Постанова

від 15.07.2014 по справі 923/560/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 923/560/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 1210 від 17.06.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Браїло Т.Г. (довіреність № 6 від 17.03.2014 року)

від відповідача: Буртовий М.В. (довіреність № 01-8/9 від 28.05.2014 року)

від третьої особи: Буртовий М.В. (довіреність № 01-02/75 від 13.05.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

на рішення господарського суду Херсонської області від " 29" травня 2014 року, повний текс якого складено та підписано " 02" червня 2014 року

по справі № 923/560/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

про визнання додаткових угод недійсними

В С Т А Н О В И В :

23.04.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" (далі по тексту - позивач) звернулось до Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі по тексту - відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", про визнання додаткових угод № 4 від 01.12.2011 року, № 7 від 30.12.2011 року, № 8 від 01.04.2013 року, № 9 від 20.05.2013 року недійсними, до Договору № б/н від 15.09.2008 року про надання послуг, укладеного з третьою особою. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

19.05.2014 року ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" звернулося до господарського суду Херсонської області з заявою в порядку ст..22 ГПК України, про зміну підстави позову про визнання додаткових угод недійсними (а.с.54-59).

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстави позову мотивовані тим, що зазначені вище спірні додаткові угоди були підписані з відповідачем, який не має право їх підписувати, оскільки не є правонаступником Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" та не набув всіх прав та обов'язків як сторона по Договору від 15.09.2008 року. Крім того позивачем зазначено, що складання передавального акту між третьою особою та відповідачем не є доказом виникнення правонаступництва, оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що перехід усіх майнових прав та обов'язків від юридичної особи до правонаступника повинен відбуватися після внесення відповідних записів до ЄДР.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.05.2014 року по справі № 923/560/14 (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" задоволені повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 01.12.2011 р., укладену між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" до договору без номера від 15.09.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик". Визнано недійсною додаткову угоду № 7 від 30.12.2011 р., укладену між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" до договору без номера від 15.09.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик". Визнано недійсною додаткову угоду № 8 від 01.04.2013 р., укладену між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" до договору без номера від 15.09.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик". Визнано недійсною додаткову угоду № 9 від 20.05.2013 р., укладену між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" до договору без номера від 15.09.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспортастик" 4872грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що у відповідача не виникло правонаступництва щодо прав та обов'язків Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" в тому числі і як у сторони за Договором від 15.09.2008 року та він не мав правових підстав для укладання спірних Додаткових угод, оскільки стоном на 18.03.2014 року ДП "Херсонський річковий порт" перебуває у стані припинення та відомості щодо переходу його прав та обов'язків до відповідача - відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за результатом розгляду спору по справі № 923/233/14 за позовом ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" було стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 2 155 055,71 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань відповідно до умов Договору № б/н від 15.09.2008 року та надано правову оцінку щодо твердження ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" відносно недійсності спірних додаткових угод.

Так, за твердженням апелянте зазначене рішення місцевого суду та постанова Одеського апеляційного господарського суду по справі № 923/233/14, є відповідно до приписів ч.3 ст.35 ГПК України встановленими та такими, що не потребують доказуванню.

15.07.2014 року представником позивача було подано через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", в якому його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 15.09.2008 року між ДП «Херсонський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю зерновий термінал «Укрказекспортастик» (фірма) було укладено договір про надання послуг, пов'язаних з консультуванням, інформаційним забезпеченням технологічних процесів перевалки вантажів та внутрішнього портовим експедуванням вантажів (т.1 а.с.22-29).

Відповідно до п.1.1 Договору, порт зобов'язується надавати товариству послуги, необхідні для експлуатації належного йому елеватору, у формі надання консультацій, інформаційного забезпечення технологічних процесів перевалки вантажів, забезпечення доступу до інфраструктури порту та внутрішньо портовим експедуванням вантажів, які поставляються товариством для перевалки на елеваторі, а останнє, в свою чергу, зобов'язалося забезпечити перевалку вантажу та сплатити вартість наданих послуг

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що мінімальна кількість вантажу, перевалку якого щомісячно має здійснити відповідач має складати не менше 20 000 тонн. Загальна мінімальна кількість вантажу повинно складати не менше ніж 240 000 тонн в кожному маркетинговому році, який починається з 01 липня кожного попереднього року та закінчується 30 червня кожного наступного року.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку коли фактична кількість перевалки вантажу в кожному календарному місяці становитиме менше ніж 20 000 тонн, то кількість вантажу, який підлягає оплаті - 0. Кількість вантажу, який підлягає оплаті сторони прирівнюють до 20 000 т (пункт 2.4. договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2033 року

В разі невиконання або неналежного виконання фірмою своїх зобов'язань, передбачених договором, а також в інших випадках передбачених законом, фірма має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір, а також порт зобов'язаний відшкодувати фірмі збитки (п.6.7).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до Договору (т.1 а.с.21-39), а саме:

- додаткова угода б/н від 29.06.2009 року, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг Порта визначена на період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року та складає 13,15 грн. за одну тонну вантажу без ПДВ.;

- додаткова угода № 1 від 29.06.2009 року;

- додаткова угода № 2 від 30.09.2009 року;

- додаткова угода № 3 від 20.12.2009 року;

- додаткова угода № 4 від 01.07.2010 року, якою сторони змінили преамбулу Договору. Так, у зв'язку з припиненням ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», шляхом приєднання до АСК «Укррічфлот», Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" Акціонерної суднохідної компанії "Укррічфлот" у зв'язку з правонаступництвом замінене на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот";

- додаткова угода № 5 від 31.12.2010 року, якою сторони змінили назву договору, предмет договору, виклавши пункт 1.1. договору в іншій редакції, згідно з якою Порт зобов'язався надати послуги по використанню інфраструктури порту, що необхідні для експлуатації елеватору, який належить Товариству, та перевалки вантажу, а Товариство зобов'язалося забезпечити перевалку визначену договором мінімальну кількість вантажу та сплатити вартість послуг Порту.

- додаткова угода № 7 від 30.12.2011 року, якою сторони виклали п.2.6 Договору в іншій редакції, щодо вартості послуг позивача, які з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року складають 15,78 грн.;

- додаткова угода № 8 від 01.04.2013 року;

- додаткова угода № 9 від 20.05.2013 року.

На виконання умов договору від 15.09.2008 року, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" протягом 2013 року надало ТОВ "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" відповідні послуги які обумовлені договором на загальну суму 3 787 200 грн.

Судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" та вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як було вище зазначено, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача, визнав оспорюванні додаткові угоди до Договору від 15.09.2008 року недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам закону, були укладені Позивачем під впливом помилки про правонаступництво Відповідача та його реальні можливості надавати послуги за Договором при відсутності будь-якого відношення до інфраструктури річкового порту, а також власної інфраструктури та відповідних договорів, які б надавали йому можливість виконувати свої зобов'язання як сторони за Договором від 15.09.2008 року.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими та суперечать матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

08.05.1992 року відповідно до спеціального протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва було затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» в процесі приватизації.

У відповідності до затвердженої концепції наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 року №477 «Про перетворення підприємств і організації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерні товариства» на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот» було утворено Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот», до складу якої увійшов Запорізький річковий порт, а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства, а саме - Відкрите акціонерне товариство «Херсонський річковий порт», Відкрите акціонерне товариство «Миколаївський річковий порт», Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський річковий порт».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006 року державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», було передано до управління Мінтрансзв'язку (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України) згідно переліку.

На підставі вищевказаного розпорядження Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ №86 від 31.01.2006 року, за яким державне майно підлягало передачі на баланс Державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

У період з 2006 року по 2007 рік між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» та Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», було укладено договори управління державним майном.

Статтею 106 ЦК України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

20.04.2011 року позачерговими загальними зборами акціонерів Державної акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» дочірніх підприємств компанії, а саме - ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот»; перехід всього майна, майнових і немайнових прав та обов'язків єдиному правонаступнику - Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот»; Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» виступає правонаступником припиненого підприємства з моменту підписання передавального акту (питання 23 порядку денного).

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно - економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу.

Отже, у разі злиття, приєднання, поділу підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, і тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включення запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

За передавальним актом від 30.11.2011 року все майно та майнові права, які належали ДП «Херсонський річковий порт» передані Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

Відповідно до п.3 ст. 59 ГК України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкту господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Крім того, з Постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2014 року по справі №910/13850/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до відповідачів: 1) Міністерства інфраструктури України; 2) Фонду державного майна України; 3) Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»; 4) Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про встановлення сервітуту, вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків річкового порту - Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (в тому числі, прав на використання гідротехнічних споруд).

Згідно ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на момент звернення позивача до суду першої інстанції, а саме 23.04.2014 року з зазначеним вище позовом до відповідача, останній був правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» на підставі передавального акту від 30.11.2011 року.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року вказано, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

З роз'яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач в своїх позовних вимогах, з якими погодився і суд першої інстанції, вказував, що він помилився щодо обставин пов'язаних із правонаступництвом відповідача, оскільки вказані дані не були зареєстровані у державному реєстрі. Дані обставини призвели до неправильного, помилкового сприйняття Позивачем обставин, які мали істотне значення, а саме впевненість щодо правонаступництва Відповідача як сторони у спірних правочинах.

Колегія суддів не погоджується з даними вимогами позивача та суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 03.08.2011 року вих. №01-8/911 ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» повідомило Позивача про прийняття рішення про припинення ДП «Херсонський річковий порт», шляхом приєднання до ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та перехід всіх прав та обов'язків до Відповідача (а.с.9). В цьому листі також було зазначено, що, якщо Позивач має до підприємства будь-які вимоги або претензії, Він може звернутися письмово у строк до 26.09.2011 року.

Посилання Позивача на дії ч.3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є недоцільним, оскільки якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Між тим, як було вище зазначено Позивач був повідомлений Відповідачем про припинення діяльності ДП «Херсонський річковий порт» ще у серпні 2011 року.

Крім того, в подальшому, за пропозицією ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з позивачем були оспорюванні додаткові угоди №№7,8,9. При цьому, жодного разу, Позивач не просив надати йому докази реєстрації факту припинення діяльності ДП «Херсонський річковий порт» у державному реєстрі. Отже, з наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що для Позивача починаючи з серпня 2011 року до моменту звернення до суду з відповідним позовом не мала істотного значення про те, чи була чи ні реєстрація факту припинення діяльності ДП «Херсонський річковий порт» у державному реєстрі.

Більш того, після укладання додаткових угод, а саме, 30.12.2011р., 01.04.2013р., 20.05.2013р., Відповідач неодноразово листами від 11.04.2012р.(а.с.11), 10.08.2012р.(а.с.12), 10.01.13р.(а.с.13), 18.02.13р.(а.с.14), 17.09.13р.(а.с.15), 30.09.13р.(а.с.16), 11.10.13р.(а.с.17) звертався до Позивача про погашення заборгованості, в зв1язку з порушенням умов договору від 15.09.2008 року та яка станом на 10.10.2013р. склала 1 128 233,37 грн.

28.02.2014 року Відповідач був змушений звернутися до господарського суду з позовною заявою до Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 155 055,71 грн.. Заслуговує на увагу той факт, що як тільки Відповідач звернувся з вище названим позовом до Позивача, 23 квітня 2014 року Позивач звернувся з позовом до Відповідача про визнання недійсним додаткових угод до Договору від 15.09.2008 року.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" обґрунтовано, правомірно та належним чином доведено правові підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2014 року по справі № 923/560/14 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „29" травня 2014 року по справі № 923/560/14 - скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" про визнання додаткових угод № 4 від 01.12.2011 року, № 7 від 30.12.2011 року, № 8 від 01.04.2013 року, № 9 від 20.05.2013 року до Договору № б/н від 15.09.2008 року недійсними - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" (73025, м. Херсон, Одеська площа, 4, каб.200, ідентифікаційний код 35219580) на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (ідентифікаційний код 00017733, 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8) судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "УкрКазекспотрастик" (73025, м. Херсон, Одеська площа, 4, каб.200, ідентифікаційний код 35219580) на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (ідентифікаційний код 00017733, 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 копійок).

Видачу наказу за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „17" липня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров