Рішення

від 20.07.2014 по справі 904/3876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.14р. Справа № 904/3876/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Смірновій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон комплект плюс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 117224грн.25коп.

Представники:

Від позивача:Трубін А.О., директор

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" з позовом про стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в розмірі 114925,74грн. та неустойку (штраф) в розмірі 2298,51грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 02.07.2014р. та 16.07.2014р.

01.07.2014р. на адресу суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника для участі в судовому засіданні, яке було призначено на 02.07.2014р.

В судовому засіданні від 16.07.2014р. представник позивача підтримав правову позицію викладену в позовній заяві та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, поважних причин неявки свого представника в судові засідання не повідомив.

Про день, час, місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною в спеціальному витязі в Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.07.2014р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідача було повідомлено про порушення провадження у справі та призначення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4904407327447. Відповідно до зазначеного повідомлення відповідач отримав ухвалу про порушення у справі 03.07.2014р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

13.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (далі - покупець) підписаний договір купівлі-продажу №36/13ПР (далі - договір).

Згідно з положеннями договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (деталі для ремонту згідно із кресленнями покупця), ціна кількість та асортимент якого визначені специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару та оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару на підставі рахунка продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня поставки товару.

Строк поставки товару встановлюється згідно з специфікаціями до договору.

Відповідно до положень договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній, виданої продавцем на поставку даної партії товару.

На виконання умов договору відповідач перерахував в якості передплати позивачу грошові кошти в розмірі 57462,87грн., що підтверджується платіжним дорученням №112 від 15.03.2013р.

Позивач в свою чергу поставив відповідачу товар за накладними №32 від 22.04.2013р. та №49 від 19.06.2013р. на суму 80216,88грн. та 34708,86грн. відповідно. Враховуючи положення договору відповідач був зобов'язаний оплатити товар поставлений за накладною №32 від 22.04.2013р. в строк до 30.04.2013р., а за накладною №49 від 19.06.2013р. до 27.07.2013р. Проте, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, перерахувавши позивачу лише 50% передплати від вартості товару поставленого за накладними №32 від 22.04.2013р. та №49 від 19.06.2013р. Таким чином, заборгованість відповідача за накладною №32 від 22.04.2013р. становить 40108,44грн., а за накладною №49 від 19.06.2013р. - 17354,43грн.

Крім того, 06.09.2013р. відповідач сплатив позивачу в якості передплати за договором грошові кошти в розмірі 57462,87грн., що підтверджується платіжним дорученням №71 від 06.09.2013р.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму 114925,74грн., що підтверджується накладною №74 від 15.10.2013р. Строк оплати товару поставленого за накладною №74 від 15.10.2013р. настав 25.10.2013р. Однак, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за накладною №74 від 15.10.2013р. товару належним чином не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в розмірі 57462,87грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензії №47 від 21.08.2013р., №47 від 25.10.2013р., №53 від 11.12.2013р. та №53 від 05.02.2014р. Як зазначає позивач, відповідь на зазначені претензії від відповідача не надходила.

Враховуючи, викладене та теперішній час несплаченою залишається заборгованість за поставлений згідно з договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. товар в розмірі 114925,74грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд на підставі доказів встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від повного виконання своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114925,74грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення неустойка (штраф) в розмірі 2298,51грн., яка була нарахована як 2% від суми основного боргу. В обґрунтування позивач посилається на розділ договору "відповідальність сторін".

Разом з тим, як вбачається зі змісту відповідного розділу договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожен день прострочки платежу. Загальна сума пені не може перевищувати 2% від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (пункт 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, умовою для стягнення суми штрафу є наявність в договорі відповідного положення.

В договорі викладено механізм нарахування саме пені та визначений її максимальний розмір - не більше 2% від суми заборгованості. Тому висновок позивача про те, що договором встановлено нарахування 2% штрафу від суми заборгованості є помилковим.

Враховуючи викладене, суд вирішив відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині.

Позивач має право звернутись до господарського суду з відповідним позовом про стягнення пені згідно умов договору.

Судові витрати розглядаються з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в розмірі 114925,74грн. та неустойку (штраф) в розмірі 2298,51грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (код ЄДРПОУ: 35202094; Місцезнаходження: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, буд. 21-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" (код ЄДРПОУ: 34665585; Місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 41, оф. 516) суму основного боргу за договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в розмірі 114925,74грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2298,51грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні від 16.07.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений та підписаний: 21.07.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова