Рішення

від 11.07.2014 по справі 127/5562/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/5562/13-ц

Провадження № 2/127/1156/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Мироненко В.В.,

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

прокурора Кащук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом колективного малого підприємства «Олександрія» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю прокуратури м. Вінниці, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради та КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на 1/6 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 із відповідною часткою господарських будівель, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.12.1992 року, витребування майна у добросовісного набувача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Колективне мале підприємство «Олександрія», яке є правонаступником колективного малого підприємства «ЮЗОНИД», звернулось до Ленінського районного суду м. Вінниці із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 30.10.1992 року, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.12.1992 року, витребування майна у добросовісних набувачів та вчинення дій щодо скасування державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що 30.10.1992 року між КМП «ЮЗОНИД» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 було отримано від покупця грошові кошти у сумі 17 000,00 доларів США, що підтверджується її розпискою від 11.11.1992 року та актом прийому-передачі квартири. На момент укладення договору, чинне законодавство не передбачало обов'язку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, на думку позивача, у них виникло право власності на дану квартиру. В той же час, ОСОБА_3 ухилялась від нотаріального посвідчення договору, однак він може бути визнаний судом дійсним.

Правонаступником КМП «ЮЗОНИД» стало КМП «Олександрія», що вбачається із положень п. 1.9. Доповнення до статуту останнього від 14.12.1992 року № 314.

Згодом позивачу стало відомо, що 11.12.1992 року ОСОБА_3, без відому КМП «ЮЗОНИД», уклала із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, предметом якого була 1/6 частина АДРЕСА_1, тобто квартира, яка вже була продана КМП «ЮЗОНИД».

05.05.1995 року ОСОБА_4 продав вказану 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, що підтверджується біржовим контрактом № 192 про купівлю-продаж нерухомості.

ОСОБА_5 згідно договору від 20.07.1998 року подарував 1/6 частину АДРЕСА_1 своїй племінниці ОСОБА_7, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7.

Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому КМП «Олександрія» просило суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.10.1992 року між КМП «ЮЗОНИД» та ОСОБА_3; визнати за собою право власності на дану квартиру; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.12.1992 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувати від ОСОБА_6 на користь КМП «Олександрія» квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі квартири у володіння та користування позивача; зобов'язати КП «ВМБТІ» вчинити дії щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7

В ході судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Службу у справах дітей Вінницької міської ради, оскільки у спірній квартирі зареєстровані та проживають четверо малолітніх дітей відповідачки ОСОБА_6, яка є багатодітною матір'ю.

Після надходження справи з Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на повторний судовий розгляд, відповідно до ухвали від 28.03.2013 року справу прийнято до провадження Вінницького міського суду Вінницької області.

До участі у справі на захист прав малолітніх дітей відповідачки ОСОБА_6 залучено прокуратуру м. Вінниці.

Згідно заяви від 14.05.2014 року позивач змінив позовні вимоги та просив, у тому числі, визнати за собою право власності на 1/6 частину будинковолодіння із відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1, а також витребувати від ОСОБА_6 на користь КМП «Олександрія» вказану 1/6 частину будинковолодіння із господарськими прибудовами.

Ухвалою суду від 14.05.2014 року, за заявою позивача, залишено без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання КП «ВМБТІ» про зобов'язання вчинити дії щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, в іншій частині розгляд справи продовжено.

В судовому засіданні представники позивача директор Іванюк С.В., за договором про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_1 вимоги позову підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві з письмовими доповненнями і змінами.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась у зв'язку із перебуванням за межами України, а саме на території США. Про судовий розгляд повідомлялась належним чином в порядку виконання судового доручення компетентними органами юстиції США. Згідно наданої нею в порядку виконання судового доручення заяви, яка завірена належним чином, повідомила суд про своє невизнання позовних вимог КМП «Олександрія», а також про те, що вона не укладала ніяких угод щодо купівлі-продажу спірної квартири із КМП «ЮЗОНИД».

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча був завчасно і належним повідомлений про всі судові засідання. Причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_5 свого часу на законних підставах став власником спірної квартири, зареєструвавши належним чином своє право власності, після чого так само законно подарував квартиру своїй племінниці - ОСОБА_6, яка у свою чергу також зареєструвала своє право власності на квартиру. В ході судового розгляду заявляв про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник за довіреністю ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи наведеними у письмових запереченнях підставами. Зокрема зазначили, що ОСОБА_6 отримала спірну квартиру у дарунок від свого дядька, після чого зареєструвала право власності на нерухоме майно. Крім того, на даний час право власності на спірну частину будинковолодіння зареєстровано за ОСОБА_6 не на підставі договору дарування за 1998 рік, а на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.07.2008 року внаслідок проведення нею самочинної реконструкції та добудови. Таким чином, на їх переконання, у позивачів відсутні будь-які підстави для витребування від ОСОБА_6 спірної частини будинку. ОСОБА_6 також надала суду заяву про застосування до позовних вимог КМП «Олександрія» наслідків пропуску строків позовної давності.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради за довіреністю Манзюк Н.В. у судовому засіданні проти вимог позову заперечила у повному обсязі.

Представник КП «ВМБТІ» в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. В ході судового розгляду заперечували проти задоволення позову.

Представник прокуратури ми. Вінниці Кащук О.О., яка приймає участь у справі на захист інтересів малолітніх дітей відповідачки ОСОБА_6, у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з тих підстав, що при укладанні договору від 30.10.1992 року між ОСОБА_3 та КМП «ЮЗОНИД», сторонами не було дотримано обов'язкової умови щодо форми договору, а саме нотаріального посвідчення. Крім того, за період строку близько 20-ти років позивач не виявив бажання зареєструвати належним чином своє право власності на спірну квартиру. Відтак, даний договір не є дійсним, а отже у позивача відсутні підстави для витребування спірної 1/6 частину будинку із прибудовами від ОСОБА_6

Заслухавши думку сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.04.1985 року зареєстрованого за №4-1155 і виданого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 успадкувала від свого батька ОСОБА_13 у власність 1/6 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських прибудов АДРЕСА_1.

30.10.1992 року колективне мале підприємство «ЮЗОНИД» в особі директора ОСОБА_14 та ОСОБА_3 уклали договір, відповідно до якого продавець ОСОБА_3 зобов'язалась продати квартиру АДРЕСА_1, а покупець КМП «ЮЗОНИД» зобов'язалось придбати вказану квартиру та в строк до 15.11.1992 року перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця.

Даний договір укладено у простій письмовій формі.

Згідно розписки, складеної 11.11.1992 року від імені ОСОБА_3, остання підтвердила, що отримала на розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 17 000,00 доларів США за свою квартиру від директора КМП «ЮЗОНИД» Іванюк С.В.

11.11.1992 року між КМП «ЮЗОНИД» та ОСОБА_15 складено Акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1. Згідно даного акту, КМП «ЮЗОНИД» передано частину будинку, а саме: коридори 2-1, 2-5; кімнати 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 55,1 кв. м.; вбиральня 2-7; ванна кімната 2-8; кухня 2-9; сарай у підвалі 1-11; сарай у дворі - 1; коридори у підвалі 1-1, 1-2, 1-6.

Відповідно до положень статті 47 ЦК УРСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 48 цього ж Кодексу визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно статті 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) терміном у три роки. Відповідно до статті 76 цього ж Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до вимог статті 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Таким чином, між КМП «ЮЗОНИД», правонаступником якого є КМП «Олександрія», та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір від 30.10.1992 року. Зі змісту договору вбачається, що він фактично не є договором купівлі-продажу, а є договором, в якому сторони висловлюють лише свої наміри. Зокрема, у п.1 договору ОСОБА_3 «зобов'язується продати», а не продає, частину будинку, в той же час КМП «ЮЗОНИД» «зобов'язується купити», а не купує, дану частину будинку. Аналізуючи зміст даного договору, на переконання суду, його не можна вважати договором купівлі-продажу.

Крім того, даний договір щодо об'єкту нерухомого майна, із врахуванням тієї обставини, що одна із сторін договору є фізичною особою, повинен був бути укладений у вигляді письмового договору, завіреного нотаріально. Даної вимоги сторонами дотримано не було, оскільки договір від 30.10.1992 року нотаріально не засвідчений. Крім того, відповідно до частини 2 статті 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Дана вимога сторонами, зокрема КМП «ЮЗОНИД», дотримано також не була.

Відтак, відповідно до положень статей 47, 48, 59 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, якщо припустити, що договір від 30.10.1992 року є договором купівлі-продажу нерухомого майна, він є недійсним з моменту його укладення, тобто з 30.10.1992 року. Недійсний договір не створює наслідків, а отже відсутні підстави вважати про виникнення у КМП «ЮЗОНИД» права власності на спірну 1/6 частину будинку АДРЕСА_1.

Крім того, суд бере до уваги також письмові заперечення ОСОБА_3 і невизнання нею факту укладання договору купівлі-продажу спірної частини будинку із КМП «ЮЗОНИД», що фактично підтверджується змістом самого договору від 30.10.1992 року.

Позивач посилається на положення частини 2 статті 47 цього ж Кодексу, як на підставу свого позову, мотивуючи тим, що саме з вини відповідача ОСОБА_3, яка ухилялась від виконання свого обов'язку, договір не було нотаріально засвідчено та зареєстровано. Відтак, КМП «Олександрія» вважає, що їх порушене право повинно бути захищено судом.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено трирічний строк позовної давності, перебіг якого, відповідно до статті 76 Кодексу, розпочинається з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. в КМП «Олександрія» вважає, що перебіг цього строку розпочався у 2009 році, коли вони отримали письмову відповідь на своє звернення з правоохоронних органів. Однак, на переконання суду, перебіг трирічного строку розпочався значно раніше, а саме коли згідно розписки від 11.11.1992 року ОСОБА_3 отримала кошти від директора КМП «ЮЗОНИД» Іванюк С.В., яка також на даний час залишилась директором КМП «Олександрія». Оскільки покупець КМП «ЮЗОНИД» перерахувало обумовлену суму коштів, тобто виконало свою частину зобов'язання, воно вправі було вимагати від ОСОБА_3 виконання її частини зобов'язань, в тому числі і нотаріального посвідчення договору для його подальшої реєстрації. Оскільки директору КМП «ЮЗОНИД» Іванюк С.В. було відомо, що ОСОБА_3 виїхала за межі України, відтак їй стало відомо й про порушення прав підприємства з боку останньої, яка не виконала свого зобов'язання. Відтак, перебіг позовної давності розпочався саме у 12 листопада 1992 року, коли у КМП «ЮЗОНИД» виникло право звернутись по захист свого порушеного права до суду, і сплив у 11 листопада 1995 року - по закінченню трирічного терміну.

Оскільки відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявлено про застосування у справі наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, дана обставина також є підставою, у відповідності до положень частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано суду жодних поважних причин пропуску вказаного строку.

11.12.1992 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали у письмовій формі договір купівлі-продажу 1/6 частини житлового будинку із господарськими прибудовами АДРЕСА_1, який того ж дня було посвідчено державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Грабовенською Т.А. за реєстровим № 5-3229. 02.02.1993 року ОСОБА_4 провів державну реєстрацію свого права власності на вказану частину будинку в ВООБТІ.

05.05.1995 року згідно Біржового контракту № 192, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 придбав у власність 1/6 частину будинку із відповідною часткою господарських прибудов АДРЕСА_1. 11.03.1998 року ОСОБА_5 зареєстрував у ВООБТІ своє право власності на вказану частину будинку.

Згідно договору від 20.07.1998 року, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_7 належну йому на праві власності 1/6 частину будинку із відповідною часткою господарських прибудов АДРЕСА_1. Даний договір ОСОБА_7 зареєстровано в КП ВООБТІ за № 2389.

У зв'язку з укладенням шлюбу 09.04.1999 року, ОСОБА_7 змінила прізвище на «ОСОБА_7».

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.07.2008 року по справі № 2-4923/08 задоволено позов ОСОБА_6 та визнано за нею право власності на 1/6 частину будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1, що самовільно переобладнано та добудовано, всього по підвальному приміщенню площею 45,3 кв. м., всього по першому поверху площею 100,9 кв. м. 29.10.2008 року ОСОБА_6 на підставі даного рішення провела державну реєстрацію свого права власності на самочинно переобладнану і добудовану частину будинку.

Суд враховує також ту обставину, що кожен об'єкт нерухомого майна має індивідуально визначені ознаки, зокрема загальну площу та площу окремих приміщень, їх конфігурацію та цільове призначення. Отже, після набуття законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.07.2008 року по справі № 2-4923/08, об'єкт нерухомості, який зафіксований у попередніх договорах, фактично змінився і з'явився новий, який має іншу площу, конфігурацію приміщень та їх призначення.

Підстави для визнання за позивачем права власності на 1/6 частину будинку згідно договору від 30.10.1992 року відсутні, оскільки на даний час спірний об'єкт нерухомості на законних підставах повністю змінився.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правомірно набували, кожен свого часу, право власності на спірну частину будинковолодіння, кожен з них із дотриманням вимог законодавства щодо форми договору здійснював державну реєстрацію своїх прав власності на нерухоме майно. Відтак, вважати недійсними дані договори, в тому числі і договір від 11.12.1992 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відсутні.

Беручи до уваги наведені обставини і правовідносини, підстави для застосування до ОСОБА_6 віндикації, шляхом витребування від неї на користь КМП «Олександрія» 1/6 частину будинку із відповідною часткою господарських прибудов АДРЕСА_1, відсутні.

Посилання представників позивача на ту обставину, що спочатку КМП «ЮЗОНИД», а потім його правонаступник КМП «Олександрія» були переконані у тому, що спірний об'єкт нерухомості перебуває у їх власності, що підтверджується бухгалтерськими документами самого підприємства, не заслуговують на увагу, оскільки це лише думка і переконання самого позивача, які в той же час суперечать вимогам законодавства, як чинного на час укладання договору від 30.101992 року, так і чинного на теперішній час.

Приймає суд до уваги і ту обставину, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 232-П від 10.07.2014 року, виготовленого НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області, авторство підписів від імені ОСОБА_3 на договорі від 30.10.1992 року, на розписці від 11.11.1992 року та на акті від 11.11.1992 року встановити не можливо.

Таким чином, позов КМП «Олександрія» не підлягає до задоволення за недоведеністю, безпідставністю та у зв'язку із пропуском строків позовної давності за заявою відповідачів.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України, стягуючи із позивача на користь відповідачів та третіх осіб всі понесені ними судові витрати в ході судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 47, 48, 59, 71, 76, 227 ЦК УРСР, ст. ст. 10, 11, 15, 30, 60, 61, 88, 212, 214 - 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов колективного малого підприємства «Олександрія» залишити без задоволення.

Стягнути з колективного малого підприємства «Олександрія» (код ЄДРПОУ 13330963) на користь ОСОБА_5 в рахунок понесених відповідачем судових витрат грошові кошти у розмірі 840,00 грн.

Стягнути з колективного малого підприємства «Олександрія» (код ЄДРПОУ 13330963) на користь ОСОБА_6 в рахунок понесених відповідачем судових витрат грошові кошти у розмірі 2 277,43 грн.

Стягнути з колективного малого підприємства «Олександрія» (код ЄДРПОУ 13330963) на користь КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» в рахунок понесених третьою особою судових витрат грошові кошти у розмірі 839,59 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області, шляхом подачі протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя : Г.М.Кашпрук