Рішення

від 29.08.2014 по справі 127/5562/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5562/13-ц Провадження № 22-ц/772/2422/2014Головуючий в суді першої інстанції Кашпрук Г. М. Категорія 20 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Панасюк О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

за участю прокурора Клімова Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу колективного малого підприємства «Олександрія» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2014 року у справі за позовом колективного малого підприємства «Олександрія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку, витребування майна у добросовісного набувача, вчинення дій по скасуванню державної реєстрації, -

встановила:

У березні 2012 року колективне мале підприємство «Олександрія» (далі - КМП «Олександрія») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 жовтня 1992 року між колективним малим підприємством «ЮЗОНІД» (далі - КМП «ЮЗОНІД»), правонаступником якого є КМП «Олександрія», та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За квартиру ОСОБА_2 отримала кошти в розмірі 17 000 доларів США, про що власноручно написала розписку. По акту прийому-передачі від 11 листопада 1992 року квартира передана покупцю.

11 грудня 1992 року ОСОБА_2 вдруге продала цю ж квартиру, без відома КМП «ЮЗОНІД», як 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3

05 травня 1995 року ОСОБА_3 за біржовим контрактом № 192 продав це помешкання ОСОБА_4, а останній 20 липня 1998 року подарував спірну квартиру ОСОБА_5

Посилаючись на те, що у МКП «Олександрія» виникло право власності на спірну квартиру на підставі укладеного в простій письмовій формі договору купівлі-продажу, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 жовтня 1992 року, укладений між КМП «ЮЗОНІД» та ОСОБА_2, дійсним; визнати за КМП «Олександрія» право власності на 1/6 частину будинковолодіння з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1; визнати договір купівлі-продажу спірної квартири від 11 грудня 1992 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним; витребувати в ОСОБА_5 на користь КМП «Олександрія» 1/6 частину будинковолодіння з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_1, шляхом передачі вказаної частки у володіння та користування КМП «Олександрія»; зобов'язати КП «Вінницьке МБТІ» скасувати записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та стягнути на його користь судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2014 року позовні вимоги в частині зобов'язання КП «ВМБТІ» вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі МКП «Олександрія», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Прокурор Клімов Б.В. вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради Манзюк Н.В. надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надіслала на адресу суду електронне повідомлення про розгляд справи у її відсутність, заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи; отримати повістку відмовився, тому колегія суддів вважає за можливе справу розглянути у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між КМП «ЮЗОНІД» та ОСОБА_2 у простій письмовій формі договір від 30 жовтня 1992 року - це не договір купівлі-продажу, а договір про наміри. Окрім цього, договір не був посвідчений нотаріально та не зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Також суд першої інстанції вважав, що підстав для поновлення строків позовної давності немає, оскільки директору КМП «ЮЗОНІД» Іванюк С.В. було відомо про порушене право з 1992 року.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 1985 року ОСОБА_2 успадкувала 1/6 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1.

30 жовтня 1992 року між КМП «ЮЗОНІД» та ОСОБА_2 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

За умовами договору, ОСОБА_2 зобов'язалась продати спірну квартиру, а КМП «ЮЗОНІД» зобов'язалось купити цю квартиру, грошові кошти перевести на розрахунковий рахунок вказаний продавцем у строк до 15 листопада 1992 року. Відповідно до розписки від 11 листопада 1992 року та акта прийому-передачі квартири від 11 листопада 1992 року ОСОБА_2 передала спірну квартиру та отримала грошові кошти у розмірі 17 000 дол. США за квартиру від директора фірми «ЮЗОНІД» Іванюк С.В.

11 грудня 1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 1/6 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом за № 5-3229. 02 лютого 1992 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на вказану частину будинку.

05 травня 1995 року ОСОБА_3 за біржовим контрактом № 192 продав це помешкання ОСОБА_4, а останній 20 липня 1998 року подарував спірну квартиру ОСОБА_5

Обґрунтовуючи позовні вимоги МКП «Олександрія» посилалося на те, що про порушення свого права підприємство дізналося у 2009 році, тому строк звернення до суду ними пропущено з поважних причин. Право власності на спірну квартиру у МКП «Олександрія» виникло на підставі укладеного в простій письмовій формі договору купівлі-продажу, розписки про отримання коштів та акта прийому-передачі квартири.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений не договір купівлі-продажу квартири, а договір про наміри; цей договір не був нотаріально посвідчений; право власності зареєстровано не було; позивач пропустив строк звернення до суду із зазначеними вимогами без поважних причин.

Разом з тим суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, не дав їм належної оцінки, не повністю визначився з правовідносинами у цій справі та не вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Матеріалами справи встановлено, що право на даний позов у МКП «Олександрія» виникло з вересня 2009 року, коли почали виникати суперечки з приводу володіння спірною квартирою між Іванюк С.В., як засновником і директором КМП «Олександрія», ОСОБА_4 та ОСОБА_12 - членом сім'ї ОСОБА_5 До цього жодних питань з приводу належності і користування цією квартирою між власником та відповідачами не виникало. У кінці 2009 року позивач дізнався про порушення свого права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, у матеріалах справи наявні докази про те, що позивач дізнався про порушення свого права лише у 2009 році, то МКП «Олександрія» має право на поновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності.

Відповідно до чинної на момент укладення договору ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Однак це правило не може бути застосоване, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 ЦК УРСР).

Судом апеляційної інстанції установлено, що між КМП «ЮЗОНІД» та ОСОБА_2 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Як об'єкт нерухомості зазначена квартира у Вінницькому МБТІ не значиться.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 1985 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні директор КМП «Олександрія» ОСОБА_7 пояснила, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, правовстановлюючі документи на неї не бачила, оскільки цим питанням займався ОСОБА_3

У своїй заяві від 05 травня 2014 року на адресу Вінницького міського суду ОСОБА_2 повідомила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 жовтня 1992 року між нею та КМП «ЮЗОНІД» не укладався, а підпис у договорі їй не належить; розписку про отримання грошових коштів в сумі 17 доларів США від 11 листопада 1992 року не давала та не підписувала; акт прийму-передачі спірної квартири не підписувала. 11 грудня 1992 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 1/6 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1, який посвідчений нотаріально.

Таким чином, своїм майном ОСОБА_2 розпорядилася у визначений законом спосіб, уклавши з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, а відтак волевиявлення ОСОБА_2 полягало у продажу належного їй нерухомого майна ОСОБА_3, а не МКП «ЮЗОНІД».

Оскільки при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 30 жовтня 1992 року сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов угоди, зокрема визначено предметом договору об'єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1), яка, як об'єкт нерухомості у Вінницькому МБТІ не значиться, то підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 жовтня 1992 року, укладений між КМП «ЮЗОНІД» та ОСОБА_2, немає.

За цих обставин, безпідставними є вимоги позивача про визнання за МКП «Олександрія» права власності на 1/6 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1, оскільки правових підстав для цього немає.

Також безпідставними є вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування спірної частини нерухомого майна, а також витребування цього майна в ОСОБА_5, оскільки відповідачі правомірно, у встановлений законом спосіб набували право власності на спірне нерухоме майно, і відповідно, на законних підставах являлися його власниками, кожен у певний час.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу колективного малого підприємства «Олександрія» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

У задоволення позову колективного малого підприємства «Олександрія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку, витребування майна у добросовісного набувача відмовити.

У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ О.С. Панасюк

/підпис/ Т.М. Шемета

З оригіналом вірно: