Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2/493/72/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5035/15

Головуючий у першій інстанції Бодашко Л.І.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Суворова В.О.,

при секретарі Книгиницькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу (далі СБК) «Мрія» про стягнення орендної плати,-

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до СБК «Мрія» Балтського району Одеської області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 1000 кг. зерна пшениці, 1200 кг. зерна кукурудзи, 100 кг. зерна соняшника, пеню за несвоєчасну виплату орендної плати з розрахунку 0,3 відсотків від суми недоїмки, тобто із розрахунку 10,40 грн. за кожен день прострочки по день розгляду справи по суті, понесені ним судові витрати у сумі 479,4 грн., в тому числі 229,40 грн. судового збору та 250 грн. за надану юридичну допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 грудня 2003 року між ним та СБК «Мрія» був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,59 га., яка належить йому на праві приватної власності, строком на 10 років.

Згідно пункту 2.2. вказаного договору орендна плата передбачена у вигляді 10 % натуроплати щороку, не пізніше 30 листопада поточного року, в 2013 році відповідач виплатив у вигляді натуроплати за оренду землі особам, які уклали аналогічні договори, по 1000 кг пшениці, по 1200 кг кукурудзи та по 100 кг зерна соняшнику, згідно довідки Балтського підприємства ринкових послуг вартість пшениці в 2013 році складає 1,50 грн. за 1 кг., кукурудзи 1,10 грн. за 1 кг., соняшника 3,00 грн. за 1 кг., і таким чином позивач вважає, що відповідач повинен видати йому натуроплату у сумі 3120 грн., а також сплатити пеню в розмірі 0,3 % від суми недоїмки за кожен прострочений день, тобто по 10 грн. 40 коп. за кожен день по день розгляду справи в суді. На думку позивача, відповідач не розрахувався з ним в повному обсязі по причині того, що він не бажає продовжити з СБК «Мрія» договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що орендна плата повинна складатися саме з 1000 кг. пшениці, 1200 кг. кукурудзи та 100 кг соняшника.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що відповідно до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року сторони перебувають у договірних зобов'язаннях стосовно належної позивачу земельної ділянки площею 3,59 га строком на 10 років, яка знаходиться на території Пасатської сільської ради Балтського району Одеської області (а.с.4).

Зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні СБК «Мрія», що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки (а.с.6).

Відповідно до п. 2.2. договору орендна плата вноситься орендарем у вигляді та у розмірах 10% натуроплати.

Колегія суддів звертає увагу, що у договорі не вказано конкретний розмір зерна за оренду земельної ділянки, який просить позивач стягнути з СБК «Мрія», а лише зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у вигляді та у розмірі 10% натуроплати.

Згідно довідок СБК «Мрія» від 17.04.2014 року та 22.04.2014 року на земельній ділянці ОСОБА_3 у 2012-2013 роках було посіяно та у 2013 році зібрано врожай ячменю озимого - 8,676 тн/га (а.с.86,87).

Відповідно до поштового переказу від 14.02.2014 року та повідомлення ОСОБА_3 СБК «Мрія» було направлено переказ у розмірі 2142 грн. в оплату за оренду земельної ділянки, від отримання яких він відмовився (а.с.31-34).

Зазначені обставини позивач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо розміру та форми оплати орендної плати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що за аналогічними договорами оренди з іншими орендаторами орендна плата сплачувалася у розмірі 1000 кг пшениці, 1200 кг. кукурудзи та 100 кг соняшника, що, на його думку, є підставою для задоволення його позову.

При цьому доказів того, що з ним СБК «Мрія» повинно було розрахуватися за оренду землі на таких самих умовах не надав. Представник відповідача СБК «Мрія» в суді апеляційної інстанції пояснив, що ніяких інших умов щодо розрахунку з позивачем, крім тих, що визначено у договорі оренди, не було.

Так, на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року та за усним клопотанням ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції був зроблений запит до СБК «Мрія», та ухвалою від 08 липня 2015 року витребувані докази щодо неможливості оплати орендної плати ОСОБА_3 у натуральній формі.

Але СБК «Мрія» витребуваних доказів до суду не надав, та ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на розгляді справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, посилаючись на затягування розгляду зазначеної справи з боку відповідача.

Проаналізувавши усі надані докази колегія суддів дійшла до наступного.

Оскільки в договорі оренди незрозуміло визначено розмір орендної плати, у зв'язку з чим остання відповідачем виплачується в грошовому вираженні з урахуванням рекомендацій, що викладені в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», тобто у розмірі неменше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, та враховуючи, що позивач відмовився від отримання орендної плати в грошовому вираженні та наполягав на виплаті йому орендної плати у натуральній формі: 1000 кг. зерна пшениці, 1200 кг. зерна кукурудзи, 100 кг. зерна соняшника, що також не передбачено договором оренди, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.12.2014 року за позовом ОСОБА_4 до СБК «Мрія» про стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну виплату орендної плати, якою рішення апеляційного суду Одеської області від 22.09.2014 року про відмову у задоволенні позову залишено без змін.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що предметом розгляду справи є саме договір оренди, який був укладений між ОСОБА_3 та СБК «Мрія», тому посилання апелянта на аналогічні договори, що були укладені між іншими особами та СБК «Мрія», як на доказ того, що відповідач повинен був розрахуватися з ним таким же чином як з іншими орендодавцями, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки не може давати аналіз стосовно інших договорів оренди, які не являються предметом розгляду по цій справі.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача пені, то в цій частині позовна заява також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 2.2.1. договору, у разі порушення терміну сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожен прострочений день.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від отримання орендної плати в грошовому виразі (а.с.31-34), тому вимога позивача щодо стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки відмова від отримання призвела до прострочки її виплати, тобто прострочка виникла саме з вини позивача.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі зазначені обставини судом першої інстанції при ухвалені рішення були враховані, суд надав належну оцінку доказам та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

П.М. Черевко