Постанова

від 17.07.2014 по справі 810/3616/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року 810/3616/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «Регіональні електричні мережі» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001762204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фулсет» (далі - ТОВ «Фулсет») мали реальний характер - товар від нього поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та безтоварності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Фулсет», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах зустрічної звірки ТОВ «Фулсет» без надання оцінки первинним документам, наданих позивачем.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 08.07.2014, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять письмові клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 335084, ДП «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 07.09.2009 (а.с.114). Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 26.06.2003 за № 81-ДЕРЖ, що підтверджується довідкою від 06.03.2013 № 1310080200223 про взяття на облік платника податків (а.с.116).

Позивач з 25.03.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.2013 № 200115858, яке видане Вишгородською ОДПІ (а.с.117).

Основними видами діяльності ДП «Регіональні електричні мережі» є розподілення електроенергії; торгівля електроенергією; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; електромонтажні роботи; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У період з 02.04.2014 по 08.04.2014 на підставі наказу Вишгородської ОДПІ від 26.09.2013 № 234, посадовою особою Вишгородської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Регіональні електричні мережі» з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Фулсет» (код за ЄДРПОУ 37902523) за період з 01.11.2013 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт від 15.04.2014 № 881/22-03/32402870 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 334436,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із безпідставним віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у ТОВ «Фулсет», що ґрунтується на даних зустрічної звірки ТОВ «Фулсет».

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшла довідка ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фурсед» (код ЄДРПОУ 37902523) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ДП «Регіональні електричні мережі» та ДП «Придніпровська залізниця» за листопад, грудень місяці 2013 року», з якої вбачається, що ТОВ «Фулсед» не підтверджено документально господарські відносини із ДП «Регіональні електричні мережі» та ДП «Придніпровська залізниця».

У зв'язку з ненаданням ТОВ «Фулсет» до звірки інформації щодо зберігання та транспортування товарів, посадові особи ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька дійшли висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «Фулсет» із постачальниками товарів та, як наслідок, нереальність їх подальшої реалізації, зокрема, ДП «Регіональні електричні мережі».

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є факт не надання контрагентом позивача - ТОВ «Фулсет» інформації з приводу взаємовідносин із своїми контрагентами постачальниками та, як наслідок, наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності ТОВ «Фулсет» по ланцюгу постачання.

Тобто, право позивача на формування витрат поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання ТОВ «Фулсет» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001762204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 501654,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 334436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 167218,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ДП «Регіональні електричні мережі» та постачальником - ТОВ «Фулсет» укладено чотири договори поставки від 15.10.2013 № 41-М, від 15.10.2013 № 40-М, від 15.10.2013 № 44-М та від 09.10.2013 № 4/805-13, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити товар, перелік та кількість якого визначається у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити (а.с.51-54, 69-73, 84-88, 98-101).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Фулсет», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Фулсет», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів (муфти термоусаджувальні, муфти з'єднувальні, муфти кінцеві, ізолятори та автомобільні шини) від ТОВ «Фулсет» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 02.12.2013 № 40, № 39, № 41, № 42, від 10.12.2013 № 46, № 45, від 18.11.2013 № 28, від 25.11.2013 № 30, від 04.12.2013 № 43, від 10.12.2013 № 44, від 11.11.2013 № 26, від 14.11.2013 № 27, від 26.11.2013 № 31 та від 21.11.2013 № 29 (а.с.55-60, 74-77, 89, 90, 107, 108).

За результатами господарських операцій ТОВ «Фулсет» видано на користь ДП «Регіональні електричні мережі» податкові накладні від 02.12.2013 № 40, № 41, № 42, № 43, від 10.12.2013 № 46, від 25.11.2013 № 31, від 18.11.2013 № 29, від 10.12.2013 № 45, від 04.12.2013 № 44, від 11.11.2013 № 27, від 14.11.2013 № 28, від 21.11.2013 № 30 та від 26.11.2013 № 32 (а.с.61-65, 78-81, 91, 92, 109, 110).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Фулсет» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.66-68, 82, 83, 93-97, 102-104).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем первинні документи відповідачем не проаналізовано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

В силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з віднесення до складу витрат, витрати на придбання товарів у контрагента.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, формування витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 16.06.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ «Фулсет» за результатами господарських відносин з ДП «Регіональні електричні мережі», а також інформацію про наявність у нього основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Фулсет».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся контрагент позивача ТОВ «Фулсет» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Разом з цим, відповідно до змісту Акта перевірки, ТОВ «Фулсет» задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ДП «Регіональні електричні мережі» (а.с.23, 24) та відповідно до довідки ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 20.05.2014 № 385/10/19-013 у ТОВ «Фулсет», станом на 20.05.2014, не має заборгованості зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів (а.с.139).

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, на підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надано суду оборотну відомость за період з 01.11.2013 по 31.12.2013 та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.140, 142-155).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Фулсет» товару.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Фулсет», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Фулсет» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Фулсет» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта зустрічної звірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.05.2014 № 0001762204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.07.2014