Постанова

від 20.10.2014 по справі 904/3876/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 року Справа № 904/3876/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання:Литвин А.П.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 року у справі № 904/3876/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон комплект плюс",

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ",

про стягнення 117 224 грн. 25 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 року у справі №904/3876/14 (суддя Новікова Р.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в розмірі 114925,74грн. та неустойку (штраф) в розмірі 2298,51грн. - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" суму основного боргу за договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. в розмірі 114925,74грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2298,51грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114925,74грн. в повному обсязі, оскільки обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Крім цього, місцевий суд зазначив, що помилковим є висновок позивача стосовно того, що договором встановлено нарахування 2% штрафу від суми заборгованості.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 року у справі № 904/3876/14 скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що засідання суду першої інстанції 16.07.2014 року по справі № 904/3876/14 проводилося без участі представника відповідача, оскільки в товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" була відсутня будь-яка інформація стосовно руху вказаної справи, адже відповідач не був належним чином повідомлений про дату час та місце проведення засідань. Таким чином, відповідач не міг надати суду відзив на позов, документи, котрі підтверджують позицію, навести доводи та захистити свої права в судовому засіданні,так як не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції грубо порушив ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, а також позбавив відповідача його права на захист прав та інтересів.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон комплект плюс" відзив на апеляційну скаргу не надало.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

13.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (покупець) підписаний Договір купівлі-продажу №36/13ПР (а.с. 10-11).

Відповідно до положень Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (деталі для ремонту згідно із кресленнями покупця), ціна кількість та асортимент якого визначені специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару та оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару на підставі рахунка продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня поставки товару.

Згідно з положеннями Договору строк поставки товару встановлюється згідно з специфікаціями до договору.

За приписами Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній, виданої продавцем на поставку даної партії товару.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно з положеннями укладеного 13.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон Комплект Плюс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (далі - покупець) договіру купівлі-продажу №36/13ПР (далі - договір), продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (деталі для ремонту згідно із кресленнями покупця), ціна кількість та асортимент якого визначені специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару та оплати в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару на підставі рахунка продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня поставки товару.

На виконання умов договору відповідач перерахував в якості передплати позивачу грошові кошти в розмірі 57462,87грн., що підтверджується платіжним дорученням №112 від 15.03.2013р.

Позивач в свою чергу поставив відповідачу товар за накладними №32 від 22.04.2013р. та №49 від 19.06.2013р. на суму 80216,88грн. та 34708,86грн. відповідно. Враховуючи положення договору відповідач був зобов'язаний оплатити товар поставлений за накладною №32 від 22.04.2013р. в строк до 30.04.2013р., а за накладною №49 від 19.06.2013р. до 27.07.2013р. Проте, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, перерахувавши позивачу лише 50% передплати від вартості товару поставленого за накладними №32 від 22.04.2013р. та №49 від 19.06.2013р. Таким чином, заборгованість відповідача за накладною №32 від 22.04.2013р. становить 40108,44грн., а за накладною №49 від 19.06.2013р. - 17354,43грн.

Крім того, 06.09.2013р. відповідач сплатив позивачу в якості передплати за договором грошові кошти в розмірі 57462,87грн., що підтверджується платіжним дорученням №71 від 06.09.2013р.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму 114925,74грн., що підтверджується накладною №74 від 15.10.2013р. Строк оплати товару поставленого за накладною №74 від 15.10.2013р. настав 25.10.2013р. Однак, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за накладною №74 від 15.10.2013р. товару належним чином не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в розмірі 57462,87грн.

Враховуючи, викладене та теперішній час несплаченою залишається заборгованість за поставлений згідно з договором купівлі-продажу №36/13ПР від 13.03.2013р. товар в розмірі 114925,74грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд на підставі доказів встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від повного виконання своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114925,74грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення неустойка (штраф) в розмірі 2298,51грн., яка була нарахована як 2% від суми основного боргу. В обґрунтування позивач посилається на розділ договору "відповідальність сторін".

Разом з тим, як вбачається зі змісту відповідного розділу договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожен день прострочки платежу. Загальна сума пені не може перевищувати 2% від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (пункт 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, умовою для стягнення суми штрафу є наявність в договорі відповідного положення.

В договорі викладено механізм нарахування саме пені та визначений її максимальний розмір - не більше 2% від суми заборгованості. Тому висновок , місцевий господарський суд вірно встановив, що договором встановлено нарахування 2% штрафу від суми заборгованості є помилковим і відмовив в задоволені позовних вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного сповіщення про час і місце судового розгляду справи спростовуються наявними в матеріалах справи поштових повідомлень (а.с. 35) і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 року у справі № 904/3876/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 30.10.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.В. Чус