Ухвала

від 23.06.2014 по справі 2а-27445/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/9991/15972/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-27445/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мареккс»

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області,

треті особи:

1. Луцька об'єднана державна податкова інспекція

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзембудінвест»

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0000942301/0 в сумі 362063,00 грн.

ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя подавла касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2010 № 0000942301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 241375 грн. основного платежу та 120688 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 10.11.2010 № 555/23-1/33852139, про порушення вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

За висновками перевірки порушення вказаних норм закону полягало в неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 18.12.2009 № 14, від 23.12.2009 № 16, від 24.12.2009 № 3 та від 13.01.2010 № 4, виписаних ТОВ «Волиньзембудінвест», яке на час виписки податкових накладних не було платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 26.11.2009 і нове свідоцтво отримано 01.02.2010).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач сформував податковий кредит з дотриманням вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Законодавством не передбачено обов'язок платника податку (покупця) нести відповідальність за недостовірність відомостей про постачальника товару.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, що складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано або яка не була зареєстрована платником податку на додану вартість у встановленому законом порядку. Тому, така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Оскільки у позивача при формуванні податкового кредиту були відсутні податкові накладні, що мають силу податкового і розрахункового документу, то за вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту як такі, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю.І. Цвіркун