Постанова

від 24.09.2014 по справі 12/120-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 12/120-Б-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк", м. Київ на постанову та ухвалувід 15.07.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. господарського суду Херсонської області у справі№ 12/120-Б-10 господарського суду Херсонської області за заявою Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області доприватного підприємства "Квант", м. Скадовськ Херсонської області провизнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_4 в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Фідобанк"Болінський С.С., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.11.2010 року порушено провадження у справі № 12/120-Б-10 про банкрутство приватного підприємства "Квант" (далі-Боржник, Підприємство) за заявою Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області (далі - Кредитор, Інспекція) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в нього змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 22.12.2010 року визнано грошові вимоги Інспекції до Боржника в сумі 47 701 грн. 07 коп., ухвалено визнати Підприємство банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2014 року (суддя - В.Г. Ситюк) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника та виключити з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а провадження у справі припинено. При цьому затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4 про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури з 14.12.2012 року - по 01.12.2013 року в сумі 26 477 грн. 74 коп., а всього за період ліквідаційної процедури в сумі 75 637 грн. 42 коп. та вирішено покласти оплату вказаних послуг та витрат за рахунок коштів кредиторів, пропорційно вимогам кредиторів, включеним до реєстру вимог кредиторів. У затвердженні ж звіту ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат за період з 01.12.2013 року по 13.05.2014 року в сумі 15 235 грн. 57 коп. відмовлено.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.05.2014 року в частині незатверджених судом сум оплати послуг та витрат ліквідатора (з 01.12.2013 року по 13.05.2014 року в сумі 15 235 грн. 57 коп.), а також невирішеного питання щодо стягнення з кредиторів пропорційно їх грошових вимог суми оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора Боржника в розмірі 49 159 грн. 68 коп., затвердивши при цьому оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого ОСОБА_4 разом 41 713 грн. 31 коп. за період з 14.12.2012 року по 13.05.2014 року, а також стягнути на користь цього арбітражного керуючого у якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора Боржника 90 872 грн. 98 коп., поклавши відповідні витрати на кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року (головуючий суддя - Пироговський В.Т., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу задоволено, пункт 3 ухвали господарського суду Херсонської області від 27.05.2014 р. змінено та викладено редакції, відповідно до якої затверджений звіт ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_4 про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури в сумі 90 873 грн. 01 грн. коп. з покладенням їх оплати за рахунок коштів кредиторів, пропорційно вимогам кредиторів, включеним до реєстру вимог кредиторів. При цьому з ПАТ "Фідобанк" стягнено 84 330 грн. 13 коп. в рахунок оплати вказаних послуг, а з ініціюючого кредитора 6 542 грн. 85 коп. Також скасовано п. 4 ухвали господарського суду Херсонської області від 27.05.2014 року, а в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі-Банк) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року, змінити пункти 3, 4 ухвали господарського суду Херсонської області від 27.05.2014 оку, виклавши їх в редакції, відповідно до якої затвердити звіт ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат в сумі 49 159 грн. 68 коп., за період ліквідаційної процедури з 22.12.2010 року по 13.12.2013 року, та покласти їх оплату за рахунок коштів кредиторів, а в затвердженні звіту ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат в сумі 41 713 грн. 31 коп., за період ліквідаційної процедури з 14.12.2012 року по 13.05.2014 року відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 3 1 , 22, 24, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а також частково затверджуючи звіт ліквідатора щодо оплати послуг, місцевий суд встановив, що затвердження звітів відбулось при новому розгляді справи - після скасування відповідної ухвали місцевого суду апеляційним судом. В результаті ж дослідження наступно поданих та оцінки звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника встановлено, майнових активів для погашення вимог кредиторів Фірми не виявлено, про що свідчать додані до звіту довідки та відповіді на запити. При цьому звіт про проведену роботу був затверджений на засіданні зборів кредиторів. У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що вимоги кредиторів вважаються погашеними, а звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс -затвердженню. Вимоги ж щодо додатково заявлених вимог ліквідатора про оплату його послуг та винагороди у даній справі суд відхилив, оскільки відповідні суми вимог були заявлені за період, що настав після закінчення строку, на який судом було продовжено ліквідаційну процедуру. А сума витрат в розмірі 2 034 грн. 03 коп., за висновком суду, пов'язана з особистими діями арбітражного керуючого, а тому також не підлягає затвердженню. При цьому, за відсутністю у Боржника майна, сума затверджених та визнаних судом витрат на оплату послуг ліквідатора у даній справі для відшкодування була покладена на кредиторів пропорційно їх вимог.

Змінюючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд вказав, що оплата послуг ліквідатора у справі про банкрутство здійснюється не до кінця процедури ліквідації, визначеної судом, а до моменту фактичного припинення повноважень ліквідатора. Понесення ж додаткових визначених ліквідатором Фірми витрат підтверджується доказами у справі, тому вся заявлена ліквідатором до затвердження сума оплати послуг підлягає визнанню, з урахуванням суми, визнаної згідно постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року. До викладеного апеляційний суд додав, що стягнення оплати послуг здійснюється у справі про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Заперечуючи наведені висновки апеляційного суду, Банк вказав, що витрати ліквідатора у справі про банкрутство до 07.07.2011 року, коли були визнані кредиторські вимоги Банку, слід покласти на ініціюючого кредитора, а оплата послуг ліквідатора здійснюється лише за період ліквідації, який був визначений постановою або ухвалою суду. Також скаржник зазначає, що суди не надали оцінку діям ліквідатора у даній справі, так як ліквідатором було здійснено лише 6 запитів і проведені одні збори кредиторів, на яких роботу ліквідатора Боржника визнано незадовільною. Про відсутність же у Боржника активів було відомо ще 13.12.2012 року, коли суд вперше розглядав звіт ліквідатора Фірми, а тому невідомі дії ліквідатора Боржника після вказаної дати; щомісячні ж звіти не подавались. До викладеного скаржник додав, що оплата послуг ліквідатора кредиторами є правом останніх, тому у суду відсутні повноваження здійснювати відповідні примусові стягнення з кредиторів, а вказані суми витрат, як судові витрати у справі, слід покласти на банкрута.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями скаржника, оскільки вони викладені всупереч норм Закону про банкрутство.

Так у касаційному у порядку у даній справі питання щодо покладення та розподілу витрат з оплати послуг ліквідатора у даній справі вже розглядалось - в постанові від 31.07.2013 року.

Зокрема, в цій постанові, пославшись на вже встановлені у справі судами обставини, касаційний суд зазначив наступне.

Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 3 1 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Виходячи з викладеного, за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю рішення комітету кредиторів у даній справі щодо затвердження та розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство (від створення якого, доречи, у тому числі з метою створення фонду для оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора Боржника, незважаючи на пропозицію ліквідатора Підприємства, Банк відмовився - протокол засідання зборів кредиторів від 23.05.2014 року - т. 5 а.с. 97-99), відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі .

При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від моменту набуття кредитором відповідного статусу у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Згідно ж зі ст. 3 1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Викладене спростовує неправомірні доводи скаржника щодо джерел фінансування оплати послуг та витрат ліквідатора Боржника у даній справі, а також про право, а не обов'язок кредиторів здійснювати відповідні оплати у разі невиявлення активів у Боржника.

Як також було зазначено касаційним судом в постанові від 31.07.2013 року, на підставі матеріалів справи за результатами роботи ліквідатора Боржника на момент вирішення питання щодо заяви ліквідатора про оплату його послуг майна, земельних ділянок, транспортних засобів та будь-яких інших активів у Боржника для погашення заборгованості перед кредиторами не виявлено, а докази виконання дій у ліквідаційній процедурі цим арбітражним керуючим у даній справі містились у матеріалах справи, заперечень же стосовно цих дій не надходило та судами не встановлено (т. 1 а.с. 101-130, т. 2 а.с. 2-11, 29-69).

При цьому слід звернути увагу на те, що ліквідатор поряд з іншими документами, витребуваними протягом ліквідаційної процедури Боржника, двічі надавав звіт та ліквідаційний баланс (т. 1 а.с. 101-130, т. 2 а.с. 29-69). Однак, ці звіти не затверджувались судом - останній зобов'язував ліквідатора провести додаткові дії у ліквідаційній процедурі Боржника (щодо з'ясування обставин стосовно законності продажу майна Боржника, який відбувся за два роки до порушення провадження у даній справі, а також для вирішення питання щодо продажу майна інших солідарних боржників для погашення заборгованості перед Банком) та надати відповідні докази у справі, що, в свою чергу, призводило до продовження строку ліквідаційної процедури, та чим спростовуються доводи скаржників щодо затягування саме з ініціативи ліквідатора ліквідаційної процедури у справі (т. 2 а.с. 24, 147-148).

Поряд із зазначеним слід звернути увагу на те, що звіт був поданий ліквідатором ще у вересні 2012 року, але з наведених причин не був затверджений - ухвала від 13.12.2012 року (т. 2 а.с. 147-148).

За викладених же підстав ухвала від 12.12.2013 року про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі була скасована постановою апеляційного суду від 01.04.2014 року (т. 4 а.с. 157-158, т. 5 а.с. 40-44).

При цьому слід вказати, що передбачених нормами ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство підстав для припинення повноважень ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_4, жодним із судів встановлено не було, відповідне питання не розглядалось та рішення з цього приводу не ухвалювалось.

Отже саме наведені обставини призвели до продовження строку здійснення ліквідаційної процедури.

Наступно же звіт був поданий ліквідатором Підприємства 26.05.2014 року (т. 5 а.с. 84-102), і Банк проти цього звіту - його затвердження та подання на затвердження суду не заперечував (протокол зборів кредиторів 23.05.2014 року - т. 5 а.с. 97-99).

У зв'язку із цим та виходячи із приписів ст.ст. 3 1 , 22, 23, 52 Закону про банкрутство слід погодитись із правомірним висновком апеляційного суду, що визначена нормами частин 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону оплата послуг ліквідатора у справі про банкрутство здійснюється до фактичного припинення повноважень ліквідатора (ухвалення судом рішення про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство зокрема).

Стосовно визначеною правомірною суми оплати послуг в розмірі 49 159 грн. 68 коп. касаційний суд висловив свою позицію в постанові від 31.07.2013 року, вказавши, що вказана сума оплати складає передбачений та встановлений Законом про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора (ч. 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство), поштові витрати у справі в сумі 47 грн. 80 коп. та витрати за отримані на витяги з реєстрів та послуги нотаріуса - 100 грн. 00 коп., а відповідний розрахунок був наданий у справі та розглянутий судом (т. 3 а.с. 17).

Стосовно додатково заявлених витрат ліквідатора у справі в сумі 2034 грн. 03 коп. слід погодитись із правомірним висновком апеляційного суду, що вказана сума є обґрунтованою та підтвердженою доказами у справі (т. 5 а.с. 53-63).

Заявлена до затвердження та стягнення з покладенням витрат на кредиторів пропорційно їх вимог сума оплати послуг в розмірі 39 679 грн. 28 коп. також складає передбачений та встановлений Законом про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора (ч. 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство), правомірність нарахування якої вже визначена у вищенаведеному висновку у даній постанові.

Таким чином, змінивши ухвалу місцевого суду в частині оплати послуг та витрат ліквідатора Боржника, апеляційний суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства.

Крім цього касаційний суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій і в іншій частині - щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, а також наявності правових підстав для припинення провадження у даній справі.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Фідобанк" не спростовують висновків апеляційного суду, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Дійшовши викладеного висновку касаційні вимоги про зміну ухвали місцевого суду також не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3 1 , 31, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 12/120-Б-10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 25.09.2014 року.