Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-5801/11/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/800/22731/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р.

у справі №2а-5801/11/0170/13

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика лтд»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика лтд» звернулось до суду з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. №0000272304 та №0000262304, стягнуто з Державно бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.04.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Юрторгпак» з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт №682/23-4/34636910.

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом було встановлено порушення:

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено податковий кредит грудня 2010 року на суму 972 440,00 грн.;

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 24 414,00 грн.;

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 948 026,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом 05.05.2011 р. було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0000272304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 24 414,00 грн. та №0000262304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 948 026,00 грн. за основним платежем та 237 006,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач (Покупець) уклав договір купівлі-продажу від 03.11.2010 р. № 0311/02 з ТОВ «Юрторгпак» (Продавець), згідно якого Продавець відповідно до умов договору зобов'язався продати, а Покупець - прийняти та оплатити товар по кількості, найменуванню та цінами, зазначеними у накладних, що виписуються на кожну партію товару. Продавець мав здійснювати постачання товару за свій рахунок на умовах СІР. У разі поставки запасних частин до тепловозів, електровозів або іншого рухливого складу залізничного транспорту поставка мала здійснюватись на умовах FCA.

Позивач отримав від ТОВ «Юрторгпак» наступні податкові та видаткові накладні, які включені до складу податкового кредиту грудня 2010 року у загальному розмірі 5 834 641,47 грн., у тому числі ПДВ 972 440,24 грн.:

№ 0112-015 від 01.12.10 р. (податкова накладна № 112020 від 01.12.10 р.) на товар гофроящик у кільк. 5000 шт. на загальну суму 19 500,00 грн., у тому числі ПДВ 3250,00 грн.,

№ 0112-017 від 01.12.10 р. (податкова накладна № 112021 від 01.12.10 р.) на товар крій картонної коробки "Новость-5", "Новость" у кільк. 3816 тис. шт., 10,5 тис.шт. відповідно на загальну суму 301 451,67 грн., у тому числі ПДВ 50 241,94 грн.,

№ 0112-016 від 01.12.10 р. (податкова накладна № 112022 від 01.12.10 р.) на товар картон Alfatriplex 400, картон Alfaprint 350 у кільк. 2532 шт., 770 шт. на загальну суму 26746,20 грн., у тому числі ПДВ 4457,70 грн.,

№ 2012-012 від 20.12.10 р. (податкова накладна № 201233 від 20.12.10 р.) на товар гідропривід вентилят., редуктор задній у кільк. 28 шт., 22 шт. на загальну суму 4 975 776,00 грн., у тому числі ПДВ 829 296,00 грн.,

№ 2012-016 від 20.12.10 р. (податкова накладна № 201237 від 20.12.10 р.) на товар: втулка люлечн. підв. у кільк. 521 шт., втулка стержню у кільк. 536 шт., втулка циліндру - 6 шт., котушка токоприйм. -14 шт., клапан нагнетательн. - 50 шт., регулятор - 20 шт., вузол шатунів - 8 шт., шатун прицепн. - 4 шт., щіткоутримувач - 700 шт. - на загальну суму 511167,60 грн., у тому числі ПДВ 85 194,60 грн.

В матеріалах справи також наявні платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем придбаних ним товарів по взаємовідносинам з ТОВ «Юрторгпак».

У той же час, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Юрторгпак» у перевіряємому періоді містять в собі ознаки нікчемності правочину, при цьому вказує на те, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «Юрторгпак» (0 грн.) та податковим кредитом позивача.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать на користь висновку, що правовий кредит позивачем за вказаний в акті перевірки період сформований неправомірно.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Надаючи оцінку наведеним нормативним положенням, суди попередніх інстанцій правомірно визначились із тим, що право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у пп. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення відповідних господарських операцій позивачем, зокрема: придбання матеріалів, їх транспортування до місця зберігання, оприбуткування та сплата у повному обсязі.

Крім того, судами було також встановлено використання позивачем в господарській діяльності товарів, які були придбані у ТОВ «Юрторгпак», про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи товаросупровідні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки фактури), спрямовані на адресу контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, відповідно до яких відповідачем - суб'єктом владним повноважень не надано судами належних доказів наявності обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції між позивачем та його контрагентом, відтак позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. у справі №2а-5801/11/0170/13 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.