Ухвала

від 31.05.2016 по справі 810/3616/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення про

повернення судового збору

31 травня 2016 року                               №810/3616/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ДП «Регіональні електричні мережі» про прийняття додаткового судового рішення в адміністративній справі №810/3616/14

за позовомдо

про Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областівизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0001762204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014, позов задоволено, постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 13.05.2014 №0001762204.

25 травня 2016 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою суду від 26 травня 2016 року питання про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

У той же час, у пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що додаткове судове рішення суд ухвалює у тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення.

Оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року ухвалювалась в письмовому провадження, суд ухвалив здійснювати розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Цією ж статтею передбачено, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог судом досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Як на підставу для прийняття додаткового судового рішення у справі №810/3616/14 заявник посилається на пункт 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судом при ухваленні постанови від 17 липня 2014 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заявник вказує, що звертаючись до суду з адміністративним позовом сплатив за діючою на той момент ставкою 487,20 грн. судового збору, що складає 10% від повної суми судового збору.

Звертаючи увагу суду на те, що рішення у справі було постановлено не на користь відповідача – суб'єкта владних повноважень, позивач наполягає на тому, що 487,20 грн. мають бути присуджені на його користь, а решта судового збору в сумі 4384,80 грн. повинна бути стягнута з Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів до державного бюджету.

З приводу таких доводів позивача суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 27.04.2014) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з цим, відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані стороні суд вирішує виключно за клопотанням однієї зі сторін.

Тому, з огляду на положення статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування норм законодавства щодо розподілу судових витрат можливо за умови наявності відповідного клопотання, оскільки саме у ньому сторона визначає їх склад, обсяг з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи жодних заяв чи клопотань з приводу компенсації чи розподілу судових витрат під час розгляду справи позивач не заявляв.

У той же час, суд звертає увагу, що в мотивувальній частині постанови Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року суд фактично розглянув питання щодо розподілу судових витрат, зазначивши, що з огляду на відсутність заяв з приводу відшкодування судових витрат судові витрати розподілу не підлягають.

Тобто, Київським окружним адміністративним судом під час вирішення даної справи по суті та прийняття відповідного рішення було вирішено питання щодо всіх позовних вимог та клопотань заявлених позивачем, в тому числі, і вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд також зазначає про інший аспект заявленого клопотання про ухвалення додаткового судового рішення.

Так, частиною другою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку виконання судового рішення.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Таким чином, судові рішення підлягають виконанню протягом року з дня набрання ними законної сили.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі №810/3616/14 набрала законної сили 14 жовтня 2014 відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, з чого слідує, що дана постанова підлягає виконанню до 14 жовтня 2015 року.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач з даною заявою звернувся після закінчення строку виконання судового рішення.

Більш того, судом з письмових пояснень відповідача з'ясовано, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року виконана Вишгородською ОДПІ у повному обсязі, зокрема, відповідачем на підставі рішення суду до АІС «Податковий Блок», інтегрованої картки ДП «Регіональні електричні мережі» були внесенні відповідні записи, на підставі яких податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0001762204 виключено з обліку.

Відтак підстави, з якими Кодекс адміністративного судочинства України пов'язує можливість реалізувати інститут додаткового судового рішення у даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 160, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про ухвалення додаткового судового рішенняпо справі №810/3616/14 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                                     Панченко Н.Д.