Постанова

від 15.07.2014 по справі 12/120-б-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 12/120-Б-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі, колегії суддів:

головуючого Пироговського В.Т.,

суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.,

секретар судового засідання Бондар М.Ю.

за участю представників учасників процесу:

від Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Херсонській області не з'явилися

від Арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. особисто

від ПП "Квант" не з'явилися

від ПАТ "Фідобанк" Булига І.В.

розглянувши апеляційні скарги

Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Херсонській області; Арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.

на ухвалу Господарського суду Херсонської області

від 27.05.2014р. (затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу)

по справі № 12/120-Б-10

за заявою Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

до Приватного підприємства "Квант"

кредитор: ПАТ "Фідобанк"

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.07.2014р. апеляційна скарга Арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. на ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.05.2014р. у справі № 12/120-Б-10.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.06.2014р. з даної справи прийнята до провадження та призначена до сумісного розгляду на 01.07.2014р. апеляційна скарга Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Херсонській області на ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.05.2014р. у справі № 12/120-Б-10.

За правилами ст. 69, 77 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2014р. продовжено строк розгляду апеляційних скарги та відкладено розгляд справи на 15.07.2014р.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду за 02.07.2014р.

Апеляційна скарга розглянута в порядку передбаченому ст. 102 ГПК України, з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України.

Відповідно до приписів ст.85 ГПК України в засіданні суду 15.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Справу про банкрутство порушено ухвалою господарського суду від 24.11.2010 року за заявою Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області з підстав, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі Закон про банкрутство), оскільки боржник не сплатив визнану ним заборгованість та відсутній за місцезнаходженням юридичної адреси.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2014р. зі справи № 12/120-Б-10 (суддя Ситюк В.Г.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства "Квант"; юридичну особу банкрута - ПП "Квант", м. Скадовськ ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури з 14.12.2012 р. по 01.12.2013р. в сумі 26477,74 грн., а всього за період ліквідаційної процедури в сумі 75637,42грн. та покладено їх оплату за рахунок коштів кредиторів, пропорційно вимогам кредиторів, включеним до реєстру вимог кредиторів; у затвердженні звіту ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат за період з 01.12.2013 р. по 13.05.2014р. в сумі 15235,57 грн. відмовлено; провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 27.05.2014р. у даній справі скасувати в частині не затверджених судом сум оплати послуг та витрат ліквідатора, а також просить у відповідній частині затвердити звіт ліквідатора та стягнути грошові кошти у сумі 90872,98грн. з кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не враховано вказівок Вищого господарського суду України викладених в постанові від 31.07.2013р. з даної справи, а саме не вирішено належним чином питання стягнення оплати послуг та витрат ліквідатора з кредиторів відповідно до їх грошових вимог. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що стягнення оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора здійснюються по за межами провадження у справі про банкрутство, а саме в позовному провадженні, арбітражний керуючий вказує, що відповідний висновок не відповідає практиці розгляду аналогічних спорів Вищим господарським судом України, який вважає, що оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог, при цьому, у випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів. Стосовно не затвердження судом першої інстанції оплати послуг та витрат ліквідатора за період з 01.12.2013р. по 13.05.2014р. у сумі 15 235,57грн., арбітражний керуючий зазначає, що відповідний висновок є необґрунтованим та таким, що не узгоджується з нормами Закону про банкрутство.

Крім того, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Скадовська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Херсонській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 27.05.2014р. у даній справі скасувати в частині затверджених судом сум оплати послуг і витрат ліквідатора із покладенням їх оплати за рахунок коштів кредиторів пропорційно їхнім вимогам.

Зокрема, в апеляційній скарзі вказано, що податковий орган фінансується виключно з бюджету та кошторисом на 2014 рік видатки на оплату послуг та компенсації витрат не передбачені.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Бєлоусова І.В. доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Представник ПАТ "Фідобанк" проти доводів апеляційної скарги Бєлоусова І.В. заперечив, просить оскаржене судове рішення залишити без змін апеляційну скаргу арбітражного керуючого без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, провадження у даній справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 24.11.2010 з підстав, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, особливості банкрутства відсутнього боржника не передбачають утворення комітету кредиторів боржника при здійсненні провадження у справі. Вказаний висновок підтверджується практикою розгляду аналогічних спорів Вищим господарським судом України від 23.06.2011р. у справі № 10/1088, від 26.08.2009р. у справі № 2-24/129-07-8572, від 27.06.2007р. у справі № 18/224.

Ліквідатором подано до суду заяви та клопотання від 08.05.2014р., 26.05.2014р., зокрема про затвердження оплати послуг та витрат ліквідатора на загальну суму 90872,98грн., з яких 2 034,03грн. додаткові витрати, 49159,7 грн. оплата послуг ліквідатора боржника затверджена постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. та 39679,13грн. оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора в період з 14.12.2012р. по 13.05.2014р.

Судом першої інстанції задоволені вимоги ліквідатора стосовно вже затвердженої суми 49159,7 грн. оплати послуг та в сумі 26477,74 грн. за оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури з 14.12.2012 р. по 01.12.2013р. , проте відмовлено у задоволені вимог в сумі 15235,57 грн., які складаються у тому числі з 2 034,03грн. додаткових витрат, з посиланням на понесення цих витрат не у зв'язку із виконанням ліквідатором своїх повноважень у даній справі.

Згідно із абз. 4 ч. 4 ст. 3 1 Закону, арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом .

Отже, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Відповідно до ч. 12 ст. 3 1 Закону, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Частиною 14 ст. 3 1 Закону передбачено, що розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється комітетом кредиторів та затверджується господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але в розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство .

За приписами п. 86 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців. Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі. Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон не містить.

Отже, Законом про банкрутство встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період здійснення ним своїх повноважень від дня його призначення до моменту припинення його повноважень господарським судом, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства та обставин справи, судом першої інстанції зроблено неправомірний та необґрунтований висновок стосовно можливості затвердження оплати послуг ліквідатора тільки по кінцеву дату продовження ліквідаційної процедури, а відтак затвердженню підлягають суми заявлені ліквідатором Бєлоусовим І.В. в повному обсязі в сумі 39679,13грн. в період з 01.12.2013р. по 13.05.2014р., тобто до дати коли фактично припинено виконання обов'язків ліквідатора у даній справі. При цьому, висновки суду про те, що додаткові витрати ліквідатора в сумі 2 034,03грн. понесені не у зв'язку із виконанням ним обов'язків ліквідатора у справі, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки наданими ліквідатором до відповідної заяви доказами повністю підтверджується понесення відповідних витрат саме в процесі здійснення повноважень ліквідатора. (т. 5, а.с. 53-63)

Слід зазначити, що вимоги ліквідатора про відшкодування оплати послуг у сумі 49159,7 грн затверджено постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. з даної справи, а відтак обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Висновки суду про те, що стягнення оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора здійснюється по за межами провадження у справі про банкрутство, а саме в позовному провадженні є неправомірними та необґрунтованими з наступних обставин:

Згідно із ч. 10 ст. 3 1 Закону про банкрутство оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

В подальшому відповідно до ч. 12 ст. 3 1 Закону про банкрутство розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється комітетом кредиторів з наступним затвердженням судом.

При цьому, Законом про банкрутство встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, згідно з ч. 14 вказаної статті звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог.

При цьому, у випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Отже, вимоги заяви безпосередньо витікають зі справи про банкрутство і повинні розглядатися судом у межах справи про банкрутство, а відтак суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав стягнення з кредиторів суми на оплату послуг та витрат ліквідатора Белоусова І.В., пропорційно їх грошовим вимогам.

Вказаний висновок відповідає практиці розгляду аналогічних спорів Вищим господарським судом України у постановах від 25.11.2009р. у справі № 12/6-09, від 03.08.2011р. у справі № 2/47, від 25.10.2006р. у справі № 2-29/6798-2006, від 01.03.2006р. у справі № 6/273.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції не дотримано вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. з даної справи щодо питання розподілу та стягнення затвердженої суми з покладенням цих витрат на кредиторів у справі, оскільки враховуючи приписи ст.ст. 31, 32, 52 Закону про банкрутство стягнення відбувається по завершенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - при вирішенні питання щодо затвердження складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

З наведених вище обставин, а також враховуючи, що спірні питання, які стали підставою для звернення до суду апеляційної інстанції врегульовані спеціальним для даних правовідносин Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доводи апеляційної скарги органу ДПІ стосовно того, що кошторис на 2014 рік не передбачає видатків на цілі пов'язані із оплатою послуг та витрат ліквідаторів у справах де податковий орган є кредитором, до уваги колегією суддів не приймається.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Херсонської області від 27.05.2014р. у справі № 12/120-Б-10 прийнята із не повним з'ясування обставин, що мають значення для справи та з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржену ухвалу слід змінити.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-106 ГПК України суд

Постановив:

1)Пункт 3 ухвали Господарського суду Херсонської області від 27.05.2014р. зі справи № 12/120-Б-10 змінити, виклавши в наступній редакції:

- затвердити звіт ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури в сумі 90 873,01грн. та покласти їх оплату за рахунок коштів кредиторів, пропорційно вимогам кредиторів, включеним до реєстру вимог кредиторів.

- стягнути на користь арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича (ІПН НОМЕР_1; АДРЕСА_1 р/рахунок № НОМЕР_2 відкритий в Херсонському відділенні № 2 ПАТ «Банк Національний кредит», МФО 320702) в якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора ПП «Квант» у справі № 12/120-Б-10, пропорційно грошовим вимогам:

- 84330,13(вісімдесят чотири тисячі триста тридцять грн. 13 коп.) гривень з ПАТ «Фідобанк»(код ЄДРПОУ 14351016; вул. Червоноармійська, 10, м. Київ, 01004)

- 6542,85(шість тисяч п'ятсот сорок дві грн. 85коп.) гривень з Скадовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсоньскій області (код ЄДРПОУ 34323120; вул. Гагаріна, 62, м. Скадовськ, Херсонська область, 75700)

2)Пункт 4 ухвали Господарського суду Херсонської області від

27.05.2014р. зі справи № 12/120-Б-10 скасувати.

3)В іншій частині ухвалу суду від 27.05.2014р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.07.2014р.

Головуючий суддя В.Т. Пироговський Судді Л.В. Лавриненко І.Г. Філінюк