Ухвала

від 15.07.2014 по справі 2/493/72/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6035/14

Головуючий у першій інстанції Бодашко Л.І.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Кононенко Н.А.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Мрія» Балтського району Одеської області (далі СБК «Мрія» Балтського району Одеської області) про стягнення орендної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року,

встановила :

09 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до СБК «Мрія» Балтського району Одеської області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 1000 кг. зерна пшениці, 1200 кг. зерна кукурудзи, 100 кг. зерна соняшника, пеню за несвоєчасну виплату орендної плати з розрахунку 0,3 відсотків від суми недоїмки, тобто із розрахунку 10,40 грн. за кожен день прострочки по день розгляду справи по суті, понесені ним судові витрати у сумі 479 грн. 40 коп., в тому числі 229,40 грн. судового збору та 250 грн. за надану юридичну допомогу.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на те, що 23 грудня 2003 року між ним та відповідачем по справі СБК «Мрія» Балтського району Одеської області був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,59 га., яка належить йому на праві приватної власності, строком на 10 років.

Згідно пункту 2.2 вказаного договору орендна плата передбачена у вигляді 10 відсотків натуроплати щороку, не пізніше 30 листопада поточного року, в 2013 році відповідач виплатив у вигляді натуроплати за оренду землі особам, які уклали аналогічні договори, по 1000 кг пшениці, по 1200 кг кукурудзи та по 100 кг зерна соняшнику, згідно довідки Балтського підприємства ринкових послуг вартість пшениці в 2013 році складає 1,50 грн. за 1 кг., кукурудзи 1,10 грн. за 1 кг., соняшника 3,00 грн. за 1 кг., і таким чином позивач вважає, що відповідач повинен видати йому натуроплату у сумі 3120 грн., а також сплатити пеню в розмірі 0,3 відсотків від суми недоїмки за кожен прострочений день, тобто по 10 грн. 40 коп. за кожен день по день розгляду справи в суді. На думку позивача відповідач не розрахувався з ним в повному обсязі по причині того, що він не бажає продовжити з СБК «Мрія» договір оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні:

- позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі;

- представник відповідача позов не визнав і зазначив, що СБК «Мрія» не виплачував іншим власникам земельних ділянок натуроплати у вигляді 1000 кг. пшениці, 1200 кг. кукурудзи, 100 кг. соняшника, не оцінював натуроплату у розмірі 3120 грн., що вказане визначення « 10 % натуроплати» у п. 2.2. договору оренди можливо виконати лише у формі дотримання рекомендацій, викладених в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», тобто шляхом оплати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки.

Згідно довідок держземагентства України в Одеській області грошова оцінка земельної ділянки ОСОБА_3 з урахуванням індексації станом на 01 січня 2013 року становила 83772,44 грн., орендна плата за договором складає 2513,17 грн. (3% від вартості земельної ділянки), а з відрахуванням 15% податку (відповідно до вимог Податкового Кодексу України СБК «Мрія» є податковим агентом з податку на доходи фізичних осіб стосовно позивача ОСОБА_3.) орендна плата остаточно складає 2136,19 грн., що 11 лютого 2014 року бухгалтер СБК «Мрія» в черговий раз видавала в с. Пасат Балтського району орендодавцям СБК «Мрія» належні орендні платежі, але позивач ОСОБА_3 усно відмовився отримувати орендну плату, після чого належну йому суму орендної плати 14 лютого 2014 року було відправлено поштовим відправленням, але останній знову відмовився отримати її, про що зробив відмітку у відповідному поштовому переказі, який був повернутий відправнику, що орендодавець свідомо відмовився від отримання орендної плати, а відтак його права не порушені і відсутній предмет судового спору.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 26 грудня 2003 року (а.с. 04), сторони перебувають у договірних зобов'язаннях стосовно оренди належної позивачу земельної ділянки площею 3,59 га.

Відповідно до умов договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% натуроплати.

На таких умовах неможливо визначити розмір орендної плати, тому суд правомірно вказав про виплату позивачу орендної плати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що складає 2 136,19 грн.

Отримати орендну плату у вище вказаному розмірі позивач ОСОБА_3 неодноразово відмовлявся.

Останній не надав доказів того, що орендна плата повинна складатися саме з 1000 кг. пшениці, 1200 кг. кукурудзи, 100 кг. соняшника, а відтак із грошової суми у розмірі 3 120 грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Мрія» Балтського району Одеської області про стягнення орендної плати - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко