70 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - Горшкова Л. А.;

від відповідача - не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 10600,70 грн., у тому числі 9941,57 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно договору № 162/12/Х від 12.01.2012р., 405,33 грн. інфляційних, 253,80 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що позов підписано не уповноваженою особою, оскільки за договором № 162/12/Х від 12.01.2012р. керівником позивача є Какадій М. Г.; позивачем не надано доказів поставки товару відповідачу, уповноважена за довіреністю особа товарів, вказаних у накладній, не отримувала; громадянин ОСОБА_3 у відповідача не працює; вказаний у накладній автомобіль на балансі відповідача не перебуває; кошти в розмірі 2000,00 грн. були сплачені відповідачем 24.07.2013р. як предоплата за товар, що мав бути поставлений в майбутньому, а не за товар за спірною накладною від 09.08.2013р. (а.с.53-54, 72-73).

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців від 23.05.2014р. (а.с.26, 27).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача та відповідача від 24.06.2014р. та поштовими повідомленнями від 25.06.2014р. про вручення судової ухвали відповідачу та позивачу (а.с.68, 69, 70).

В судовому засіданні 17.07.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (позивачем) та Приватним підприємством "Біле Яблуко ТМ" (відповідачем) був укладений договір поставки № 162/12/Х від 12.01.2012р. (далі - Договір); (а.с.13).

За умовами п.1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язується поставити у власність відповідача (покупця) окремими партіями товар (ДВП, ДВПО), а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

За п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (м. Харків, пров. Артюховський, 38) відповідно до умов Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000».

Згідно з умовами Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000» термін EXW (Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 50% попередньої оплати та 50% оплати протягом 14 календарних днів за кожну партію товару.

Згідно з п.8.5, п. 8.6 Договору він діє до 31.12.2012р. та вважається продовженим на той же термін, якщо жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку договору не заявила про припинення його дії.

Сторони не вчиняли дій на дострокове припинення договору.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар (ДВПО) на загальну суму 11941,57 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3743 від 09.08.2013р. та довіреністю № 125 від 02.08.2013р. У вказаних документах є посилання на Договір, вид товару співпадає з узгодженим в Договорі (а.с.14, 15).

Оскільки відповідач своєчасно товар не оплатив, позивач направив відповідачу претензії з вимогою про оплату вартості товару, що підтверджується відповідними поштовими фіскальними чеками № 3765 від 22.01.2014р. та № 6936 від 18.02.2014р. (а.с.17, 18).

13.03.2014р. відповідач оплатив частину вартості товару на суму 2000,00 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку від 13.03.2014р. (а.с.20).

Залишок боргу в сумі 9941,57 грн. відповідачем не сплачено .

Заперечення відповідача щодо позову з тих мотивів, що уповноважена за довіреністю особа товарів, вказаних у накладній, не отримувала; громадянин ОСОБА_3 у відповідача не працює; вказаний у накладній автомобіль на балансі відповідача не перебуває; кошти в розмірі 2000,00 грн. були сплачені відповідачем 24.07.2013р. як предоплата за товар, що мав бути поставлений в майбутньому, а не за товар за спірною накладною, судом визнаються необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2014р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що здійснення платежу другій стороні відноситься до дій, що свідчать про схвалення правочину. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

13.03.2014р. відповідач оплатив частину вартості товару на суму 2000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що проведення часткової оплати було фактично попередньою оплатою за товар не відповідає дійсності, оскільки товар був поставлений за видатковою накладною 09.08.2013р., а оплата товару була проведена 13.03.20 14р ., тобто після поставки товару, і тому не може бути розцінена як попередня оплата за товар.

В платіжному дорученні на сплату 2000,00 грн. відповідачем зазначено призначення платежу: "за ДВП згідно рахунку № 1158 від 24.07.2013р." (а.с.20).

Наданий рахунок на оплату № 1158 від 24.07.2013р. був виставлений відповідачу на оплату товару (ДВПО) на загальну суму 11941,57 грн. Найменування товару в рахунку повністю співпадає з найменуванням товару у видатковій накладній № 3743 від 09.08.2013р. У вказаному рахунку зазначено, що він виданий на підставі договору № 162/12/Х від 12.01.2012р. (а.с.63).

Зазначене свідчить, що відповідач оплачував товар, отриманий за накладною № 3743 від 09.08.2013р.

Суд ухвалою від 24.06.2014р. пропонував відповідачу надати рахунок № 1158 від 24.07.2013р., на підставі якого було проведено платіж 2000,00 грн. за платіжним документом від 13.03.2014р. проте відповідач вказаного рахунку не надав.

Отже, проведення часткової оплати товару свідчить про схвалення відповідачем правочину згідно з ч. 2 ст. 241 ЦК України.

Суд ухвалою від 24.06.2014р. пропонував відповідачу надати суду письмові пояснення за підписом директора та головного бухгалтера ПП "Біле яблуко" про те, чи приймався Приватним підприємством "Біле яблуко ТМ" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" за видатковою накладною № 3743 від 09.08.2013р. товар, визначений у ній, та чи оприбутковувався цей товар приватним підприємством "Біле яблуко ТМ". Даних пояснень відповідач суду не надав.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях сам факт отримання товару приватним підприємством "Біле яблуко ТМ" не заперечує, лише посилається на невірне оформлення документів та отримання товару не тими особами, що зазначені в документах.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів неодержання товару відповідач суду не надав. Крім того, сплативши частково за товар, підтвердив його одержання.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 9941,57 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено вимоги про стягнення 405,33 грн. інфляційних за період 22.08.2013р.- 13.03.2014р., 253,80 грн. - 3% річних за період 22.08.2013р.-14.03.2014р.

Проте позивачем не вірно визначено дату початку прострочення платежу. За п. 3.1 Договору кінцевий розрахунок проводиться протягом 14 календарних днів за кожну партію товару. Отже, за товар, поставлений 09.08.2013р., кінцевим строком оплати буде 23.08.2013р., а період прострочення починається з 24.08.2013р.

З огляду на викладене за період 24.08.2013р.- 13.03.2014р. сума інфляційних становить 226,89 грн ., а 3% річних за період 24.08.2013р.-14.03.2014р. становлять 248,76 грн. В цій частині позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних та річних слід відхилити як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біле Яблуко ТМ" (вул. Калініна, буд. 11, м. Полтава, Полтавська область, 36021; ідентифікаційний код 35926811) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (адреса місцезнаходження: вул. Заводська, буд. 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552; поштова адреса: вул. Плеханівська, буд. 57А, м. Харків, 61001; ідентифікаційний код 30905968) 9941грн. 57 коп . основного боргу, 226грн. 89 коп . інфляційних, 248грн. 76 коп. - 3% річних, 1790грн. 46 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано : 17.07.2014р.

Суддя Безрук Т.М.